- Покупець "знайшов" організаційні недоліки в управлінні дебіторською заборгованістю в кредитора ( "пробіли" в обліку і контролі, юридична "неспроможність" і т. д.).
Таким чином, менеджери компаній у своєму прагненні максимально використовувати можливості всіх доступних кредитних засобів, у тому числі й у виді затримок по зарплаті, порушення термінів планових платежів постачальникам і т.д., повинні оцінювати "можливості" кожного окремого виду платежів індивідуально, тому що наслідки таких "відстрочок" можуть мати різні наслідки, не тільки в залежності від виду платежу, але і в залежності від конкретного "мимовільного" кредитора.
Структурні показники. Як вже сказали вище, для того щоб оптимізувати кредиторську заборгованість необхідно визначити її "планові" характеристики.
Менеджери і фінансисти також часто використовують, так званий коефіцієнт, який являє собою відношення різниці між поточними активами і вартістю товарно-матеріальних активів до поточних зобов'язань. І перший і другий показники повинні характеризувати здатність підприємства покривати свої зобов'язання перед кредиторами. Ці коефіцієнти володіють двома істотними недоліками:
- Вони оперують такими поняттями як "короткострокові" чи "поточні" зобов'язання, термін яких може коливатися від одного дня до одного року. Тому не враховується більш детально співвідношення термінів платежів у складі як кредиторської, так і дебіторської заборгованостей;
- Розрахунок проводиться, як правило, на дату балансу, або якийсь інший фіксований момент, що не може повною мірою говорити про дійсний стан ліквідності компанії. Це пов'язано з впливом безлічі різних (у тому числі і випадкових) обставин у якийсь певний момент (наприклад, на дату балансу підприємство одержало "грант" чи "дотацію", що не веде до збільшення кредиторської заборгованості, а наступного дня повернуло їх ).
Рекомендація щодо формування взаємодії з постачальниками і підрядниками
Прогнозування боргових зобов'язань, тобто розрахунок очікуваних сум дебіторської та кредиторської заборгованості по місяцях протягом року, в умовах російської економіки може виявитися досить орієнтовними, але необхідним, тому що без нього неможливо управляти фінансовою діяльністю підприємства та уникнути несподіваної нестачі грошових коштів в самий невідповідний час.
Розрахунки по формуванню взаємодії з постачальниками і підрядниками на перспективу ведуться на основі бюджету грошових надходжень, пов'язаних з основною виробничо-збутової діяльності, даних фінансової звітності про рух грошових коштів.
Ключовим моментом у розрахунку очікуваних грошових надходжень є прогноз продажів, і оцінка впливають на його обсяг факторів. Для прогнозування використовують прагматичні й екстраполяціонні методи.
Серед прагматичних методів найбільш відомі метод Делфі, аналіз думки фахівців та опитування покупців. Метод Делфі заснований на вивченні думки експертів в індивідуальному порядку для запобігання схильності до одностайної і однозначного рішення. Прогноз на основі усередненого думки фахівців з різних відділів дозволяє провести просту і досить якісну оцінку планованих продажів і відповідно боргових вимог без розрахунку статистичних показників. Його недолік полягає в ізоляції від зовнішніх думок і можливості групового пресингу. Як джерело прогнозів може використовуватися опитування покупців і клієнтів за допомогою контактів по телефону, персонального інтерв'ювання та анкетування. Надалі з використанням статистичного аналізу ці результати узагальнюються у вигляді гіпотез.
Передумовою перспективної оцінки обсягу продажів і відповідно величини боргових вимог і зобов'язань на основі методів екстраполяції є наявність досить довгого часового ряду перешкоджають значень цих величин, стабільність умов роботи підприємства, стійкість тенденцій його розвитку. Важливе значення мають і терміни прогнозування: чим вони коротші, тим надійніше результати екстраполяції.
