Адміністративний менеджмент (стр. 1 из 2)
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
Кафедра документознавства та інформаційної діяльності
Контрольна робота
Адміністративний менеджмент
Типологія організації. Опишіть типологію Блау та Скотта
Типологія організацій – багатовимірна класифікація, що представляє цілісну систему типів, з'єднаних якимсь загальним початком, загальною природою, походженням, загальним середовищем існування.
З практичної точки зору класифікація організацій важлива таких причин:
– знаходження схожих організацій – за будь-якими параметрами, це допомагає створювати мінімум методик для їх аналізу і вдосконалення; – можливість визначення їх чисельного розподілу по класифікації для створення відповідної інфраструктури: підготовки кадрів, контрольних служб і т.д.;
Виходячи з суті системного підходу до класифікації організацій важливо керуватися декількома об'єктивно обґрунтованими критеріями. Одним з критеріїв класифікації може бути принцип побудови і функціонування організації, на основі якого доцільно розділяти всі організації в суспільстві на формальні і неформальні (мал. 1.1).
Формальна організація характеризується узаконеною системою норм, правив, принципів діяльності, стандартів поведінки членів організації. Головна ознака формальної організації – це запрограмованість і визначеність організаційних норм і дій. Організація не вичерпується формальною частиною, хоча і визначається нею.
Неформальна організація – це система соціальних ролей, неформальних інститутів і санкцій, еталонів поведінки, переданих звичаями і традиціями, які виникають спонтанно в ході щоденних взаємодій, що не наказали. Неформальні організації не реєструються в державному органі. Вони створюються на базі загальних інтересів в області культури, побуту, спорту і ін. Наприклад, об'єднання друзів, група туристів.
Неформальні соціальні групи грають важливу роль в діяльності будь-якої організації. Особливо помітна їх роль в діяльності великих підприємницьких і державних структур.
 | |
Комерційні організації |
 |
Мал. 1.1 Класифікація організацій за принципом їх побудови і функціонування
Одна з типологій організацій, побудована на базі системного підходу, представлена на мал. 1.2.
На думку П. Блау і У. Скотта по відношенню із зовнішнім середовищем організації поділяються на 4 класи систем:
1. Ділові організації – комерційні організації, орієнтовані на отримання прибутку. Саме ділові організації забезпечують суспільство необхідними йому матеріальними цінностями. Особливостями ділових організацій є ринковий характер їх відносин із споживачами. Пропонуючи свої товари або послуги споживачу, ділова організація переслідує в першу чергу власну мету, а не мета споживача. Проте реалізувати власну мету ділові організації можуть лише в тому випадку, якщо знайдуть відповідних споживачів своєї діяльності.
Мал. 1.2. Типологія організацій
2. Взаємовигідні організації (асоціації) – такі організації об'єднують представників тих або інших професій або соціальних груп (спілка художників, асоціація військовослужбовців запасу і т.д., що об'єдналися для захисту своїх інтересів і реалізації або лобіювання загальних інтересів. Досить часто подібні організації взагалі не орієнтовані на отримання прибутку. Якщо ж в результаті їх діяльності прибуток все-таки утворюється, вона використовується відповідно до статутної мети організації.
3. Обслуговуючі організації – організації, надаючи послуги споживачам, частіше за все як споживачі такого роду організацій виступають фізичні особи. Прикладом такого роду організацій є лікарні, школи і т.п.
4. Організації загальної користі – організації подібного типу не надають допомоги кому-небудь конкретно, а потрібні всьому суспільству. Наприклад, такими організаціями можна назвати армію, міліцію, пожежну службу, органи державного управління і т.д.
Фактори, що впливають на розподіл влади
Влада - це можливість впливу на поведінку інших. Лорд Ектон зауважив, що влада має тенденцію розбещувати, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Більшість людей пов'язують владу з насильством, силою та агресією, але сила зовсім не обов'язково є компонентом влади.
Таким чином, влада - це можливість впливати на поведінку інших. Як доповнення до формальних повноважень керівникові необхідна влада, оскільки він залежить від людей як у межах свого ланцюга команд, так і поза ним. У різних підрозділах організації керівник залежить від безпосереднього керівника, підлеглих і колег. Фактично ці групи являють собою частину навколишнього середовища. Залежність від чинників і людей, якими не можна управляти безпосередньо, є головною причиною труднощів, які відчуває керівний персонал. Влада та вплив — інструменти лідерства — є фактично єдиними засобами, які має керівник. Отже, влада є неодмінною умовою успішної діяльності організації.
