Аналіз системи стратегічного управління ДП "Укрдонбасекологія" (стр. 2 из 7)

4. Створення будь-яких спільних підприємств за участю Підприємства здійснюється Фондом державного майна України за згодою Органу управління майном.

5.Підприємство веде самостійний баланс, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням і зображенням фірмового знаку, а також знак для товарів і послуг, штампи, фірмові бланки та інші реквізити.

6. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно із чинним законодавством.

7. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем, відповідачем і третьою особою в господарських судах та судах загальної юрисдикції.

2. Опис підприємства, як кібернетичної системи

Посилення взаємозв'язаної всіх сторін діяльності організації (виробничої, фінансової, маркетингової, соціальної, екологічної та інше), а також розширення, ускладнення і інтенсифікація як внутрішніх, так і зовнішніх відносин привели до формування в середині XX сторіччя так званого системного підходу до управління.

Він розглядає організацію як цілісну сукупність різних видів діяльності і елементів, що знаходяться в суперечливій єдності і у взаємозв'язку із зовнішнім середовищем, припускає облік впливу всіх чинників, що впливають на неї, і акцентує увагу на взаємозв'язках між її елементами.

Відповідно до нього управлінські дії не просто функціонально витікають один з одного (на цьому робив акцент процесний підхід), а всі без виключення надають один на одного як безпосередню, так і опосередковану дію. Через цю зміну в одній ланці організації неминуче викликають зміни в інших, а зрештою в ній в цілому.

Тому кожний керівник, ухвалюючи власні рішення, повинен враховувати їх вплив на загальні результати, а основна мета менеджменту полягає в інтеграції елементів організації, пошуку механізмів збереження.

Системний підхід в управлінні ґрунтується на тому, що всяка організація є системою, що складається з частин, кожна з яких володіє своїми власними цілями. Керівник повинен виходити з того, що для досягнення загальних цілей організації необхідно розглядати її як єдину систему. При цьому прагнути виявити і оцінити взаємодію всіх її частин і об'єднати їх на такій основі, яка дозволить організації в цілому ефективно досягти її цілей. (Досягнення цілей всіх підсистем організації явище бажане, але майже завжди не реальне).

Системний підхід - це підхід до дослідження об'єкту (проблеми, явища, процесу) як до системи, в якій виділені елементи, внутрішні і зовнішні зв'язки, найістотнішим чином впливаючи на досліджувані результати його функціонування, а цілі кожного з елементів, виходячи із загального призначення об'єкту.

Можна також сказати, що системний підхід - це такий напрям методології наукового пізнання і практичної діяльності, в основі якого лежить дослідження будь-якого об'єкту як складної цілісної соціально-економічної системи.

Далі розглянемо основні принципи системного підходу:

1. Цілісність, що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле і в той же час як підсистему для вищестоящих рівнів.

2. Ієрархічність будови, тобто наявність безлічі (принаймні, двох) елементів, розташованих на основі підпорядкування елементів нижчого рівня - елементам вищого рівня. Реалізацію цього принципу добре видно на прикладі будь-якої конкретної організації. Як відомо, будь-яка організація є взаємодією двох підсистем: управляючої і керованої. Одна підкоряється іншій.

3. Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозв'язку в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.

4. Множинність, що дозволяє використовувати безліч кибернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.

Таким чином, на підставі викладеного вище можна зробити певні висновки, а точніше відмінність системного і традиційного ( аналітичного) підходів. Якість управлінського рішення - це сукупність параметрів рішення, що задовольняють конкретного замовника і забезпечують реальність його реалізації.

Компоненти «чорного ящика» системного підходу до ухвалення рішення представлені на рис.1.

Рис.1. Компоненти «чорного ящика» системного підходу до ухвалення рішення

Розглянемо зміст компонентів, представленого на рис.1 «чорного ящика».

«Вхід» системи характеризується параметрами проблеми, які необхідно вирішити по конкретних ринках (вимоги споживачів результати сегментації, якість об'єкту, об'єми продажів терміни поставок, ціни і т.п.).

На «виході» системи - рішення, виражене кількісно або якісно, що має певний ступінь адекватності і вірогідність реалізації, ступінь ризику досягнення запланованого результату.

