1.2. Сутність менеджменту, як науки
Менеджмент (англ. management - управління, завідування, організація) це управління виробництвомабо комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, щорозробляються і щозастосовуютьсязметою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.
Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини:
· теорію керівництва;
· практичні способиефективного управління, абомистецтво управління.
Поняття "менеджмент" міцно увійшло в наше повсякденнежиття і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, щомовайде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.
Узв'язкузцим потрібно детальне зупинитися на значенні терміну "менеджмент". Українське слово "управління" і англійське слово "менеджмент" вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін "менеджмент", мі слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно зякою під ним мається на увазі цілком певнеколоявищ і процесів. Насправді термін "управління” не є задовільним заступником терміну "менеджмент" тому, що в останньомувипадкумовайделише про однуз форм управління, а саме про управління соціально - економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації виробництваабо комерції.
Таким чином, термін "менеджмент" вживається застосовано до управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей використовуються інші терміни.
У наших умовах потрібно вживати терміни "організація", "управління" і "адміністрування". Проте, державні, громадські і інші організації також повинні використатипринципи і методи менеджменту, якщохочутьдосягнути своїх цілей при мінімумі витрат.
Зурахуваннямвикладеного в роботі термін "управління" надалі будевживатися, зпевною мірою умовності, в тому ж значенні, що і термін "менеджмент".
Для того щобвизначитипоняття менеджменту, важливоуточнити деякі вхідні в ньогоположення, передусім цільовий зміст.
Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів, щозабезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективнуроботуколективу (індивідуума) шляхомвипускуконкурентноздатного товару.
У той же час кінцевою метою менеджменту як практики ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом раціональної організації виробничого (торгового) процесу, включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної бази.
Виходячизцього найважливішою задачею менеджменту є організація виробництва товарів і послугзурахуваннямпопиту споживачів на основі ресурсів, що є. Прицьому до задач менеджменту також відносяться:
-перехід до використання працівників, що володіють високою кваліфікацією;
-стимулювання співробітників організації шляхомстворення для них відповідних умов праці і системи її сплати;
-визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;
-розробка стратегії розвитку організації і реалізація;
-визначенняконкретних цілей розвитку організації;
-постійний пошук і освоєння нових ринків;
-виробленнясистеми заходів для досягнення намічених цілей;
-здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за виконаннямпоставлених задач.
Задачі менеджменту безперервноускладнюються по мірі зростання масштабів і розвиткувиробництва і комерції. Виконані задачі і досягнуті намічені цілі оцінюються на ринку.
Розвиток теорії управління, розробка економіко-математичних методів дозволили багато які якісні рішення задач доповнитиабо замінити точними кількісними оцінками або рішеннями, а розвиток коштів обчислювальної техніки і комунікацій сприяв підвищенню ефективності управління. Багато які задачі, які раніше не могли вирішуватися в реальній або допустимій мірі часу за трудомісткості розрахунків, стали повсякденною реальністю.
Усучасному менеджменті існують різні способи рішення задач: конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських процесів, інформаційне і технічне забезпеченняприйняття рішень і ін.
В Україні теоретична і прикладна статистика, економіко-математичні моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п. розроблені досить добре. Меншрозвинена автоматизація процесів обробки інформації, управління виробництвом, прийняття рішень.
Однак ефективність управління залежить не тільки від способів рішення задач, алеу величезній мірі і від господарського механізму і системи державного регулювання. Тому багато які моделі управління (стратегічного і оперативного), що успішно використовуються за рубежем, не завждиможутьбутиефективно застосовані в Україні, що пояснюється різною мірою зрілості ринкових відносин.
Якщорозглядати способи менеджменту з позицій макроекономіки управління організаціями, то можна помітити, що передові методи управління найбільш активне впроваджуються в рамках діючого і господарського механізму, що змінюється.
Сучасний менеджмент, враховуючидосягнення всіх шкіл і напрямів, інтегрує їх в процесі управління.
Сучасний менеджмент характеризують наступні положення: відмова від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту, згідно зякими успіх підприємства визначається передусім раціональною організацією виробництва продукції, зниженнямвитрат, розвитком спеціалізації, тобтовпливом управління на внутрішні чинникивиробництва. Замість цьогопершорядною стає проблема гнучкості і адаптованості до постійних змін зовнішнього середовища. Значення чинників зовнішнього середовища різко підвищується в зв'язкузускладненням всієї системи суспільних відносин (в тому числі політичних, соціальних, економічних), щоскладаютьсередовище менеджменту організації.
Використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу розгляду організації в єдності її складовихчастин, які нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови успіху підприємства знаходятьсяу зовнішній середовищі, причомукордониз нею є відкритими, тобто підприємство залежить в своїй діяльності від енергії, інформації і інших ресурсів, що поступає ззовні. Щоб функціонувати, система повиннапристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі.
Застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким функціонування підприємства обумовлюється реакціями на різні за своїй природою впливи ззовні. Центральний момент тут - ситуація, тобтоконкретний набір обставин, які впливають істотний чином на роботу організації в даний період часу. Звідси витікає визнання важливості специфічних прийомів виділення найбільш значущих чинників, впливаючи на які, можнаефективнодосягати мети.
Нова управлінська парадигма приділяє величезнуувагу таким чинникам, як лідерство і стиль керівництва, кваліфікацію і культуру працюючих, мотивація поведінки, взаємовідношення в колективі і реакція людей на зміни.
Орієнтація на нові умови і чинникирозвиткузнайшла відображення в принципах менеджменту, формулюванняяких показує роль людини, щозросла, його професіоналізму, особистихякостей, а також всієї системи взаємовідносин людей в організаціях. Наприклад, в складі найважливіших принципів, якими рекомендується користуватися менеджерам в останньому десятиріччі потокового віку, нерідко називаються наступні:
-доброзичливе відношення менеджерів до всіх працюючих в організації;
-відповідальність менеджерів всіх рівнів за успішну діяльність організації;
-комунікації (горизонтальні і вертикальні) як всередині, так і за межами організації;
-створенняатмосфери відвертості, чесності, довір'я людям;
-сприяння реалізації їх талантів і прагнення до постійного вдосконалення, як особистої роботи, так і роботи організації.
Практичне втілення нових принципів управління вельмискладне і вимагає радикального перегляду всієї філософії бізнесу, зміни психології працюючих (в тому числі менеджерів), підвищення їх кваліфікації і зростанняособистого потенціалу.
Теорію управління прийняторозглядати як комплексну науку абонауковийнапрям, що спирається на багато які теоретичні і практичні знання. Це пояснюється багатогранністю проблеми управління і багатооаспектністю управлінської діяльності, заснованою на свідомому використанні економічних, природно - технічних організаційних, соціально - психологічних законів і закономірностей, властивих об'єкту управління. Теорія управління очевидно повиннабути орієнтована на рішення практичних задач.
Елементами управління як загальноговигляду людської діяльності є мета управління і спосіб досягнення мети, об'єкт і суб'єкт управління, взаємодіюча в певномунавколишньому середовищі.
Предметом розгляду теорії управління є управлінські (організаційно - управлінські, організаційно - економічні) відносини, що реалізовуються як інформаційні зв'язкипри організації виробництва і управлінні ними.