Смекни!
smekni.com

Методи оцінки ефективності функціонування інформаційної логістичної системи (стр. 4 из 9)

Одиниці виміру у формулі (розмірність величин) наступні: Е – грн./рік; Ерічн – грн./рік; К – грн.; Є– 1/рік.

Річний економічний ефект являє собою абсолютний показник ефективності. Система вважається ефективною, якщо Є ≥ 0.

Річний економічний ефект також можна визначати як суму внутрішнього та зовнішнього ефектів:

Е=Езовнвн ,(2)

де Езовн – зовнішній ефект;

Евн - внутрішній ефект.

Зовнішній економічний ефект – це ефект, що забезпечується за рахунок удосконалення зовнішніх функцій керування та поліпшення господарської діяльності об’єкта керування.

Зовнішній економічний ефект визначається за формулою:

Езовн=DСзовн+DА+DШ+ЄDО ,(3)

де DСзовн – економія на собівартості продукції об’єкта управління;

DА – приріст виручки від реалізації продукції або нереалізаційної діяльності, що пов’язана з інформаційною системою;

DШ – скорочення штрафів та інших незапланованих витрат;

DО – скорочення обсягів оборотних коштів, яке має разовий характер, тому у формулі використовується коефіцієнт приведення до року Є.

Склад статей, за якими розраховується економія на собівартості продукції за рахунок інформаційної системи, зазвичай наступний:

DСзовн=DСсм + DСте + DСзппр + DСсэо + DСбр ,(4)

де DСсм – економія на сировині та матеріалах;

DСте – економія на паливі та енергії на технологічні цілі;

DСзппр – економія на заробітній платі виробничих працівників;

DСсэо – економія на утриманні та експлуатації обладнання;

DСбр – скорочення втрат від браку.

Якщо впровадження інформаційної логістичної системи не впливає на якусь статтю витрат у складі собівартості, то ця стаття, звичайно, не фігурує в розрахунках зовнішнього економічного ефекту.

Основними факторами економічної ефективності є зниження собівартості та збільшення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг).

Внутрішній економічний ефект – ефект, що забезпечується за рахунок внутрішніх функцій керування й утворюється всередині економічних підрозділів (відділів) за рахунок підвищення продуктивності праці і скорочення чисельності керуючого персоналу при впровадженні інформаційної системи.

Внутрішній економічний ефект визначається за такою формулою:

ЕвнБ –П ,(5)

де ПБ - річні приведені витрати по базовому варіанту інформаційної системи;

П - річні приведені витрати по запропонованому варіанту інформаційної системи.

В свою чергу, річні приведені витрати по пропонованому системи визначаються за формулою:

П = С + ЄК , (6)

де С - річні експлуатаційні витрати на інформаційну систему;

ЄК - приведені капітальні витрати (оскільки капітальні витрати мають разовий характер, то у формулі використовується коефіцієнт приведення до року Є.)

Капітальні витрати на логістичної інформаційну систему носять разовий характер. Вони направляються в основні й оборотні кошти, тобто в засоби виробництва. Свою вартість вони переносять на продукцію вроздріб за рахунок амортизаційних відрахувань. Капітальними їх називають тому, що вони не втрачаються, а відтворюються.

Стосовно до інформаційної логістичної системи прийнято групувати капітальні витрати в такий спосіб:

К=Кпртслспоиоупвоплоэ ,(7)

де Кпр — витрати на проектування системи ;

Ктс — витрати на технічні засоби керування;

Клс — витрати на створення ліній зв'язку локальних мереж;

Кпо — витрати на програмне забезпечення;

Кио — витрати на формування інформаційної бази.

Куп — витрати на навчання персоналу;

Кво— витрати на допоміжне устаткування (пристрої пожежегасіння, джерела безперебійного електропостачання та ін.);

Кпл— витрати на виробничу площу;

Коэ— витрати на ввідну експлуатацію.

До складу експлуатаційних витрат на входять наступні витрати:

С = Сзп+Сао+Сто+Слс+Сиоц+Сні+Сел+Сін (8)

де СЗП — зарплата управлінського персоналу, що працює з використанням системи;

САВ — амортизаційні відрахування;

СТО — витрати на технічне обслуговування;

СЛЗ — оренда ліній зв'язку (глобальних обчислювальних мереж);

СІОЦ — оренда машинного часу зовнішнього інформаційно-обчислювального центра, що здійснює обслуговування інформаційної системи даного підприємства;

СНІ— витрати на носії інформації;

СЕЛ — витрати на електроенергію;

СІН — інші витрати.