Багатьом здається, що та людина, яка має владу, може нав'язувати свою волю незважаючи на бажання іншої людини. Однак нині визнається, що вплив і влада однаковою мірою залежать від особистості, на яку чиниться вплив, і від ситуації та здібностей керівника. Не існує реальної абсолютної влади, оскільки ніхто не може впливати на всіх людей за будь-яких обставин. Скільки влади має та чи інша людина в певній ситуації, визначається не рівнем її формальних повноважень, а ступенями залежності від іншої людини. Чим більша залежність від іншої особи, тим більша влада цієї особи.
Звичайно керівник має владу над підлеглим, оскільки останні залежать від нього в таких питаннях, як підвищення заробітної плати, просування по службі тощо. Однак за певних обставин підлеглі мають владу над керівником, тобто керівник залежить від підлеглих, наприклад, у таких питаннях, як потрібна для прийняття рішення інформація. Яскравим прикладом влади підлеглих над керівником є виключно сприятливі контракти, які можуть одержати відомі актори та спортсмени. У допоміжного персоналу лікарень є влада, оскільки лікарі залежать від них. Тому ефективний керівник намагається підтримувати розумний баланс влади, достатній для забезпечення досягнення мети, але такої, що не викликає почуття невдоволеності у підлеглих і звідси - непокори.
Дж. Френч і Б. Рейвен — дослідники з питання влади та лідерства (керівництва) — розробили зручну класифікацію основ влади. Згідно з цією класифікацією є п'ять основних форм влади:
1) основана на примусі;
2) основана на винагороді;
3) законна (традиційна); 4)експертна;
5)еталонна(влада прикладу).
Влада, основана на примусі. Така влада полягає в здатності отримати бажану згоду під страхом покарання. Вона набуває форми догани, пониження в посаді, звільнення і, нарешті, загрози фізичного насильства. Іншою формою примусової влади є присутність керівника під час виконання робіт його підлеглими, тобто влада через примус, вплив через страх виявляються на робочому місці.
Недоліки впливу через страх:
- великі витрати на управління;
- втрата довіри до керівництва;
- поява бажання у підлеглих працівників обманювати організацію;
- виникнення незадоволеності роботою;
- поява гальмівних процесів у розвитку здібностей людини.
Влада, основана на винагороді. Обіцяння винагороди - один з найстаріших і найефективніших способів впливу на людей. Влада, основана на винагороді, впливає через позитивну допомогу підлеглому з метою домогтися від нього бажаної поведінки.
Недоліками влади, основаної на винагороді, можна вважати такі:
- обмеження розмірів винагороди;
- обмеження влади законодавчими актами, положеннями, політикою фірми;
- неможливість завжди встановити ставлення працівника до винагороди.
Законна (традиційна) влада. Традиція - найпоширеніший інструмент впливу. Вплив за допомогою традиції можливий лише тоді, коли норми культури передбачають підкорення керівництву як бажану поведінку. Керівник використовує традицію, щоб задовольнити потребу виконавця у захищеності та належності. Традиція особливо важлива для формальних організацій. Можливість заохочувати закріплює повноваження керівника віддавати накази. Традиція на противагу страху передбачає позитивну винагороду - задоволення потреби. Коли людина визнає вплив, що ґрунтується на традиції, вона одержує натомість відчуття належності до соціальної групи.
Недоліки законної влади:
- традиції можуть бути спрямовані проти змін;
- немає тісного зв'язку між традиціями та винагородами, з одного боку, та задоволенням своїх власних потреб - з іншого;
- неповно використовується потенціал керівника, оскільки його здібності залишаються непоміченими, тому що цей працівник не входить у формальну систему (групу).
Експертна влада. Така влада своєю суттю має вплив через розумну віру і втілюється таким чином. Виконавець вважає, що впливова людина володіє особливими експертними знаннями про проект, проблему і т. ін. Виконавець бере на віру цінність знань керівника. У цьому разі вплив вважається розумним, оскільки рішення виконавця підкоритися є свідомим і логічним. Переконливим прикладом впливу через розумну віру є відносини, що формуються у більшості людей зі своїм лікарем. Оскільки сама людина не має медичних знань, то і не знає напевне, чи спроможний лікар задовольнити її потребу, а відтак приймає його вплив, бо вірить у його професійну компетенцію.