Порівнюючи складові короткострокових зобов'язань у вітчизняній та міжнародній практиці, ми бачимо відсутність в П(С) БО таких понять, як непередбачені зобов'язання та доходи майбутніх періодів, які виділені згідно з П(С) БО 11 «Зобов'язання» в окремі групи.
Непередбачені (потенційні) зобов'язання – це:
– зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;
– теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.
Відповідно до П(С) БО 11 непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках за обліковою оцінкою та у примітках до фінансової звітності за такою інформацією: стислий опис зобов'язання та його сума; невизначеність щодо суми або строку погашення; сума очікуваного погашення зобов'язання іншою стороною.
Доходи майбутніх періодів – це надходження грошових коштів та інших активів, що одержані в звітному періоді, але відносяться до майбутніх періодів.
До доходів майбутніх періодів належать доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засобі та інші необоротні активи, передплати періодичних та довідкових видань, виручки за вантажні перевезення, від продажу квитків транспортних та театрально-видовищних підприємств, абонентної плати за користування засобами зв'язку тощо.
Ця категорія відповідно до П(С) БО 11 віднесена до зобов'язань, незважаючи на те, що підприємство отримає дохід від реалізації своїх товарів або надання послуг у майбутньому.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій доходи майбутніх періодів віднесено до класу 6 рахунків бухгалтерського обліку, на яких обліковуються поточні зобов'язання, але деякі види цих джерел можуть мати довгостроковий характер (авансові орендні платежі відповідно до договору оренди; передплата довідкових видань тощо).
Порівняння національних положень бухгалтерського обліку з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку дало змогу уточнити класифікацію зобов'язань, прийняту в Україні.
5. Розкриття інформації про зобов’язання у Примітках до фінансової звітності:
– Згідно П(С) БО:
- сума та строки погашення зобов'язання, яке було виключене із складу поточних зобов'язань відповідно до п. 8 цього Положення (стандарту) з обґрунтуванням причин цього;
- перелік і суми зобов'язань, що включені до статей балансу «Інші довгострокові зобов'язання», «Інші поточні зобов'язання».
– Згідно М(С) БО для кожного класу забезпечень слід розкривати таку інформацію:
-балансову вартість на початок та кінець періоду;
-додаткові забезпечення, здійснені протягом періоду, включаючи збільшення існуючих обмежень;
-суми, використані (тобто витрачені і списані за рахунок забезпечення) протягом періоду;
-невикористані суми, сторновані протягом періоду;
-збільшення протягом періоду дисконтованої суми, яка виникає з плином часу, і вплив будь-якої зміни ставки дисконту.
Отже, облік кредиторської заборгованості в Україні регулюється чітко визначеним нормативом – П(С) БО 11 «Зобов’язання», положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах, що викликано, в першу чергу, національними та економічними особливостями, що склалися в Україні.
Висновки
В результаті написання даної індивідуальної роботи ми розглянули основні положення національних та міжнародних стандартів щодо обліку дебіторської і кредиторської заборгованості та дійшли наступних висновків:
1. Гармонiзацiя бухгалтерського обліку впливає на усі важелі економіки, у тому числі й на фінансову звiтнiсть підприємств, вимагаючи при цьому, в першу чергу, змін у термінології, а також, адаптації національних форм звiтностi до міжнародних. Порівняння складу фінансової звiтностi українських підприємств з міжнародними, дає змогу стверджувати, що Iнформацiя i в тих, i в інших звітах повинна відображатися майже однакова, а форма представлення цієї iнформацiї вiдрiзняється – на вiдмiну від обов’язкових національних форм звiтностi мiжнароднi носять рекомендаційний характер.
2. Для удосконалення системи бухгалтерського обліку в Україні потрібно розробити та впровадити необхідну первинну документацію, форми та регістри бухгалтерського обліку, що забезпечить усіх користувачів якісною й достовірною інформацією, також, потрібно доопрацювання та прийняття нові стандарти бухгалтерського обліку з урахуванням чинного законодавства в Україні. Суттєвим її недоліком є те, що вона підпорядкована податковому законодавству і не забезпечує інформацією, яка потрібна для прийняття ефективних рішень.
3. Однією з проблем переходу на МСБО є фінансування, зокрема, це пов’язано з тим, що навряд чи державні органи змогли б забезпечити швидкий та ефективний перехід на нові стандарти бухгалтерського обліку і основною причиною цього є відсутність необхідних коштів та матеріальної бази. Швидше за все весь тягар щодо переходу на нові стандарти бухгалтерського обліку ляже на самі підприємства.
4. Щоб покращити методику обліку розрахунків з дебіторами, передусім необхідно внести зміни у П(С) БО 10, в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, а довгострокова – необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках.
5. Уточнення вимагає визначення поточної дебіторської заборгованості, оскільки згідно з П(С) БО 10, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю. На нашу думку, утворення поточної дебіторської заборгованості не завжди слід пов’язувати з доходом, оскільки дохід вимірюється сумою очікуваних грошових надходжень, тому якщо не очікується погашення дебіторської заборгованості у звітному періоді, то наступні надходження коштів або певних матеріальних цінностей не можна вважати доходом.
6 Важливо вдосконалювати методику визначення суми резерву сумнівних боргів. На нашу думку, потрібно внести зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в яких би зазначалося, що суми резерву сумнівних боргів відносяться до валових витрат.
7. При визнанні кредиторської заборгованості, національні стандарти розглядають зобов’язання, а міжнародні – забезпечення.
8. Згідно з МСБО 37 забезпечення відображається в балансі в складі короткострокових або довгострокових зобов'язань. У бухгалтерській практиці нашої держави взагалі не передбачено поділ забезпечень за часом їх залучення, хоча термін виконання цих зобов'язань різний.
9. Зобов'язання підприємств і згідно з національними П(С) БО, і згідно з МСБО, прийнято поділяти на довгострокові, короткострокові і непередбачені. У міжнародній практиці довгострокові і короткострокові зобов'язання відносять до фактичних, непередбачені зобов'язання відносять до умовних – це неіснуючі зобов'язання, але вони є потенційними, тому що залежать від майбутніх подій, які можуть виникнути в результаті минулої події.
Список використаних джерел
1.П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87.
2.П(С) БО 2 «Баланс», затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87.
3.П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну України від 08.10.99 р. №237.
4.П(С) БО 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Мінфіну України від 31.01.99 р. №20.
5.П(С) БО 15 «Дохід» затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. №290.
6.Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. №208 XIV.
7.Актуально про облікову політику // Дебет-Кредит: Український бухгалтерський тижневик. – Київ, 2008. – №3.
8.Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998 – 736 с.