Показник | Рік прийняття статуту університетів – рік прийняття Положення про Введення в учені ступені | |||
1804 -1819 | 1835 - 1837, 1844 | 1863 - 1864 | 1884 | |
Учені ступені | дійсний студент; кандидат; магістр; доктор | :кандидат; магістр; доктор | кандидат; магістр; доктор; | магістр і доктор - Московський, Петербурзький, Казанський, Київський, Новоросійський, Пермський, Саратовський, Томський, Харківський університети; кандидат, магістр і доктор – Варшавський і Юрьєвський (Дерптський) |
Спеціалізація | по чотирьох факультетах (розділах): богослов'я, медицина, право; філософія | У кожному розділі введені розряди, причому для ступеня доктора наук їх було менше, ніж для магістра | До 40 розрядів на ступінь магістра | |
Послідовність атестації | Обов'язкове проходження всіх щаблів - «проскакування» через щаблі неприпустимо | Особи, що одержали ступінь доктора в інших країнах, допускаються лише до випробувань на ступінь магістра й тільки через рік після одержання магістерського ступеня можуть здавати докторські іспити. | ||
Умови присудження ступеня | дійсний студент – на підставі заяви або здачі іспитів; | «дійсний студент» визначалося як звання (присвоювалося всім, хто успішно закінчив повний курс університету), а не вчений ступінь | ||
Кандидат – здати іспитів, представити письмовий твір | Або «автоматично», за відмінними результатами університетських випробувань, або за результатами здачі спеціальних іспитів | Студенти, що закінчили університет з відмінними результатами, повинні виконати дисертацію в строк, що не перевищує 6 місяців після закінчення випробувань | ||
Магістр – витримати словесне й письмове випробування, привселюдно захистити дисертацію (на латинській або російській мові) | Здобувач допускався до випробувань тільки при попередньому позитивному висновку ради факультету; для наступного захисту дисертації необхідно представити її тези. По дисертації деканатом призначалися два опоненти | Здати екзамен з одного з 40 розрядів науки; привселюдно захистити дисертацію; передбачалася можливість заміни дисертації іншою друкованою науковою працею | ||
Доктор – витримати словесне й письмове випробування, показавши ґрунтовні й глибокі знання про науки, привселюдно захистити дисертацію (тільки латинською мовою) | См. наведене вище для магістра | Привселюдно захистити дисертацію; здача іспиту скасована; передбачалася можливість заміни дисертації іншою друкованою науковою працею | ||
Інтервал часу, що відокремлює від попереднього ступеня | Кандидат – 1 рік після закінчення університету; у виняткових випадках відразу після закінчення | Кандидат – 1 рік після закінчення університету; у виняткових випадках відразу після закінчення | ||
Магістр – 2 роки після кандидатської | Магістр – 1 рік після кандидатської | |||
Доктор – через 3 роки після магістерської | доктор – через 1 рік після магістерської | |||
Інше | Після захисту ступінь доктора затверджується міністром освіти | Особи, що одержали ступінь доктори в інших країнах, допускаються лише до випробувань на ступінь магістра й тільки через рік після одержання магістерського ступеня можуть здавати докторські іспити. | В ученому званні дійсного студента й в учених ступенях кандидата, магістра й доктора затверджувала рада університету; Професори затверджувалися міністром освіти, доценти й лектори – піклувальником; професор міг бути прямо призначений міністром | Правила жорсткіші |
Як правило, нижчі вчені ступені присуджувалися тільки випускникам університетів | Нижчий учений ступінь міг присуджуватися випускникам ліцеїв і інших вищих навчальних закладів |
Роки | В Росії | За кордоном |
1870 | 51 | 16 |
1876 | 79 | 12 |
1899 | 184 | 19 |
1905 | 245 | 14 |
1911 | 353 | 40 |
1913 | 465 | 33 |
1915 | 484 | 6 |
Факультети | Ступінь магістра (чол.) | Ступінь доктора (чол.) |
Історико-филологічний | 58 | 62 |
Фізико-математичний | 139 | 112 |
Юридичний | 53 | 56 |
Медичний | 30 | 342 |
Разом | 280 | 572 |
[1]Полякова Н.В. Складывание российской системы образования // Социально-политический журнал. 1998. № 3.
