Моментні спостереження проводяться як періодичні обходи ділянок, де розміщені робочі місця виконавців, по встановленому маршруту. Порівнявшись з робочим місцем, спостерігач визначає, чим зайняті робітник або обладнання в даний момент часу, і записує результат в лист спостережень, тобто відмічає кількість моментів затрат робочого часу або роботи обладнання і перерв.
При графічному методі спостереження записуються у вигляді точок і ліній. Перші чотири помітки наносяться точками, що утворюють контур ( : : ), наступні – лініями по вертикалі, горизонталі і діагоналі (
). Такий квадрат з діагоналями складає десять зафіксованих моментів. Далі викладений порядок нанесення поміток повторюється. При такому способі фіксації можна швидко підрахувати загальну кількість отриманих моментів.В процесі обробки даних спостережень підраховують кількість моментів по кожному виду затрат робочого часу і визначається процентний вираз кожної категорії затрат в загальній сумі отриманих моментів.
Потім визначається коефіцієнт корисної роботи всієї групи робітників (або обладнання) як відношення суми моментів (спостережень), що враховують підготовчо-заключну роботу ПЗ, оперативну роботу ОЧ, обслуговування робочого місця Тех, Орг, час на відпочинок і особисті потреби ВОП до загальної кількості спостережень М:
.Потім проводиться аналіз втрат робочого часу і їх причин, розробка міроприємств по усуненню недоліків і покращенню організації праці в порядку, прийнятому індивідуальної і групової фотографії. Метод моментних спостережень має ряд переваг в порівнянні з груповою фотографією: не потрібно перевіряти час кожного спостереження з тим, щоб він співпадав з попередньо наміченим інтервалом, а достатньо відмітити тільки початок кожного обходу; спрощується процес обробки отриманих даних; створюється можливість перервати процес спостереження, не знижуючи точності результатів, при умові, що за визначений наперед час буде проведено необхідну кількість обходів; проводити спостереження інженерно-технічному персоналу в процесі виконання їх безпосередніх обов’язків.
За результатами моментних спостережень розробляються організаційно-технічні міроприємства, спрямовані на ліквідацію виявлених недоліків в використанні робочого часу і часу роботи обладнання.
Розділ ІІІ.Проектзаходів, спрямованихнаусунення
непродуктивнихзатратпраціівитрат
робочогочасунапромисловомупідприємстві
(приклад –АТ “Ватра”).
3.1. Виявлення джерел росту продуктивності праці в
результаті аналізу трудомісткості виготовлення
виробів.
Основою для проведення досліджень праці, а саме процесу її нормування служить так звана додаткова трудомісткість і матеріаломісткість.
З точки зору дослідження праці розрізняють основну і додаткову трудомісткість та матеріаломісткість. Це по суті своїй теоретичне розділення в дійсності дозволяє визначити напрями досліджень, що мають за мету зниження непродуктивних затрат праці і втрат робочого часу, трудомісткості і матеріаломісткості, а завдяки цьому – досягнення росту продуктивності праці і покращення економічних результатів.
Основна трудомісткість – це трудомісткість, яка була б необхідною, якщо б ідеально сконструйований виріб вироблявся на правильно підібраних машинах із застосуванням найбільш досконалих методів праці і без втрат часу.
Основна
трудомісткість.
Додаткова трудомісткість:
– викликана неправильною
конструкцією виробу;
– обумовлена недосконалими
методами виробництва.
Час витрат:
– з організаційно технічних
причин;
– з причин, що залежать від
робітника.
Рисунок 1.
Додаткова трудомісткість – це додатковий робочий час, витрачений на виробництво виробу при неправильних організаційно-технічних умовах. Він виражається різницею між фактичною і основною трудомісткістю, а також витрат робочого часу є основною метою дослідження і вдосконалення процесів праці.
Додаткову трудомісткість визначають:
1. Неправильна конструкція виробів, тобто недостатня технологічність конструкції; недостатній степінь типізації виробу або його частин; невідповідні технічні умови на матеріали; надто високі вимоги, що висуваються до якості продукції;
2. Недосконалі методи виробництва, а саме –неправильний підбір або використання машин та інструментів; неправильні параметри технологічного процесу; невідповідний розподіл робочого процесу на операції, що приводять до зайвих маніпуляцій з предметами праці і до зайвого руху виконавців; неправильне виконання робочих функцій, що приводить до зайвих рухів і зусиль робітника;
3. Час , витрачений з організаційно-технічних причин, тобто велика різнорідність виготовлюваних підприємством виробів і пов’язані з цим дрібні серії виготовлюваної продукції; зміни конструкції виробу в ході його виробництва; помилка планування виробництва і недогляд в роботі транспорту, що викликають затримку в забезпеченні засобами виробництва і матеріалами; поганий технічний стан або аварії машин і обладнання, обумовлені неплановим і недостатнім доглядом за ними і несвоєчасним ремонтом; нечітка робота відділу інструментального господарства, що приводить до простоїв на робочих місцях; невідповідні умови праці, що викликають зниження продуктивності праці; недостатній рівень безпечності гігієни праці;
4. Час витрачений з причин, що залежать від робітника, тобто запізнення, неявки на роботу, необгрунтовані перерви, низька інтенсивність праці; недостатня якість праці, що приводить до виникнення браку; недотримання правил техніки безпеки, що приводить до перерв в роботі або непрацездатності.
Все перераховане вище визначає напрями дослідження праці, його об’єм і предмет, а також задачі вдосконалення процесів праці.
Перелічені факти, які негативно впливають на трудомісткість в бік її зниження, і на виробничий процес в цілому, частково є нормованими. Розгляд з метою усунення непродуктивних її витрат вимагає по елементного аналізу, і, як результат, складається чітко визначені міроприємства по зниженню втрат. Заходи по усуненню ненормованих затрат праці тісно пов’язані з попередніми і носять організаційний характер.
В результаті проведеного аналізу в АТ “Ватра” нами виявлені непродуктивні втрати часу з таких причин:
1. Введення нового і модернізація діючого обладнання;
2. Зміна технології виробництва на деяких ділянках виробничої діяльності з впровадженням більш прогресивної технології;
3. Покращення конструкції виробів;
4. Відсутність автоматизації процесів на етапі постачання робочого місця робітника необхідними заготовками, оснащенням і інструментами;
5. Перебої в постачанні електроенергії з організаційно-технічних причин;
6. Перебої в постачанні матеріалами з вини керівництва підприємства або транспортних організацій;
7. Завищені норми часу на виготовлення продукції;
8. Закінчення строку дії тимчасових норм, встановлених на період освоєння нової продукції, техніки, технології і нових форм організації виробництва та праці;
9. Невідповідна до нових технологій і техніки кваліфікація працівників;
10. Низька дисципліна праці на деяких етапах виробництва.
Усунення даних причин вимагає застосування гнучкої системи управління техніко-організаційним розвитком виробництва і критичного ставлення до стану організації виробництва і менеджменту в АТ “Ватра”. Слід звернути належну увагу на наступні етапи системи управління техніко-організаційним розвитком:
1. Розвиток організації, планування і управління виробництвом.
1.1. Вдосконалення організації підготовки виробництва.
1.2. Підвищення рівня кооперації, спеціалізації і комбінування виробництва.