Вирішення таких завдань є можливим лише за умови наявності певної бази в галузі інформаційного, математичного та технічного забезпечення, а також певного банку даних на підприємстві. Чим більше відгалуженими є розробки банку даних, тим ефективнішими будуть цільові орієнтовані алгоритми довільного компонування та видання з ЕОМ інформації для управління.
Цільова організація управління
В основі вирішення завдання подальшого розвитку та підвищення ефективності інформатизації має лежати програмно-цільовий метод. Аналізуючи питання створення АСУ, на сучасному етапі доцільно розглядати їх через призму взаємозв'язку всіх традиційних підсистем АСУ з підсистемою управлінських рішень. Традиційні підсистеми АСУ направлені в більшості своїй на вирішення завдань видання за допомогою ЕОМ в основному традиційно складеної документації чи оперативно-технічної звітності. Остання витісняє різні журнали та довідники, що заповнюються вручну, проміжні документи та інформацйні довідки. Сам по собі
159
О. А. Подсолонко
цей факт є позитивним. Через те, що відпадає необхідність ручного заповнення та переписування цих документів, в управлінського персоналу на виробничих ділянках вивільняється час.
На окремих підприємствах одержано непогані результати: первинні документи готують безпосередньо на робочих місцях за допомогою персональних комп'ютерів чи відповідних технічних пристроїв, одночасно видаючи цю саму інформацію на машинних носіях, що дозволяє здійснювати її введення до ЕОМ та подальшу обробку. У частині підприємств перший етап оформлення інформації залишився на старому рівні, а для введення її до ЕОМ ще заповнюють нові, проміжні форми, з яких інформація переноситься на машинні носії. Але в обох випадках коло завдань, що виріщу-ються на ЕОМ, на основі цієї вихідної інформації значно розширилося та перевищило фізичні можливості ручної її обробки управлінським персоналом та аналітичними працівниками.
Треба зазначити, що всі ці результати в основному видаються у вигляді документів, які відображають у статичному вигляді деякі сторони діяльності підприємства чи його підрозділів та містять великий набір техніко-економічних показників, кількісних значень технологічних параметрів, які характеризують різні етапи процесу виробництва продукції. Аналізуючи досвід щодо цих питань, можна прийти до висновку, що в усіх документах міститься 70-90% надлишкових, зайвих даних, які не використовуються безпосередньо для ухвалення управлінських рішень, а є основою ніби підготовчого етапу процесу управління, тобто етапу підготовки управлінських рішень. З урахованням відомих можливостей ЕОМ у математичній та логічній обробці інформації, виникла необхідність переорієнтування всіх розробок із створення АСУ та їх підсистем у напрямку видання з ЕОМ інформації не у формі традиційних документів, а у вигляді інформації, що є підготовлена для ухвалення управлінських рішень. Всі роботи із створення традиційних підсистем в АСУ треба орієнтувати в напрямку забезпечення цими підсистемами інформацією кінцевого завдання, яке вирішує управлінський персонал.
У своїй постановці питання ухвалення управлінських рішень не є новими, їх досить широко висвітлено в економічній літературі. Але поки що не можна сказати, що їх втілено в тих АСУ, які вже функціонують. Відомо, що склад офіційно затверджених підсистем АСУ довгими роками не займався питаннями підготовки управлінських рішень як таких. Цілком своєчасною є
160
Менеджмент: теорії я та практика
постановка перед розробниками АСУ завдання задоволення запитів управлінського персоналу інформацією, що є безпосередньо необхідною для ухвалення рішень. Основою вирішення зазначеного завдання багато в чому має слугувати той заділ в розробках АСУ, що накопичено на кожному підприємстві, де створюють зазначені системи. Вирішення цієї проблеми має бути орієнтоване не на створення принципово нового інформаційного чи математичного забезпечення, а на їх нарощування, на основі того, що з підсистем видобувається інформація, що її було вже одного разу введено до ЕОМ, та обробляється за новими розроблюваними алгоритмами, які разом з виданням традиційних документів за "старими" постановками завдань видають інформацію, що є підготовленою для ухвалення управлінських рішень.
Структура цієї проблеми відповідає вимогам відомої спрямованості формування цільових, рухливих організаційних структур управління.
