Підприємство ТОВ НВА “Перлина Поділля” закриття рахунків здійснює автоматизовано за допомогою програми “Дебет плюс” за способом закриття DISTR який полягає у тому, що в кінці року програма сама відосить витрати по основному виробництву на відповідні рахунки які потрібно закривати. (див. додаток 47)
10.11 Калькулювання собівартості продукції
Виробнича собівартість власної продукції потрібна для аналізу господарської діяльності і прийняття управлінських рішень. Це стосується продукції рослиництва так і продукції твариництва. Калькулювання продукції промислових виробництв потрібно для закриття рахунку 233.
Для обчислення фактичної собівартості продукції слід керуватися Методичними рекомендаціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції с/г підприємств.
Від верощування зернових одержується чисте зерно, зерновідходи і солома, тому для аналізу господарської діяльності в кінці року визначається фактична собівартість одного центнера повноцінного зерна і фактична собівартість одного центнера відїодівзерновідходів.
Порядок обчислення собівартості зерна:
1. Визначаємо загальну суму витрат, що стосується зернової продукції, для цього від фактичних витрат за рік віднімаємо вартість соломи;
2. Визначаємо кількість повноціного зерна у зерновідходах, використовуючи % вмісту зерна у зерновідходах;
3. Визначаємо фактичну собівартість 1ц повноціного зерна;
4. Визначаємо фактичні витрати віднесені на зерновідходи;
5. Визначаємо фактичну собівартість 1ц зерновідходів.
Для обчислення фактичної собівартості по молодняку об’єктами є один ц приросту живої маси і один ц живої маси худоби. Для виначення:
1. Фактична собівартість 1ц ж.м приросту для цьго птрібно від фактичних витрат по вирощуванню молодняку відняти вартість гною і поділити цю суму на кількість ц приросту ж.м за рік.
2. Приріст ж.м за рік визначається шляхом додавння на кінець року до жюм тварин які надійшли і за мінусом ж.м на початок року.
3. Собівартість 1 ц жюм визначається шляхом ділення загальної вартості тварин на загалну живу масу.
Фактична собівартість одиниці продукції промислових виробництв потрібна не тільки для аналізу господарської діяльності, а й використовується для закриття рахунку “233”, тому, що протягом року виробництво обчислюється за плановою собівартістю, тому в кінці року на підставі фактичної собівартості визначається калькуляційна різниця. Вона відображається на рахунку “233” і в дебет тих рахунків де використовується продукція промислових виробництв. Загальною методикою визначееня фактичної собівартості одиниці продукції промислових виробництв є розрахунок за яким фактичні витрати ділять на кількість одержаної продукції.
11. Фінансова звітність
11.1 Підготовчі роботи перед складанням річної фінансової звітності
Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.
Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце). Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку.
11.2 Складання фінансової звітності
Бухгалтерський Баланс (див. додаток 48)складається на основі бухгалтерських записів підтверджені відповідними первинними документами. Перед складанням баланлансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках - звіряються початкові та кінцеві сальдо та обороті звітний період.
З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду - переносять в Баланси з Головної книги, у якій згруповані дані по ного періоду.
Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності є календарний рік.
Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 "Баланс".
Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 (далі - П(С)БО 3) "Звіт про фінансові зультати". Звіт про фінансові результати (див. додаток 49) - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.
Порядок складання розділу І Звіту про фінансові результати "Фінансові результати".
Розділ І Звіту про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Із цією метою у формі Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями. Кожна стаття базується на даних певного рахунка (субрахунка) доходів і витрат.
Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду і заповнення розділу І Звіту про фінансові результати може бути поділений на такі кроки:
1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).
2. Розрахунок валового прибутку (збитку).
3. Визначення фінансового результату — прибутку (збитку) - від операційної діяльності.
4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування
5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.
6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.
Відзначимо, що результати кроків 1, 2 та 4 розраховуються під час складання Звіту форми №2, тоді як показники фінансових результатів за кроками 3 - 6 формуються на субрахунках рахунка 79 "Фінансові результати".
Звіт про рух грошових (див. додаток 50) коштів складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Звіт про рух грошових коштів доповнює Баланс і Звіт про фінансові результати.
Звіт містить дані про рух грошових коштів в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Окремо зазначають надходження і видаток коштів стосовно різних видів діяльності. Негрошові операції (отримання активів від фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів через емісію акцій тощо) не включаються до Звіту про рух грошових коштів.
Процес складання Звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів:
- збір і підготовка необхідної інформації;
- визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності;
- визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності;
- визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності;
- визначення чистого руху коштів та узгодження їхніх залишків.
11.3 Складання Ф№50 Основні екномічні показники с/г підприємства
При складанні Форма №50-с-г. "Основні економічні показники (див. додаток 51)роботи сільгосппідприємств за рік особливу увагу звертають на таке. У І розділі форми № 50-с.г. відображають виробництво та реалізацію тільки власної сільгосппродукції. Куплену продукцію у формі не відображають. У графах 4-6 не показують продукцію, направлену на переробку як на власні переробні підприємства, так і на давальницьких умовах, тому що її не можна вважати реалізованою. Сюди записують продукцію, продану заводам для її переробки, продукцію, що залишається у власності заводу в рахунок оплати послуг із переробки, та реалізовану власну сільгосппродукцію, перероблену на власних виробничих потужностях.
Продукцію, придбану в інших підприємств, у формі № 50-с-г. не відображають, адже після переробки готова продукція, куплена у підприємства-переробника, вже не є власною. Реалізовану власну продукцію, перероблену на власних виробничих потужностях, показують за кодами 0220-0250 форми № 50-с-г.