Для більш повної картини аналізу людських ресурсів в регіоні розглянемо конкретно масштаби Вінницької області. А саме: кількість районів – 27; районів у містах – 3; міст – 18; МОЗ – 6; МРЗ – 12; міст з районним поділом – 1; селищ міського типу – 29; сільських населених пунктів – 1466; селищ – 136; сіл – 1330; селищних рад – 28; сільських рад – 661.
Індикатор забезпеченості людськими ресурсами є агрегованим індикатором при визначенні інтегрального індексу соціального розвитку території.
Агрегований індикатор забезпеченості людськими ресурсами структурно складається з двох проміжних індикаторів:
- показника здоров’я населення та демографічної ситуації (розраховується по статистичним даним захворюваності на "соціальну хворобу" - туберкульоз, та індикаторів, що характеризують рівні природного репродукування населення, а також часткою працездатного та непрацездатного населення);
- показник зайнятості (структурно складається із показників наявного безробіття, та вивільнення працівників до передбачених обсягів).
В результаті аналізу виявлено, що з 1993 по 2008 рік проходить систематичний процес його погіршення. Так, якщо в 1993 році середньообласний показник складав 0,832 що відповідало еталонному стану, то в 2003 та 2008 році він становив відповідно 0,492 та 0,419 (задовільний стан) а в 2008 встановлено його зниження до 0,319, що вже відповідає загрозливому стану. По районам області в 1993 році агрегований індикатор складав 0,733-0,969 що відповідало сприятливому та еталонному стану за обласними критеріями, в 2003 році він коливався в межах від 0,244 до 0,599, (загрозливий та задовільний стан). В 2008 році, індикатор коливається в межах від 0,043 до 0,446, до групи критичних районів, окрім Ленінського, опускаються також Ямпільський та Чернівецький райони. В цілому критичним або загрозливим станом характеризується в 2008 році 86 % території області, окрім центрального Ленінського району (індикатор 0,442 та Замостянського району, де розташовані об’єкти виробництва.
Дослідження природного та міграційного руху, а також системи підготовки і перепідготовки кадрів в різних агломераціях Вінницької області довело існування проблем у їх формуванні через звужене відтворення населення, відтік селян з регіону та низький рівень професійної підготовки.
На демографічну кризу в сільських агломераціях вказує постійне зменшення питомої ваги дітей та молоді при збільшенні кількості пенсіонерів. На підставі даних регресійного аналізу, було надано оцінку перспектив розвитку відтворення кадрів в аграрних формуваннях Вінницького регіону. Відповідно отриманих даних очікується зростання коефіцієнту смертності з 2008 по 2009 рр. з 21,2 ‰ до 24,5 ‰, а також збільшення коефіцієнту народжуваності з 8,8 ‰ до 10,9 ‰ при зростанні показника природного скорочення селян на 6,8 %. Зазначене явище поглиблюється за рахунок впливу міграційних процесів. Щорічне скорочення чисельності населення внаслідок погіршення рівня життя призвело до погіршення статево-вікової структури селянства. Так, у 2008 році в міграційному обороті по вибуттю 84,4 % складає молодь до 15-річного віку та особи працездатного віку, тобто це населення у репродуктивному віці. З метою виявлення основних причин означеного явища було проведено соціологічне опитування аграріїв. Воно показало, що у 2008 р. переважна кількість респондентів була дійсно незадоволеною заробітною платою та несвоєчасністю її виплат, другою причиною вказувалась незадоволеність умовами і організацією праці. У 2008 р. лише у 3 районах області розмір заробітної плати був вищим за прожитковий мінімум. У 2008 р. 23,5 % селян, в т.ч. 33 % жінок, працювали в умовах, що не відповідали санітарно-гігієнічним нормам. У 2002 р. в загальній кількості втрат населення на долю міграції припадало 5 %. В 2008 р. даний показник зріс до 18,6 %, що свідчить про нехтування проблемами селянства в регіоні.
У 2002 р. в області функціонувало 343 колективних підприємства, кожне з них було здатне забезпечити роботою 250 осіб. Натомість них в 2004 р. діяли лише 125 СК, з середньою можливістю працевлаштування по кожному - 82 особи. Найбільш поширеною групою підприємств стали фермерські господарства, кількість яких у 2004 р. становила 2508 при середній чисельності робітників у кожному - 2 особи.
Результатом цих процесів є зростання кількості не зайнятих у суспільному секторі на 30,6 %. Це вказує на існування проблеми з плануванням і збалансуванням на всіх фазах відтворення трудових ресурсів регіону. За даними центру зайнятості в 2008 р., не зважаючи на наявність пропозиції робочої сили в обсязі 8976 осіб, існував попит - 193 вакансії. Це свідчить про невідповідність рівня підготовки кадрів щодо сучасних вимог, головними з яких є багатопрофільність при високому рівні кваліфікації.
