Захист, що надається власникові зареєстрованого товарного знаку, ґрунтується на припущенні, що він використовуватиме його в торгівлі. Закони більшості країн передбачають скасування товарного знаку, якщо він не використовується упродовж визначеного часу.
Угода ТРІПС закладає деякі положення, які варто дотримуватись при скасуванні товарних знаків через їх невикористання. Вона передбачає, що будь-який зареєстрований товарний знак може бути анулюваним лише через безперервний термін невикористання його, щонайменше упродовж трьох років. При цьому необхідно враховувати обставини, які виникають незалежно від волі власника іноземного товарного знаку, наприклад, торговельні обмеження на імпорт товарів і послуг, що охороняються товарним знаком. Більше того, використання, наприклад, ліцензіатом повинно визнаватися як використання власником товарного знаку.
Угода ТРІПС зобов'язує країни-члени забезпечувати охорону промислових зразків, які повинні бути новими чи оригінальними. Власник захищеного зразка має виняткове (ексклюзивне) право на його використання і може перешкоджати третім сторонам, які не одержали його згоди створювати, продавати чи імпортувати вироби, скопійовані чи значною мірою скопійовані із захищеного зразка.
Також Угода ТРІПС передбачає охорону закритої інформації. В Угоді містяться положення, які потребують, щоб закрита інформація - комерційна таємниця чи ноу-хау - користувалися захистом. Такий захист вживається до інформації секретної, що має комерційну цінність через свою таємність, і яка підпадає під розумні заходи, щоб тримати її в секреті. Угода не вимагає, щоб закрита інформація трактувалася як форма власності, проте вона застережує, що особа, яка на законних підставах має контроль над такою інформацією, повинна мати можливість перешкоджати її розголошенню, одержанню чи використанню іншими особами без її згоди таким чином, що не суперечить комерційній практиці.
Права інтелектуальної власності обмежені за термінами. Мінімальний період охорони відрізняється залежно від країни.
Визначимо мінімальний період охорони:
o патентів - 20 років з моменту подачі заяви на патент;
o товарних знаків - 7 років з моменту початкової реєстрації і кожного поновлення реєстрації. Реєстрація відновлюється на невизначений термін;
o промислових зразків - щонайменше 10 років.
Власники прав інтелектуальної власності втрачають своє право, якщо закінчується термін захисту. Після цього ПІВ можуть використовуватися будь-яким членом суспільства, без звертання за дозволом до будь-якого власника права власності.
З метою забезпечення того, щоб поліпшений і посилений захист ПІВ не позначався негативно на передачі технологій на розумних комерційних умовах, передбачається, що країни можуть вживати відповідні заходи, включаючи заходи законодавчого характеру, для запобігання власниками інтелектуальної власності зловживанню своїми правами, а також прийняттю практики, яка стримує торгівлю чи несприятливо впливає на передачу технологій.
В Угоді сформульовані зобов'язання урядів країн-членів передбачати у своєму національному законодавстві процедури і гарантії, спрямовані на те, щоб забезпечити ефективну реалізацію ПІВ.
Виконання Угоди і дотримання урядами положень, що містяться в ньому, контролює Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.
Уряди різних країн часто прагнуть обмежити з тих чи інших причин передачу технологій. Так, обмеження експорту новітньої технології пояснюється бажанням утримати технологічне лідерство на світовому ринку чи міркуванням національної безпеки. Обмеження імпорту технологи часто пов'язано з необхідністю зниження іноземної конкуренції, збереження робочих місць чи невідповідністю національних стандартів іноземним технологіям.
З метою виконання умов міжнародних угод країни-учасниці вводять державний контроль за продажем технічних досягнень, що можуть бути використані для створення хімічної, бактеріологічної, ракетної зброї. Особливому контролю піддається вивіз технологій, призначених для створення продукції, що має мирне призначення, але які можуть бути використані і для виробництва зброї масового знищення.
Державні механізми міжнародного технологічного обміну бувають прямі, що здійснюються органами експортного контролю, методами митного і прикордонного контролю, і непрямі, які здійснюються через державну систему реєстрації патентів і торговельних знаків.
Отже, міжнародний рівень регулювання світової торгівлі у межах ГААТ/СОТ охоплює торгівлю товарами, послугами та ринок технологій. Захист цих сфер здійснюється та регулюються угодами, договорами, преференційними домовленостями та конвенціями, що дозволяє всім країнам-учасницям безперешкодно здійснювати торгівлю на міжнародному ринку. Нині Україна теж вступила до СОТ, що характеризується деякими особливостями. Це співробітництво має на даному етапі свої переваги та недоліки.
