а) сплату штрафних санкцій (у разі виявлення заниження задекларованих сум податкових зобов’язань до початку перевірки податковими органами);
б) сплату податків (коли виявляються завищені податкові зобов’язання у деклараціях).
3. Відділ оподаткування фізичних осіб
3.1 Облік громадян, які займаються підприємницькою діяльністю
Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально подають податковому органу декларації наростаючим підсумком з початку року протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового кварталу.
Тобто 4 рази на рік, але не пізніше:
- 10 травня - за І квартал;
- 9 серпня - за І півріччя;
- 9 листопада - за 9 місяців;
- 9 лютого наступного року - за попередній рік.
Підприємці самостійно заповнюють декларації, без виправлень та підчисток, в якій зазначають загальні дані про себе (ідентифікаційний номер, місце проживання, прізвище, ім'я та по батькові), суми одержаного доходу, витрат, суми сплаченого податку за звітний рік або інший період, а також види здійснення підприємницької діяльності за класифікатором видів економічної діяльності.
При отриманні декларації податковий орган у 15-дений термін з дня отримання річної декларації проводить остаточний розрахунок прибуткового податку за минулий рік та нараховує авансові платежі на поточний рік з фактичного отриманого доходу за минулий рік.
У разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності новостворений, то нарахування авансових платежів здійснюється з очікуваного доходу.
Протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 % річної суми прибуткового податку у вигляді авансових платежів у строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
3.2 Оперативний контроль за додержанням платниками податку податкового законодавства
Оперативний контроль здійснюють у всіх сферах діяльності суб’єкта господарювання шляхом моніторингу, нагляду, вивчення. Поточний контроль дозволяє виправити порушення та запобігти виникнення їх у подальшому в найкоротші терміни в режимі безперервної діяльності суб’єкта господарювання.Оперативний контроль насамперед здійснюється з метою виявлення відхилень та оперативного керівництва (регулювання) явищами та процесами.
4. Відділ податкового контролю юридичних осіб
4.1 Документальні перевірки платників податку
Існують такі етапи проведення перевірок розрахунків платників із бюджетом:
попередня документальна; документальна; комплексна документальна; зустрічна; рівночасна; тематична; оперативна.
Документальна перевірка бухгалтерських звітів і балансів - це другий етап контролю податкових органів за правильністю обчислення і внесення до бюджету податку на прибуток. Вона здійснюється у відповідності з річними планами контрольно-економічної роботи податкових інспекцій і квартальними графіками перевірок, які складаються по кожній ділянці роботи. У плани і графіки перевірок насамперед включаються підприємства, об'єднання та організації, які отримують значні суми прибутків або допускають грубі порушення у веденні бухгалтерського обліку й податкового законодавства. Такі перевірки можуть провадитися як тільки виникає необхідність, але не рідше одного разу на два роки.
Органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Документальна перевірка здійснюється на підставі Програми перевірки, затвердженої головою Державної податкової адміністрації, яка складається, виходячи з головної мети проведення перевірки.
При плануванні та проведенні документальних перевірок працівники органів державної податкової служби зобов'язані забезпечувати дотримання службової і комерційної таємниць.
Для проведення перевірки працівники державних податкових органів повинні мати при собі посвідчення на право проведення перевірки суб'єктів підприємницької діяльності.
Починаючи перевірку, працівники державних податкових органів повинні пред'явити свої службові посвідчення керівництву суб'єктів підприємницької діяльності, що перевіряються, а також ознайомити їх з програмою перевірки.
Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати при собі розпорядження податкової інспекції, в якому вказуються назва й адреса підприємства, що підлягає перевірці, і програму перевірки, затверджену начальником податкової інспекції. Програма складається, виходячи з головної мети перевірки, яка полягає у виявленні достовірності визначення прибутку, правильності обчислення податку й виконання зобов'язань перед бюджетом, оцінці стану звітної дисципліни та ведення бухгалтерського обліку.
5. Відділ примусового стягнення податкови зобов’язань
5.1 Типові правопорушення у сфері оподаткування та методи їх виявлення
Найпоширенішими типами правопорушень у сфері оподаткування є:
- ненадання документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів до бюджету або державних цільових фондів;
- приховування об’єктів оподаткування;
- зниження обєктів оподаткування;
- зниження суми податків, зборів, інших обов’язкових платежів;
- приховування факту втрати підстав для отримання пільг з оподаткування
5.2 Порядок стягнення недоїмки та притягнення винуватих до фінансової та адміністративної відповідальності
Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, суми донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.
Повторним вважається порушення, що скоєне роботодавцем протягом року з моменту виявлення попереднього порушення.
Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. Пеня на пеню не нараховується.
При надходженні документів із сплати недоїмки, пені та штрафу в першу чергу погашається недоїмка, а потім - пеня та штраф. Якщо за платниками до наступного чергового строку сплати страхових внесків є недоїмка, то вона сплачується у такому порядку: спочатку сплачується недоїмка минулих років, потім послідовно: пеня за цю недоїмку, недоїмка за перший строк платежу поточного року, пеня за цю недоїмку і т.д. При стягненні недоїмки за рішенням суду в першу чергу покриваються судові витрати на її стягнення.
Якщо недоїмка стягується в судовому порядку, то пеня не нараховується з дня винесення судом рішення про вилучення майна платника (при зверненні стягнення на суми, що їх мають повернути платнику інші особи), а також з моменту визнання боржника банкрутом.
У разі, якщо недоїмка стягується в судовому порядку, то при наступній перевірці платника:
- пеня не нараховується на суму недоїмки, зафіксовану у рішенні суду про її стягнення на користь центру зайнятості, що набрало законної сили;
- пеня нараховується, якщо за період з кінця попередньої перевірки до моменту винесення судом рішення про стягнення виникає нова недоїмка.
За несвоєчасне зарахування страхових внесків на рахунок Фонду банківська установа сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі, передбаченому чинним законодавством. З платника за ці дні пеня не стягується. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальника у судовому порядку відповідно до законодавства. Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів чи пені у разі відсутності коштів на рахунках може бути звернено на майно платника відповідно до чинного законодавства.
V. КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ
1. Вивчення організаційної роботи КРУ, її структура, функції, права, обов’язки
Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.