[2]Иванов А. Е.Ученые степени в Российской империи XVIII в. — 1917 г. М., 1994. С. 104-105
[3]Иванов А.Е. Учёные степени в Российской империи. ХVIIIв. — 1917 г. М.: Ин-т рос. истории, 1994-1999. – С.41
[4]Галкин К.Т. Высшее образование и подготовка научных кадров в СССР. М.: Советская наука, 1958. – С.9
[5]Иванов А.Е. Учёные степени в Российской империи. ХVIIIв. — 1917 г. М.: Ин-т рос. истории, 1994-1999. – С.312
[6]Иванов А.Е. Учёные степени в Российской империи. ХVIIIв. — 1917 г. М.: Ин-т рос. истории, 1994-1999. – С.245
[7]Иванов А.Е. Высшая школа России в конце XIX — начале XXвека. М.: Ин-т рос. истории, 1991. С. 211
[8] Лебедева Л.И. Развитие магистратуры как института подготовки научных и научно-педагогических кадров в России конца XIX – начала ХХ века. – М., 2005. – С.108-109
[9]Цит. по: Сойфер В.Н. Уникальность российского образования; Успехи и недостатки западного образования; Еще несколько аргументов в пользу поддержки российского образования // Соросовский образовательный журнал. – 1995. - № 1. – С.7
[10]Высшее образование в России во второй четверти XIXвека // Социально-гуманитарные знания. – 1998. - № 2.
[11] Экштут С. Вклад в историю // Киноарт. – 2006. - № 2. – С.60
[12] Аврус А.И. История российских университетов: Очерки / Моск. обществ. науч. фонд. - М., 2001. – С.22;
[13]Чиненный А., Стоян Т. Университетский преподаватель: XIX век // Высшее образование в России. 1999. № 3. С. 134-136
[14] Экштут С. Вклад в историю // Киноарт. – 2006. - № 2. – С.60-61
[15] Шаршунов В.А., Гулько Н.В. Как подготовить и защитить диссертацию: история, опыт, методика и рекомендации. – М.: Технопринт, 2002. – 460с.
[16]Энциклопедический словарь, издатели: Ф.А. Брокгауз (Лейпциг), И.А. Ефрон (С.Петербург). СПб.: Типо-Литография И.А. Ефрона, 1896. Т. XVIII. – С.306-307
[17]Кричевский Г.Г. Учёные степени в университетах дореволюционной России // Учёные степени в России: ХVIII в. — 1918 г. Сб. научных статей. Вып. 1 в 2-х частях / Под науч. ред. А.Е. Иванова, В.А. Шаповалова, А.Н.Якушева. М.: Ставрополь: Ин-т рос. истории РАН, СГУ, 1996. Часть первая. – С.8
[18]Якушев А.Н., Хохлова Д.А., Эйдельнант Ю.В. Порядок присуждения ученых степеней по первым уставам Дерптского, Московского, Харьковского и Казанского университетов // Учёные степени в России: ХVIII в. — 1918 г. Сб. научных статей. Вып. 1 в 2-х частях / Под науч. ред. А.Е. Иванова, В.А. Шаповалова, А.Н. Якушева. М.; Ставрополь, Ин-т рос. Истории РАН, СГУ, 1996. Часть вторая. С. 142
[19]Жуков В.И. Высшая школа России. Исторические и современные сюжеты. М.: Союз, 2000. – С.457-458
[20]Жуков В.И. Высшая школа России. Исторические и современные сюжеты. М.: Союз, 2000. – С.67
[21] Полякова Н.В. Образовательная система пореформенной России: практика и исторический опыт // Социально-гуманитарные знания. – 2001. - № 2. – С.65-78
[22]Жуков В.И. Высшая школа России. Исторические и современные сюжеты. М.: Союз, 2000. – С.93
[23]Высшее образование в России: очерк истории до 1917 года / Под редакцией В.Г. Кинелева. М.: НИИВО, 1995. – С.12
[24]Иванов А.Е. Учёные степени в Российской империи. ХVIIIв. — 1917 г. М.: Ин-т рос. истории, 1994-1999. – С.412
[25]Высшее образование в России: очерк истории до 1917 года / Под редакцией В.Г. Кинелева. М.: НИИВО, 1995. – С.13
[26] Извлечение из Отчётов лиц, отправленных МНО за границу для подготовки до профессионального звания.Спб., 1863, ч. I, с. 421
[27] Полякова Н.В. Образовательная система пореформенной России: практика и исторический опыт // Социально-гуманитарные знания. – 2001. - № 2. – С.65-78