Відсутність можливостей працевлаштування веде до постійного зростання самозайнятих. У 2008 р. лише 18,2 % населення у працездатному віці мало роботу, відповідно 71,8 % складали приховані безробітні, самозайняті та ті, що не є зареєстрованими ані в службі зайнятості, ані на підприємствах різних форм господарювання. Але всі селяни, як зайняті на підприємствах аграрного сектору, так і безробітні, через незадоволеність існуючим рівнем матеріального стимулювання є задіяними в окремих сільських господарствах.
В 2008 р. 51,7 % валової продукції, виробленої в господарстві Вінницької області, припадало на середні та великі підприємства, у 2002 р. цей показник становив 44,7 %. В ОСГ області у 2004 р. значення показника продуктивності праці було на рівні 2001 р., поряд з цим в сільськогосподарських підприємствах темп її зростання з 2002 р. становив 2,4 рази.
Щодо абсолютного значення цього показника, то в 2008 р. в окремих селянських господарствах він був в 10,6 рази нижчим, ніж в суспільному виробництві. По трудомісткості в окремих сільських господарствах скорочення склало 21,9 % у порівнянні з темпом зменшення в сільськогосподарських підприємствах області - 2,2 рази. Однією з основних причин такої різниці є наднизький рівень фондоозброєності праці та фондозабезпеченості в окремих сільських господарствах. Використання робочого часу в цих підприємствах є максимальним, хоча в суспільному секторі в 2008 р. втрати робочого часу склали 34,4 % від річного фонду. Це доведено шляхом застосування запропонованого інтегрального показника рівня використання робочої сили. Через скорочення таких галузей, як садівництво і овочівництво, що водночас негативно вплинуло на стан сільської зайнятості, було досягнуто з 2002 по 2008 рр. скорочення коефіцієнту нерівномірності сезонного навантаження з 1,18 до 1,12 при зменшенні амплітуди сезонних коливань з 1,64 до 1,44.
Формування людських ресурсів безпосередньо залежить від демографічних процесів, міграції та рівня професійної підготовки кадрів. Для забезпечення кадрами необхідно вирішити питання кращого використання людських ресурсів.
Політика розвитку трудових ресурсів в області за останні роки, в першу чергу спрямовувалася на ліквідацію прихованого безробіття та забезпечення повної продуктивної зайнятості, на запровадження дієвих стимулів створення нових робочих місць, забезпечення гарантій зайнятості у процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримку підприємництва та самозайнятості населення, розширення практики громадських робіт, підвищення гнучкості ринку праці, удосконалення цільових регіональних програм з точки зору їх впливу на умови зайнятості у галузях, в містах і районах області.
Ситуація на ринку праці області є стабільною у цілому, і має тенденцію до покращення. За останніми даними Держкомстату, чисельність зайнятого економічно активного населення зросла з 722,6 до 729,4 тис. чол. Рівень безробіття, скоротився з 6,7 до 6,5% (у середньому по Україні - 6,4%).
Чисельність незайнятою населення на обліку зменшилась на 5,1 тис. осіб і становила 116,6 тис. чол., а звернень до послуг служби. - на 6,5% (з 79,6 до 74,4 тис. чол.); станом на 01.01.2007 р. кількість вільних робочих місць, за даними підприємств, організацій та установ, які надійшли до центрів зайнятості, становила 2,7 тис. (торік на цю дату 3,0 тис.), чисельність претендентів на 1 вакансію дорівнювала минулорічній – 14 осіб.
У 2006 році працевлаштовано 46,3 тис. незайнятих громадян (на 4,9% вище відповідного показника попереднього року), у т. ч. 20,3 тис, безробітних мешканців сільської місцевості (на 2,1 тис. чол. або 11,5% більше). Рівень працевлаштування збільшився, порівняно з минулорічним з 36,2 до 39,7% (середній по Україні -38,2%). Завдання програми зайнятості населення виконано на 102,9%.
Річне завдання із залучення безробітних до сезонних робіт виконане на 103,3% (працевлаштовано 6,3 тис. осіб).
Надано сприяння роботодавцям щодо створення ними 3,0 тис. додаткових робочих місць для подальшого працевлаштуванням безробітних, які тривалий час перебували на обліку в службі зайнятості, шляхом виділення дотацій з коштів Фонду на виплату заробітної плати таким працівникам.
Забезпечено самозайнятість 1,9 тис. безробітних, які виявили бажання займатись підприємницькою діяльністю, шляхом виплати їм одноразової допомоги по безробіттю.
З метою підвищення конкурентоспроможності і, відповідно, розширення можливостей подальшого працевлаштування безробітних, на базі 146 навчальних закладів та підприємств за 134 напрямами проводилось професійне навчання 8,9 тис. осіб (на 0,4 тис. осіб або 4,8% більше, ніж у 2005 р.), що становить 102,7% до завдання. На замовлення підприємств, організацій та роботодавців щодо підготовки робітників певних професій за направленням обласної служби зайнятості проходило профнавчання 5,8 тис. безробітних. (65% загальної чисельності осіб, що проходили навчання).