Рис. 4
Віза проставляється на зворотному боці останнього аркуша першого примірника наказу.
На підприємстві може бути визначено перелік осіб, візи яких необхідні при оформленні наказів. Такий перелік доцільно навести в додатку до інструкції з діловодства. Працівник підприємства, відповідальний за підготовку наказу, повинен добре знати, без чиїх віз наказ не може бути подано на підпис керівнику.
У разі потреби в оцінці доцільності наказу, його обґрунтованості та встановленні відповідності до законодавства здійснюється також і зовнішнє погодження проекту наказу.
Зовнішнє погодження проектів наказів оформляється відповідним грифом, що проставляється нижче реквізиту «підпис» на лицьовому боці останнього аркуша проекту наказу та включає слово «ПОГОДЖЕНО» (приклад рис. 5).
Приклад грифа погодження
ПОГОДЖЕНО
Протокол засідання профкому
від 09.08.2003 р. № 25
Рис. 5
Якщо в процесі доопрацювання до проекту внесено значні поправки, наказ підлягає повторному погодженню. Відмова від погодження не допускається. Повністю погоджений проект наказу передається на коригування.
На завершальному етапі складання та оформлення наказів відбувається їх підписання. На підпис керівнику подаються повністю підготовлені (без помилок) проекти наказів. Підписується звичайно перший примірник наказу. Зауважимо, що після підписання жодні виправлення до наказу не вносяться.
На цьому складання та оформлення наказу закінчено – наказ видано. Залишилося додати, що накази набувають чинності з моменту їх підписання чи доведення до відома. У деяких випадках термін набрання чинності і термін дії зазначаються в самому наказі.
IIНаказ про облікову політику
2.1 Порядок складання та погодження розпорядчого документа
За формою розпорядчий документ про облікову політику рекомендується оформлювати у вигляді наказу керівника державного підприємства та інших суб'єктів господарювання, що належать до сфери управління Мінагрополітики.
Проект наказу складає головний бухгалтер та подає його на затвердження керівнику підприємства.
Розпорядчий документ про облікову політику та зміни до нього наводяться у примітках до річної фінансової звітності (додатком) та подаються на погодження разом із річною фінансовою звітністю. Приклад: Наказ про облікову політику на малому підприємстві «Турист» (Додаток 1).
2.2. Обов'язкові елементи облікової політики
Поріг суттєвості щодо окремих об'єктів обліку. Для визначення суттєвості окремих операцій об'єктів обліку, що відносяться до активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства, за орієнтований поріг суттєвості приймається величина у 5 відсотків від підсумку відповідно всіх активів, всіх зобов'язань і власного капіталу.
Для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат орієнтованим порогом суттєвості рекомендується величина, що дорівнює 2 відсоткам чистого прибутку (збитку) підприємства.
Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості.
Облік необоротних активів. До основних засобів рекомендується відносити матеріальні активи, очікуваний термін корисного використання яких складає більше 1 року та вартість якого (без ПДВ) більша 1000 грн. за одиницю.
Нарахування амортизаційних відрахувань по основних засобах рекомендується здійснювати двома методами:
- за податковим методом здійснюється відповідно до норм та методів, передбачених статтею 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";
- за прямолінійним методом відповідно до пункту 29 П(С)БО 7.
При застосуванні прямолінійного методу, річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Переоцінку об'єктів основних засобів здійснювати, у випадках якщо залишкова вартість такого об'єкту істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (відповідно до пункту 16 П(С)БО 7). Рекомендується проводити переоцінку основних засобів, якщо їх залишкова вартість більш ніж на 10 відсотків відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.
Витрати, пов'язані із поліпшенням стану об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція тощо), які призведуть до зростання майбутніх економічних вигод, очікуваних від використання об'єкта, відносити на збільшення первісної вартості основних засобів після їх введення в експлуатацію (відповідно до пункту 14 П(С)БО 7).
Витрати, що виконані з метою підтримання об'єкта у робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включати до складу витрат (відповідно до пункту 15 П(С)БО 7).
До складу малоцінних необоротних матеріальних активів рекомендується відносити матеріальні активи, строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року та вартість (без ПДВ) менше 1000 грн. за одиницю (відповідно до пункту 5 П(С)БО 7).
Відповідно до пункту 27 П(С)БО 7, амортизацію по малоцінних необоротних матеріальних активах і бібліотечних фондах нараховувати одним з двох варіантів:
- нараховувати у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, та решта 50 % вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;
- нараховувати в першому місяці використання об'єкта 100 % його вартості (по об'єктах вартість яких (без ПДВ) менше 50 грн.). Здійснювати обов'язкове ведення кількісного обліку малоцінних необоротних матеріальних активів у розрізі матеріально відповідальних осіб до моменту їх повної ліквідації (списання з балансу).
На облік у складі нематеріальних активів брати: придбані права на володіння, користування та розпорядження об'єктами нематеріальних активів, після відчуження їх (прав) від колишніх власників та визначення його вартості.
Програмне забезпечення (комп'ютерні програми) обліковувати на субрахунку 125 "Авторське право та суміжні з ним права".
Первісну вартість об'єкта нематеріального активу визначати відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи".
Терміни корисного використання основних засобів та нематеріальних активів встановлюються на підставі технічних паспортів та іншої документації на засіданні постійно діючої виробничої комісії, склад якої рекомендується викласти у додатку до розпорядчого документа про облікову політику підприємства.
Рекомендований термін корисного використання нематеріальних активів не повинен перевищувати 20 років.
Облік запасів. Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентується П(С)БО 9.
Відповідно до пункту 16 П(С)БО 9 оцінка при вибутті запасів здійснюється за одним з таких методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- нормативних затрат;
- ціни продажу.
Оцінку вибуття запасів рекомендується проводити за методом середньозваженої собівартості.
Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів рекомендується здійснювати щомісячно.
Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням запасів, рекомендується відносити на вартість тих запасів, у зв'язку з придбанням яких ці витрати понесені.
Якщо транспортно-заготівельні витрати відображають на окремому субрахунку, то їх сума щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою запасів, що вибули за звітний місяць.
Для визначення суми транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься на запаси, що вибули, необхідно розрахувати середній відсоток транспортно-заготівельних витрат за формулою:
ТЗВ(відсоток)=
,де ТЗВ (відсоток) - середній відсоток транспортно-заготівельних витрат;
ТЗВ пм - сума залишку транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця;
ТЗВ м - сума транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць;
З нм - сума залишку запасів на початок місяця;
З м - сума запасів, що надійшли за звітний місяць.
Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до запасів, які вибули розраховується за формулою:
ТЗВ в = ТЗВ (відсоток) х З в,
де ТЗВ в - транспортно-заготівельні витрати, що відносяться до запасів, які вибули;
З в - сума запасів, які вибули.
Отримана сума транспортно-заготівельних витрат списується на ті ж рахунки, на які списуються запаси, що вибули.
Облік витрат. Витрати відображати у бухгалтерському обліку з урахуванням П(С)БО 16, П(С)БО 30 та Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18.05.2001 N 132 (зі змінами).
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включати:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;