Надійність прогнозів при використанні екстраполяціонного методу залежить в першу чергу від формулювання функції, що виражає минулі тенденції, від її стабільності та еластичності. З метою встановлення параметрів цієї функції використовують специфічні економіко-статистичні методи, детально описані в спеціальній літературі.
При прогнозуванні боргових зобов'язань та складанні бюджету грошових коштів на певну дату необхідно визначити строк комерційного кредиту, що надається покупцями, і термін відстрочки з оплати рахунків за покупки, отриманої підприємством від постачальників. У першому випадку термін кредиту розраховують шляхом ділення суми короткострокової дебіторської заборгованості покупців і замовників за рік на річний обсяг продажів, у другому випадку сума кредиторської заборгованості ділиться на величину, що дорівнює вартості закупівель матеріальних ресурсів.
Аналітикові, залученим зі сторони, необхідно детально вникнути в торгівлі і кредитну політику керівництва підприємства. Її ефективність зазвичай визначають шляхом зіставлення умов товарного кредиту з фактичними термінами стягнення дебіторської заборгованості. Крім обсягу продажів динаміка дебіторської заборгованості в чому залежить від торговельної політики, зокрема від прийнятих рішень про збільшення термінів комерційного кредитування, зниження цін або поширення кредиту на товари, які раніше продавалися на умовах передоплати або негайної оплати рахунків.
Для аналізу та прогнозу слід використовувати дані про структуру кредиторської заборгованості на декілька останніх звітних або проміжних дат. Вона характеризує строки заборгованості по кожному кредитору, а не середній період повернення відповідних сум. Зіставивши дані за кілька місяців, аналітик може виявити нові рахунки з нормальною і простроченою заборгованістю і передбачити по них час погашення платежу.
При прогнозуванні боргових вимог та зобов'язань слід дотримуватися певної обачності і професійного скептицизму. Не можна прагнути до завищення активів за рахунок дебіторської заборгованості, сумнівною до стягнення. У той же час нерозумно занижувати зобов'язання кредиторам, що в умовах невизначеності ринку загрожує негативними наслідками.
артість дебіторської заборгованості відповідно до договору важлива для бухгалтерії організації-кредитора (для подальшого стягнення і відображення в балансі та інших формах фінансової звітності). Величина реальних до повернення боргів дебіторів цікавить власників підприємства, оцінювачів його активів, аудиторів, фінансових аналітиків, фахівців інвестиційних та інших організацій.
Література
1. Государевий, М.А. Аналіз розвитку форм міжфірмових відносин / М.А. Государевий / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2006 .- № 2. - С. 38-48.
2. Гранкіна, Н. Стратегія вибору партнерів по каналу збуту / Н. Гранкина / / Маркетинг. - 2008. - № 5. - С. 29-32.
3. Толоконникова, Т.А. Вибираючи партнера ... / Т.А. Толоконникова / / Українське підприємництво. - 2006. - № 11. - С.3-5.
4. Агеев, А. И. Підприємництво: проблеми власності і культури / А.І. Агєєв. - М.: Искра, 2001. - 245 с.
5. Грачов, І. Розвиток малого підприємництва / І. Грачов / / Гроші та кредит. – 2007. - № 1. - С. 3-4.
6. Камаев, В. Д. Економіка і бізнес / В.Д. Камаев. - М.: Право, 2005. - 167 с.
7. Котлер, Ф. Основи маркетингу / Ф. Котлер. - М.: Искра, 2008. - 183 с.
8. Парушіна, Н.В. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості / Н.В. Парушіна / / Бухгалтерський облік, - 2009. - № 4. - С. 18-21.
9. Сисоєва, І.А., Дебіторська і кредиторська заборгованість / І.А. Сисоєва / / Бухгалтерський облік, - 2004. - № 1. - С.
10. Шеремет, А.Д., Сайфуллін, Р.С. Методика фінансового аналізу / А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфуллін. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 216 с.