Організація та методика обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат на прикладі ВАТ "Рівненський ЦУМ" (стр. 8 из 25)

Документування господарських операцій здійснюється за допомогою таких форм:

1. ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

2. ОЗ-2 «Акт приймання-здачі модернізованих об’єктів»

3. ОЗ-3 «Акт списання основних засобів»;

4. ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;

5. ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»;

6. ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів»;

7. ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів»;

8. ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту»

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Індексацію балансової вартості основних засабів на підприємстві проводять.

Малоціні необоротні матеріальні активи – матеріальні активи, очікуваний термін корисного використання яких перевищує 1 рік та вартість до 500 грн.включно.

Інші необоротні матеріальні активи - дану категорію відносять капіталізовані (такі що підлягають амортизації) витрати на ремонт орендованих будівель та приміщень.

Не матеріальні активи – немонетарні активи,які не мають матеріальної форми,можуть бути ідентифікованими та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року в адміністративних цілях та інше. До нематеріальних активів відноситься придбане чи створене програмне забезпечення.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат,пов’язаних з поліпшенням об’єкта , що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод,первісно очікуваних від використання об’єкта.

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання.

Амортизація необоротних активів.

Основні засоби амортизуються за прямолінійним методом, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об’єкта основних засобів. Строк корисного використання визначається згідно внутрішніх норм по групах об’єктів,виходів з дати вводу в експлуатацію.

· Прямолінійний метод – річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

Норма амортизації:

де

АВ – річна сума амортизаційних відрахувань;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість;

Т – термін корисного використання об’єкта;

Н_а – нарма амортизаційних відрахувань.

Встановити для груп основних засобів такі строки корисного використання

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Комп’ютерна та офісна техніка.

6. Транспортні засоби.

7. Інструменти,прилади,інвентар.

8. Інші основні засоби.

3.1.2. Облік оборотних активів

Основу оборотних активів підприємства складають його запаси. Під запасами розуміються різноманітні матеріальні активи, які використовуються або будуть використовуватися у виробничій діяльності і містять у собі різноманітні матеріали, товари, готову продукцію і незавершене виробництво. Застосування критеріїв визнання і різноманітних методів оцінки запасів безпосередньо впливає на показники фінансової звітності.

Визначення поняття запасів, порядок їх оцінки і відображення в бухгалтерському обліку наведені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі – П(С)БО 9).

Норми П(С)БО 9 не поширюються на:

• незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, безпосередньо пов’язані з будівництвом;

• фінансові активи;

• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації запасів відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Запаси є важливою складовою активів підприємства і відносяться до складу оборотних. Найпоширенішим видом запасів є будівельні матеріали для власних потреб, запасні частини на автомобілі, паливо-мастильні матеріали. В залежності від цілей використання запасів, вони поділяються на:

Виробничі – придбані або виготовлені самостійно і в подальшому використовуються у виробництві.

Товарні– придбані підприємцем з метою перепродажу.

Ознайомившись на підприємстві з Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Облік запасів ведеться на рахунку другого класу Плану рахунків. За дебетом рахунків відображається збільшення балансової вартості запасів внаслідок їхнього надходження, за кредитом – зменшення вартості запасів внаслідок їхнього вибуття або уцінювання.

У Плані рахунків для відображення запасів передбачено клас 2 «Запаси» який містить 9 рахунків:

1. 20 «Виробничі запаси»

2. 21 «Поточні біологічні активи»

3. 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»

4. 23 «Виробництво»

5. 24 «Брак у виробництві»

6. 25 «Напівфабрикати»

7. 26 «Готова продукція»

8. 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»

9. 28 «Товари»

ВАТ Рівненський ЦУМ використовує наступні рахунки:

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображається надходження запасів на підприємство, їхня дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), перероблення, відпуск (передавання) стороннім організаціям, уцінювання тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

· 201 «Сировина й матеріали»

· 203 «Паливо»

· 205 «Будівельні матеріали»

· 207 «Запасні частини»

· 209 «Інші матеріали»

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначено для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та зарахована до складу запасів.

На рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство для продажу. Цей рахунок використовують переважно збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

Рахунок 28 «Товари» має такі субрахунки:

· 281 «Товари на складі»

· 282 «Товари в торгівлі».

Таблиця 3.4.

Облік запасів

Зміст господарських операцій	Д	К
-оплата постачальнику за придбання виробничих запасів	6316	311
- надійшли від постачальників виробничі запаси та мшп	20,22	6316
- ПДВ 20%	6441	6316
-відображається податковий кредит від отримання виробничих запасів та МШП	6445	6441
списуються виробничі запаси та мшп на:
- загально господарські потреби	809	209
- списуються виробничі запаси на поточний ремонт приміщення	805	205
-списання МШП на господарські потреби	8018	22

Проходячи тему облік виробничих запасів, головний бухгалтер надав мені можливість ознайомитись з статутом підприємства та наказом “Про облікову політику підприємства.”

Згідно Наказу “Про облікову політику на підприємстві”, одиницею бухгалтерського обліку запасів на ВАТ “Рівненський центральний універмаг” визнається окремий об’єкт основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П(с)БО №9.

Не включати до початкової вартості запасів, а відображати у витратах періоду:

- понаднормові витрати і недостачі запасів;

- проценти за користування позиками;

- витрати на збут;

- інші витрати, що непов’язані з придбанням запасів.

При відпуску запасів у продажу та іншому убутку, оцінка їх здійснюється за методам:

1) середньозваженої собівартості;

Метод середньозваженої собівартості – цей метод є дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів.

При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та їх вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважені собівартість одиниці запису на кінець періоду.

Запаси, які не приносять підприємству економічних вигод в майбутньому визнаються неліквідними і списуються в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності згідно П(с)БО 9 не відображається в балансі, а враховується на позабалансовому рахунку 007.

Оскільки ВАТ “Рівненський центральний універмаг” займається здаванням в оренду нерухомості та майна, то запаси на підприємстві обліковуються в асортименті більше двох тисяч.