Спрямованість господарських систем на підвищення якості та ефективності виробництва має бути відображена в розробках із створення АСУ. Постановка завдання цільової переорієнтації діючих систем управління, в тому числі й автоматизованих, означає, що при розробленні та впровадженні АСУ мають відбутися не якісь різкі зміни в їхній структурі, а потрібні певні додаткові розробки, які дозволяють ніби здобувати інформацію для всіх ланок управління в усіх підрозділах підприємства для вирішення завдання цільового управління якістю на всіх степах процесу виробництва продукції. У зв'язку з цим виникає необхідність створення та обгрунтування структури та підтримання таких цільових підсистем управління в АСУ. Саме в таких цільових підсистемах і здійснюватиметься підготовка управлінських рішень за конкретними елементами діяльності підприємства.
Часто нові питання з удосконалення системи управління перевіряються на практиці ще до їх офіційного організаційно-юридичного оформлення. Тому не виключено, що на окремих підприємствах це завдання вже частково вирішено, але комплексного рішення за всім підприємством поки що немає за жодним з елементів діяльності. Це стосується як результатів діяльності, які відображаються в обсязі виробництва продукції, її якості та рівні виконання замовлень конкретних споживачів, так і її вихідних елементів, які характеризує рівень використання закріплених за підприємством та кількісно обмежених засобів, предметів та
161
О.А. Подсолонко
власне живої праці. Ті розробки з оперативного управління, тех-ніко-економічного планування, матеріально-технічного забезпечення, збуту та інших підсистем, які існують на даний момент, не є єдиним взаємопов'язаним комплексом розрахунків, відсутня єдина інформаційно-математична модель управління обсягом виробництва цілого підприємства, починаючи від надходження ресурсів для виконання виробничої програми та закінчуючи відвантаженням готової продукції до споживачів. Так само це стосується питань цільового (наскрізного) управління якістю продукції та ефективністю виробництва.
На кожному підприємстві є певне усталене коло техніко-еко-номічних показників, які характеризують стан його діяльності. Залежно від специфічних особливостей підприємств та окремих підрозділів ці показники виступають як основа критеріїв управління, яких досягає колектив підприємства. В умовах виробництва в однакових цехах та для однотипних агрегатів критерії управління можуть бути різними. Але у загальній постановці питання склад критеріїв управління — глобального, проміжних та локальних — є відносно постійним як для підприємства, так і для його цехів. Разом з тим досягнення проміжних критеріїв забезпечують цільовим колом локальних критеріїв, що відображають, з одного боку, комплексні та локальні результати діяльності цехів, а з іншого — окремі, спільні для всіх цехів та підприємства в цілому локальні результати з використання матеріалів, палива, енергетичних ресурсів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, рівня якості праці та продукції, ритмічності виробництва і т.і.
Виходячи із спрямованості робіт із створення АСУ в сучасних умовах, комплекс цілей управління підприємством практично можна представити у вигляді графу, за допомогою якого можна прослідкувати всі взаємозв'язки зазначених критеріїв управління. Орієнтація системи управління підприємством та всіх розробок з АСУП у напрямку одержання якихось цільових результатів при комплексному управлінні чи за окремими складовими діяльності підприємства (окремих його цехів) має проходити через досягнення цих критеріїв.
Наразі у структурі управління підприємствами із застосуванням сучасної обчислювальної техніки можна виділити три провідні підсистеми: управління матеріально-технічним забезпеченням, оперативне управління виробництвом, управління збутом. Якщо розглядати при цьому об'єкт управління як систему з
162
Менеджмент: теор/я та практика
кібернетичних позицій, то побачимо всі її узагальнені ознаки: вхід (матеріально-технічне забезпечення), вихід (збут продукції) та "чорна скриня" (як процес виробництва продукції у раніше розглянутій логістиці виробництва).
Такі підсистеми є як у вітчизняних системах управління, так і в закордонних. Практика довела, що лише цих трьох підсистем недостатньо для ефективного комплексного управління діяльністю підприємства. Виникає потреба в розчленуванні цих трьох сторін діяльності на складові елементи; при управлінні ними окремо на основі відповідної спеціалізації можна забезпечити одержання найбільшого комплексного результату. Не відкидаючи проблеми комплексного управління підприємством, можна одночасно вирішувати завдання управління особливо важливими (на певний момент часу) елементами діяльності.
Прикладом вирішення такого завдання може бути розроблення підсистеми загального управління якістю на підприємстві. Ця підсистема охоплює не лише кінцевий для підприємства чи галузі переділ продукції. Ця загальна для підприємства проблема підвищення якості праці та продукції, починаючи з моменту надходження ресурсів на підприємство, разом з якістю різних допоміжних робіт та послуг, та закінчуючи власне якістю напівфабрикатів, готової продукції.