2.3 Особливості співробітництва України з СОТ
Співробітництво України з СОТ є складовою комплексної соціально-економічної стратегії, спрямованої на побудову ефективної, конкурентоспроможної, соціально орієнтованої економіки.
На нашу думку вступ України до Світової організації торгівлі є одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій.
Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ почався 30 листопада 1993 року, коли до Секретаріату ГАТТ було направлено офіційну заяву Уряду про намір країни приєднатися до ГАТТ. Робочу групу з питань розгляду заяви України створено 17 грудня 1993 року. Наступним кроком відповідно до процедури стало представлення на розгляд Робочої групи Меморандуму про зовнішньоторгівельний режим України [62].
Процес приєднання України до СОТ тривав більше чотирнадцяти років і передбачав:
o узгодження з країнами - членами Робочої групи графіків зниження імпортного мита та режиму доступу до ринку послуг. До Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ входили 44 члени СОТ (враховуючи основний склад Європейського Союзу);
o проведення багатосторонніх переговорів з країнами – членами Робочої групи та узгодження проекту Звіту Робочої групи;
o гармонізацію законодавства з нормами та вимогами СОТ.
За цей час було проведено 17 офіційних засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ. 25 січня цього року було проведено фінальне засідання країн-членів Робочої групи з питань розгляду заявки про вступ України до СОТ, на якому було схвалено оновлений проект Звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ, Консолідований розклад по тарифах, Консолідований розклад по послугах та подальші кроки щодо завершення технічного оформлення вступу України до СОТ [51, 185].
Проведено та завершено переговори з доступу до ринку товарів і послуг із 52 членами Робочої групи: Австралія, Аргентина, Болгарія, Бразилія, В’єтнам, Вірменія, Гватемала, Гондурас, Грузія, Домініканська Республіка, Еквадор, Естонія, Єгипет, ЄС, Нова Зеландія, Держава Ізраїль, Індія, Індонезія, Ісландія, Канада, Киргизстан, КНР, Колумбія, Південна Корея, Куба, Латвія, Литва, Малайзія, Марокко, Мексика, Молдова, Монголія, Норвегія, Панама, Парагвай, Перу, Польща, Румунія, Сальвадор, Словаччина, Словенія, США, Таїланд, Тайвань, Туреччина, Угорщина, Уругвай, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Шрі-Ланка, Японія.
В частині законодавчого забезпечення процесу вступу України до СОТ, Верховною Радою України протягом 2005-2007 років в цілому було прийнято 49 законів України, в тому числі 11 – у 2007 році [61].
Зазначимо, що прийняті закони врегульовують такі сфери, як інтелектуальна власність, вивізне мито на сільськогосподарську продукцію, страхова та банківська діяльність, ввезення транспортних засобів на територію України, оподаткування сільськогосподарських підприємств, ветеринарна медицина, а також вдосконалення митного законодавства, застосування експортних мит на брухт чорних та кольорових металів, сільськогосподарської діяльності, режиму ліцензування (вартості ліцензії), обіг генетично модифікованих продуктів, перехід на нову систему опису та кодування товарів, побудовану на міжнародній системі ГС 2002 тощо.
Відповідно до домовленостей досягнутих українською делегацією з країнами-членами СОТ, Україною забезпечено під час ратифікації у Верховній Раді України Протоколу про вступ до СОТ прийняття низки законів, які знайшли своє відображення у зобов’язаннях Звіту Робочої групи [63].
5 лютого поточного року на засіданні Генеральної Ради СОТ було підписано Протокол про вступ України до СОТ. Відповідно до типової процедури приєднання до СОТ після засідання Генеральної Ради Протокол про вступ України до СОТ з додатками ратифіковано Верховною Радою України. На 30-й день після ратифікації Україна стає повноправним членом СОТ. Сьогодні, 16 травня 2008 року, набрав чинності ратифікований Верховною Радою 10 квітня поточного року Протокол про приєднання України до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі і Україна стала повноправним 152-м членом цієї організації [67].
Ми дослідили, що вступ до СОТ означає для України:
1) інтеграцію до міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі.
Послідовна гармонізація законодавства з вимогами СОТ поступово готує вітчизняних підприємців до "гри за єдиними правилами". Відмова від дискримінації і рівноправна торгівля - основні вимоги і, разом з тим, переваги СОТ. Утім, члени організації не відмовляються від застосування механізмів захисту внутрішнього ринку. Угоди СОТ дозволяють країнам вживати обмежувальних заходів проти імпорту, який завдає значної шкоди вітчизняній економіці, але відбувається це за чітко визначеними правилами.