Бухгалтерські закони вимагають, щоб готові та незавершені вироби відображалися за меншим показником зі значень собівартості і ринкової вартості. За ринкову вартість приймається вартість чистої реалізації, але іноді нею виступає і відновна вартість за мінусом відповідних відрахувань, пов'язаних зі старінням виробів. Для обчислення собівартості найчастіше застосовується метод "першим надійшов - першим використаний", який повністю відповідає податковим законам. Для промислових товарів собівартість обчислюється на основі поглинання витрат.
Рекомендації Професійної організації аудиторів дозволяють для довготермінових контрактів використовувати метод "процента від виконання" за умови, що можна розрахувати на весь період дії контракту надходження і витрати. На практиці більшість компаній у цьому випадку віддають перевагу методові "завершення контракту".
Єдиним офіційним керівництвом з питань оренди у Швеції є рекомендації Професійної організації аудиторів. Вони передбачають капіталізацію фінансових оренд тільки в тих випадках, коли в умовах угоди є зобов'язання орендаря викупити згодом орендований засіб.
Велика частка пенсійних витрат шведських компаній належить до схем, робота яких цілком фінансується асоціаціями роботодавців і профспілками. Такі витрати чітко визначені, оскільки є щорічними платежами в зазначений фонд. У випадках, коли роботодавці беруть на себе безпосередній обов'язок займатися пенсійними питаннями, "Закон про бухгалтерську справу" майже не регулює такі угоди, але Професійна організація аудиторів рекомендує, щоб виконання цих зобов'язань здійснювалося в повному обсязі та на основі страхового підходу. Коли говорити про бухгалтерську справу Швеції, то тут, як і в багатьох інших питаннях, пов'язаних із соціальною політикою, ця країна відрізняється своїм нетиповим шляхом. Ґрунтуючись на значних наукових традиціях бухгалтерської справи, коріння яких сягає Німеччини та США, шведські бухгалтери зуміли розробити підхід, що поєднує суворі норми національного податкового законодавства й усе наполегливіші вимоги ринків довготермінового позичкового капіталу.
В Швеції великі компанії зазвичай використовують формат, в якому спочатку відображається прибуток, обчислений відповідно до кращих зразків міжнародної бухгалтерської практики, потім - розрахунок коригування, якому прийшлось піддати отримані відомості, щоб привести їх у відповідність до національних бухгалтерських правил, прив’язаних до податкових законів.
Регулювання бухгалтерського обліку. Основний нормативний документ, який регулює бухгалтерський облік в Польщі, залишився Комерційний Кодекс 1934 року, не дивлячись на те, що деякі його положення були змінені або скасовані.
Іншим правовим джерелом є "Закон про бухгалтерський облік" 1995 року, який передбачає послідовну реформу звітності і аудиту.
Даний Закон відповідає положенням 4-ї та 7-ї Директив ЄС. Закон складається з декількох частин і висвітлює наступні питання: сутність бухгалтерського обліку, порядок інвентаризації, оцінка активів і пасивів, визначення фінансових результатів, складання звіту підприємства, особливості звітності корпоративних структур, аудит звітності і умови її опублікування, організація архівів бухгалтерських документів, кримінальна відповідальність за порушення законодавства тощо.
Порядок ведення Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). В Польщі використовують безпосередньо національні стандарти, але в деяких випадках враховується місцеві вимоги або обставини.
В Польщі МСФЗ були перекладені національною мовою.
План рахунків. На практиці в Польщі більш розповсюдженим є використання Промислової номенклатури рахунків.
Не дивлячись на те, що в країні розроблено єдиний план рахунків, закон про бухгалтерський облік надає кожній організації право мати власний план рахунків. При цьому організації можуть застосовувати і типові плани рахунків, які розробляються Комісією з цінних паперів для компаній, включених до біржового списку, та Міністерством фінансів для інших організацій.
Побудова плану рахунків у Польщі має наступний вигляд:
0 - довгострокове майно;
1 - грошові кошти та банківські рахунки;
2 - розрахунки та претензії;
3 - матеріали та товари;
4 - витрати за видами та їх відображення;
5 - витрати відповідно до типів діяльності та їх відображення;
6 - продукти та їх відображення;
7 - доходи та витрати пов’язані з їх результатами;
8 - капітал (фонд), спеціальні фонди, резервні фонди та фінансовий результат.
Складові власного капіталу. Капітал включає в себе: статутний капітал, неоплачений капітал, додатковий капітал, резерви на переоцінку активів, інший резервний капітал, нерозподілений прибуток, чистий прибуток або збиток фінансового року. В Польщі розмір акціонерного капіталу повинен бути наведений у статуті.
