В процесі формування інвестиційної політики підприємства, як правило, виділяють три основні напрямки:
1) реальні інвестиції;
2)фінансові інвестиції;
3)інноваційні інвестиції.
Реальні інвестиції є в даний час основним напрямком інвестиційної діяльності підприємства. Вони представляють собою вкладення засобів в реальні матеріальні активи, в основному в оновлення основних фондів підприємства.
Фінансові інвестиції представляють собою вкладення засобів підприємства на термін більше одного року в різні грошові і фондові інструменти інвестування, серед яких найбільш значну долю займають вкладення засобів у цінні папери.
Інноваційні інвестиції представляють собою вкладення засобів в нематеріальні активи, що забезпечують впровадження сучасних наукових досягнень в практику діяльності підприємства.
Специфіка різних форм інвестиції визначає особливості управління ними, які вимагають спеціального розгляду.
2. УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ
Реальні вклади підприємства здійснюються в наступних основних формах:
1)Аридбання цілісних майнових комплексів;
2)нове будівництво;
4 ) модернізація;
5) придбання окремих матеріальних активів.
Придбання цілісних майнових комплексів представляє собою інвестиційну операцію, що забезпечує виробничу або регіональну диверсифікацію діяльності. В зв'язку із здійснюваним процесом приватизації, а також з банкрутством окремих підприємств придбання цілісних майнових комплексів одержує все більший розвиток.
Нове будівництво представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану з будівництвом нового об'єкту із закінченим технологічним циклом по спеціально розробленому або типовому проекту на спеціально відведених територіях. До нового будівництва підприємство звертається, як правило, при галузевій або регіональній диверсифікації своєї діяльності.
Реконструкція представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану з переобладнанням діючих виробничих потужностей, направленим на вдосконалення виробництва і підвищення його техніко-економічного рівня на основі науково-технічних досягнень. Воно здійснюється у відповідності з комплексним планом реконструкції підприємства з ціллю збільшення виробничих потужностей, покращення якості і заміни номенклатури продукції, покращення умов праці і охорони навколишнього середовища. В процесі реконструкції може здійснюватися розширення окремих будівель і споруд; будівництво нових будівель і споруд того ж призначення на зміну ліквідованих на території діючого підприємства, подальша експлуатація яких з технічних або економічних причин визнана недоцільною.
Модернізація представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану із вдосконаленням і приведенням основних виробничих фондів в стан, що відповідає сучасному техніко-економічному рівню виробництва шляхом впровадження конструктивних змін, заміни вузлів і деталей, встановлення обладнання для механізації і автоматизації виробничих операцій.
Придбання окремих матеріальних активів представляє собою інвестиційну операцію, пов'язану з оновленням (в зв'язку із фізичним зношенням) або збільшенням чисельності (в зв'язку з ростом об'єму діяльності) окремих видів матеріальних засобів або предметів праці.
Серед перерахованих форм реальних інвестицій найбільш масштабними є перші чотири форми, що розглядаються як реальні інвестиційні проекти. Підготовка таких інвестиційних проектів до реалізації вимагає попередньої розробки їх бізнес-планів. Бізнес-план представляє собою стандартний для більшості країн з розвинутою економікою документ, в якому детально обґрунтовується концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту і приводяться основні його характеристики.
Розробку і викладення бізнес-плану підпорядковано логічній структурі. Типова структура бізнес-плану інвестиційного проекту складається з наступних розділів:
1. Резюме (або коротка характеристика інвестиційного проекту). Воно складається після того, як концепція проекту, його обгрунтування і форми реалізації вже чітко визначені. В резюме, яке носить короткий характер, викладаються концепція проекту, перспективність і найдоцільніші форми його реалізації, ступінь розробки проекту, необхідна сума інвестиційних ресурсів і проектований період окупності інвестицій.
2. Характеристика галузі, в якій реалізується інвестиційний проект. Ця характеристика дозволяє в найбільш загальному вигляді розглянути вплив зовнішнього середовища на перспективність і ефективність розвитку даного інвестиційного проекту.
З. Характеристика продукту. В цьому розділі розглядаються відмінніособливості і привабливість продукту для споживачів, його достойності і переваги в порівнянні з продуктами, вже представленими на ринку.
4. Розміщення, об'єкту. Воно дозволяє потенційному інвестору оцінити інвестиційну привабливість даного регіону, розглянути потенційні переваги його конкретного місцезнаходження з позиції наближеності до факторів виробництва (сировини, енергоресурсів, кадрового потенціалу) і до ринків збуту продукції.