До компонентів «зовнішнього середовища» системи відносяться чинники макро- і мікросередовища фірми, інфраструктура регіону, що впливає на якість управлінського рішення. До цих чинників відносяться міжнародна інтеграція, політична ситуація в країні, економіка, технічний стан, соціально-демографічні, природно-кліматичні, культурні і інші чинники країни, чинники інфраструктури регіону (ринкова інфраструктура, моніторинг навколишнього середовища, соціальна інфраструктура, промисловість, транспорт, зв'язок і ін.), чинники, що характеризують конкретні зв'язки фірми (особи, що ухвалює рішення) з іншими фірмами, організаціями, посередниками, конкурентами і т.д.

Зворотний зв'язок характеризує різну інформацію, що поступає від споживачів до особи, що ухвалила рішення (до «процесу»), або до особи, від якої поступила інформація за рішенням проблеми («вхід»). Надходження інформації зворотного зв'язку може бути пов'язано з неякісним рішенням, додатковими вимогами споживачів про уточнення або доробки рішення, появою новин і іншими чинниками.

Процес ухвалення рішення включає наступні операції: підготовка до роботи; виявлення проблеми і формулювання цілей; пошук інформації; її обробка; виявлення можливостей ресурсного забезпечення; ранжирування цілей; формулювання завдань; оформлення необхідних документів; реалізація завдань. Вживання системного підходу до процесу ухвалення управлінського рішення дозволяє визначити структуру проблеми, систему її рішення, взаємозв'язки компонентів системи і черговість їх вдосконалення.

З метою економії часу і засобів на розробку управлінського рішення рекомендується наступна черговість вдосконалення (формування, відробітки) компонентів «чорного ящика»

3. Розробка стратегії підприємства

Розглянемо різні визначення терміна „стратегія” стосовно до ДП «Укрдонбасекологія». Необхідно відзначити той факт, що кількість визначень поняття стратегія приблизно дорівнює числу книг, де вона розглядається. Обмежимося наступними шістьма визначеннями цього досить складного управлінського терміна:

Стратегія - це загальний план досягнення довгострокових цілей компанії - це найбільш загальне визначення стратегії.

Стратегія - це план розподілу обмежених ресурсів фірми в обраних напрямках - це гарне інструментальне визначення стратегії.

Стратегія - це інструмент координації стратегічних ресурсів підприємства - це визначення обґрунтовує користь стратегічного планування.

Стратегія - це процес приведення у відповідність сильних і слабких сторін компанії з небезпеками і можливостями в зовнішнім середовищі - це визначення достатньо докладно описує послідовні кроки алгоритму стратегічного планування.

Стратегія - це довгостроковий план для реалізації амбіцій керівництва компанії - це визначення характеризує один з нових напрямків розвитку теорії стратегічного управління.

Стратегія - це метод зміни системи підприємства для досягнення більш якісних параметрів вироблених їм товарів і послуг - це визначення змушує подивитися на стратегію з зовсім нової сторони .

Отже, звернемося до першого визначення - Стратегія - це загальний план досягнення довгострокових цілей компанії. Що стосується "довгострокових цілей" ДП «Укрдонбасекологія», то в їхньому переліку обов'язково варто сформулювати досягнення довгострокових конкурентних переваг, що залучать до нього замовників і дозволять позитивно відрізнитися фірмі від її найближчих конкурентів. Такими якостями може бути відмінне знання свого напрямку. Коли у підприємства є головні цілі, тоді зрозуміло, що потрібно робити завтра і післязавтра. Недоліком першого визначення стратегії є однак те, що воно не дає чіткого орієнтира - що конкретно повинно робити підприємство, щоб вижити на конкурентному ринку. Для вирішення цієї задачі звернемося до другого визначення розглянутого терміна. Одне з кращих інструментальних визначень стратегії підприємства, що змушує керівництво серйозне подумати про важливість своїх ключових ресурсів і можливих варіантів їхнього застосування, звучить так - Стратегія - це план розподілу обмежених ресурсів фірми в обраних напрямках. Згадаємо, що термін стратегія прийшов з військового мистецтва. А у війні, як відомо, перемагає не той, у кого кількісно більше війська і зброї, а той, хто вчасно зможе сконцентрувати в потрібному місці свої людські і матеріальні ресурси, вибір "правильних" напрямків розподілу цих ресурсів відіграє визначальну роль для перемоги над ворогом.