У балансі розкривають таку інформацію про власний капітал: засновницький капітал, належні до сплати внески до власного капіталу, капітал (фонд) резервний (запасний), капітал (фонд) резервний, залишковий резервний капітал, нерозподілений фінансовий результат минулих років, фінансовий результат - нетто оборотного року (прибуток-нетто, збиток-нетто, відрахування та покриття від фінансового результату поточного оборотного року).
Облік необоротних активів. В Польщі необоротні активи в балансі підприємства представлені у вигляді поза оборотних активів, які поділяються на матеріальні і нематеріальні.
Склад необоротних активів:
Нематеріальні цінності та права
витрати, понесені при створенні підприємства;
витрати на розвиток;
вартість фірми;
інші нематеріальні цінності та права;
аванси в рахунок вартості нематеріальних цінностей та прав.
Речове довгострокове майно
власні землі;
будинки та споруди;
машини та устаткування;
транспортні засоби;
інші довгострокові засоби;
вкладені інвестиції;
аванси в рахунок інвестицій.
Фінансове довгострокове майно
акції та паї;
цінні папери;
надані позики довгострокові;
інші складові фінансового довгострокового майна;
довгострокова дебіторська заборгованість.
Оцінка основних засобів обліковується за ціною придбання, або за фактичними витратами на придбання і приведення до готовності. Не використовується поняття можливої ціни реалізації.
Переоцінка основних засобів здійснюється, наприклад, з метою запобігання інфляції. При цьому різниці, що виникають, списуються за рахунок резерву по переоцінці активів.
Амортизація основних засобів нараховується за певною схемою, і як в колишньому українському обліку, з використанням терміну та коефіцієнтів для конкретних груп основних засобів. Величина нарахування зносу може коливатися залежно від кількості робочих змін, рівня технології та економічного прогресу, виробничих потужностей, строку експлуатації, попередньо встановленої ліквідаційної вартості, коефіцієнту зносу відповідно до податкового законодавства.
Облік запасів. Запаси оцінюються за цінами їх придбання у випадку ж неможливого виявлення ціни запасів або при їх безоплатній передачі вони оцінюються за цінами на аналогічні або подібні товарно-матеріальні цінності.
Облік операцій в іноземній валюті. Операції, які здійснюються в іноземній валюті, перераховуються в національну валюту та обліковуються наступним чином: грошові кошти, акції та цінні папери - за фактичним курсом обміну для придбання або продажу; інші активи та зобов’язання - за середнім курсом обміну, діючого на дату складання балансу.
При складанні балансу вартість об’єктів, оцінених в іноземній валюті, також підлягає переоцінці: акції інших підприємств, довгострокові цінні папери та готівка в іноземній валюті - за реальним курсом обміну для придбання, але не вище середнього курсу обміну, діючого на дату складання балансу; інші активи та зобов’язаня - за середнім курсом обміну, діючого на дату складання балансу.
Всі курсові різниці, що виникли відносяться на резервний капітал або трактуються як гудвіл. Виведення сальдо цих різниць у випадку участі більше однієї іноземної фірми не допускається. Середній курс обміну визначається Національним банком Польщі.
Особливості визначення фінансових результатів. Чистий прибуток (збиток) поточного року відображається в балансі узагальнено, так як його використання залежить від рішення, яке приймається на щорічних зборах акціонерів. Величина прибутку (збитку), відображена в балансі, повинна бути еквівалентною чистому результату, зменшеному на суму відрахувань із прибутку (величині, відображеній на рахунку "прибутки і збитки"), основну частину яких складають податки.
Складання фінансової звітності. В Польщі, звіт керівництва складається з 3-х розділів: основні заходи, щодо здійснення капітальних вкладень в звітному році; запланована реконструкція та модернізація підприємства; основні досягнення у наукових розробках та технічному розвитку.
Для того, щоб успішно вирішувати облікові проблеми на міжнародному рівні, розуміти причини, з яких в різних країнах аналогічні ситуації відображаються по-різному, досить важливе значення сьогодні має порівняльний аналіз облікових систем різних країн.
Серед основних факторів, які впливають на побудову національних систем обліку можна виділити, насамперед, загальну економічну ситуацію в кожній країні; вплив нормативного та професійного регулювання обліку, основних користувачів облікової інформації та ступінь її розкриття; вплив системи оподаткування; відмінності в культурі та національні особливості; джерела фінансування тощо.