5. Аналіз ринку. Він охоплює не тільки поточний, але і і прогнозований стан ринку даного продукту. Обгрунтованість висновків ' даного розділу суттєво впливає на запланований об'єм виробництва продукту, рівень цін і суму доходів, а отже визначає базу розробки• наступних розділів бізнес-плану.
6. Запланований об'єм і структура виробництва продукту. В цьому розділі приводяться результати розрахунку загального об'єму; і асортиментної структури виробництва продукту на п'ятирічний період.
7. Забезпеченість випуску продукту основними факторами виробництва (сировинними ресурсами, матеріальними, енергетичними ресурсами, сучасними технічними засобами і технологіями, кадрами відповідної кваліфікації і т.п.). Показники цього розділу дозволяють визначити реальність запланованого об'єму випуску продукту.
8. Стратегія маркетингу. Вона розробляється як самостійний розділ бізнес-плану в наступних випадках: при виході на ринок з принципово новим видом продукту; при проникненні на інші регіональні ринки; при високому рівні конкуренції на відповідному товарному ринку.
9. Фінансовий план. Він є найважливішим розділом бізнес-плану з позиції фінансового менеджменту. В ньому відображаються графік потоку інвестицій по окремих етапах їх здійснення; план доходів і витрат, пов'язаних з експлуатацією інвестиційного об'єкту; джерела формування інвестиційних ресурсів; розрахунок ефективності вкладення капіталу.
10. Оцінка ризиків і форми їх страхування. Така оцінка проводиться в розрізі окремих видів інвестиційних ризиків, серед яких особлива увагаприділяється ризикам невиходу на заплановані об'єми виробництва, розміри доходів і прибутку, рівень ефективності інвестицій. У відповідності з оцінкою рівня окремих ризиків в бізнес-плані викладаються пропозиції по формах найефективнішого їх страхування. В цьому ж розділі розглядаються, як правило, можливі форми виходу з інвестиційного проекту на будь-якій стадії його реалізації, якщо фактичний рівень ризиків значно переважить розрахований і суттєво вплине на майбутню ефективність даного інвестиційного проекту,мероприятия
11. Управління реалізацією інвестиційного проекту. В цьому розділі розглядаються основні міроприємства по реалізації проекту на стадії його будівництва і експлуатації, вимоги до підрядника (субпідрядника), організаційна структура управління.
При очікуваній участі іноземних інвесторів у реалізації проекту бізнес-план розробляється у відповідності з вимогами ЮНІДО. Розробка бізнес-планів може бути здійснена з допомогою спеціальних комп'ютерних програм.
Розроблений бізнес-план дає можливість підприємству -ініціатору інвестиційного проекту і очікуваним інвесторам всесторонньо оцінити доцільність його реалізації і очікувану ефективність.
Для очікуваної ефективності інвестиційних проектів в сучасній практиці фінансового менеджменту використовуються наступні основні показники: чистий приведений доход; індекс дохідності; період окупності; внутрішня норма дохідності. Для їх розрахунку використовується показник чистого грошового потоку, що формується як сума чистого прибутку і амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекту.
Чистий приведений доход дозволяє одержати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом розуміють різницю між приведеними до теперішньої вартості (шляхом дисконтування) сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційногопроекту і сумою інвестованих в його реалізацію засобів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
ЧПД=ДП-ІС,
де ЧПД - чистий приведений доход;
ДП - сума чистого грошового потоку (в теперішній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту (до початку нових інвестицій в нього). Якщо повний період експлуатації до початку нового інвестування в даний об'єкт визначити складно, його приймають в розрахунках в розмірі 5 років (це середній період амортизації обладнання, після чого воно підлягає заміні);
ІС - сума інвестиційних засобів, що направляються на реалізацію інвестиційного проекту.
Використовувана дисконтна ставка при розрахунку цього показника диференціюється з врахуванням рівнів ризику і ліквідності.
Характеризуючи показник "чистий приведений доход", слід відмітити, що він може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки ефективності інвестиційних проектів, але і як критерій доцільності їх реалізації. Інвестиційний проект, по якому показник чистого приведеного доходу є від'ємною величиною або дорівнює нулю, повинен бути відхилений, так як він не принесе інвестору додатковий доход на вкладений капітал. Інвестиційні проекти з позитивним значенням показника чистого приведеного доходу дозволяють збільшити капітал інвестора.