Таким чином, розрахунок внутрішнього економічного ефекту зводиться до наступного: визначається різниця в річних приведених витратах за базовим і пропонованим варіантами інформаційної системи :

ЕВН=ПБ-П=DСЗП-DСАВ-DСТО-DСЛЗ-DСІОЦ-DСНІ-DСЕЛ-DСІН-ЄК ,(9)

де Є – норма прибутку (більше річної банківської ставки).

Економія на заробітній платі управлінського персоналу в зв’язку з впровадженням інформаційної логістичної системи складає величину:

DСЗП= СЗПБ*(1(1+χb)/(1+b)) ,(10)

b – приріст продуктивності праці управлінського персоналу.

Важливим моментом є визначення середньозваженої величини b при впровадженні системи. Особливістю цього розрахунку є аналіз структури робіт управлінського персоналу підрозділу та можливості підвищення продуктивності праці за допомогою інформаційної системи по кожному виду роботи. Тобто, потрібне попереднє обстеження характеру роботи управлінського персоналу. Приріст продуктивності праці в залежності від виду роботи наведено в таблиці 1 [2;с.184].

Таблиця 1.

Приріст продуктивності праці в залежності від виду роботи

Вид роботи Приріст продуктивності праці, у % Фактор приросту
Реєстрація інформації в журналах та картотеках 80-100 Виключення дублювання
Пошук інформації 100-120 Електронні картотеки
Друкарські роботи 200-250 Текстові редактори
Економічні розрахунки 300-500 Висока швидкість розрахунків
Участь у виробничих нарадах 10-50 На робочому місці
Обмін службовою документацією 50-80 Електронна пошта
Оформлення графічних матеріалів 150-300 Машинна графіка
Професійне навчання 50-100 Автоматизовані навчальні системи

Допоміжними показниками економічної ефективності є розрахункова прибутковість:

ЕР=(ЕРІЧН / К)*100%(11)

та обернена величина – строк окупності:

ТОК=1/ ЕР =К / ЕРІЧН .(12)

Розглянуті показники є статичними показниками ефективності, оскільки не враховують невідповідності у часі витрат на інформаційну систему та результатів від її функціонування.

Показники, які враховують розподіл витрат та результатів в часі на основі концепції тимчасової вартості грошей, називаються динамічними, і використовують їх при значних строках оцінки витрат та результатів створення системи. [8;с.40].

Ці методи є способом визначення розмірів інвестицій в довгострокові проекти капіталовкладень. Процес аналізу і вибору різних способів вкладення коштів має назву фінансового планування.

Для оцінки капітальних проектів використовуються 6 методів фінансового планування:

1. Метод окупності.

2. Коефіцієнт окупності капіталовкладень ( ROT ).

3. Метод чистої приведеної вартості.

4. Коефіцієнт витрати/ прибуток.

5. Показник рентабельності.

6. Внутрішній коефіцієнт окупності капіталовкладень.

Аналіз ефективності системи пов'язаний з багатьма проблемами. Він не може виразити ступінь ризику і невизначеності при оцінці витрат і прибутку. Витрати і прибуток рознесені за часом; витрати - первинні і відчутні, а прибуток - вторинний і невідчутний. Інфляція може по-різному впливати на витрати і прибуток. Міняється інформаційна техніка - міняються й оцінки в процесі роботи над проектом. Нематеріальний прибуток важко виразити кількісно. Ці фактори впливають на методи фінансового планування. Прикладна спрямованість фінансових моделей обумовлена труднощами в кількісному визначенні прибутку. Системи, призначені для канцелярської роботи і висновку торгових угод, витісняють працю людей і заощаджують простір, дають більш реальний, відчутний прибуток, ніж системи у менеджменті, ніж системи забезпечення прийнятих рішень.

Є ряд причин вважати, що інвестиції в інформаційну техніку вимагають особливого розгляду фінансового моделювання. Фінансове планування, пов'язане з довгостроковими інвестиціями у виробниче устаткування - електротехнічне устаткування, телефонний зв'язок і ін. Ці інвестиції розраховані на термін від 1 до 25 років. Інвестиції в компьютеризовані інформаційні системи подібні іншим інвестиціям у тім, що вони вимагають негайної витрати грошей, а прибуток передбачається не раніше ніж через рік.

Інформаційні логістичні системи відрізняються від виробничих систем тим, що їхній термін служби коротше. Більшість систем застаріває через 5-8 років. Хоча елементи старих систем функціонують як кодові сегменти у великих програмах (деякі програми функціонують 15 років) більшість великих інтегральних систем через 5 років вимагають значних інвестицій для реконструкції. При фінансуванні інформаційних логістичних систем необхідно враховувати високий ступінь їхнього старіння для того, щоб скоротити період окупності, збільшити коефіцієнт окупності капіталовкладень на відміну від звичайних капітальних проектів, розрахованих на більш тривалий життєвий цикл.