- аналіз виробничого цикл і просунення недоліків або «слабких місць» в системі
- аналіз виробничого процесу с метою його удосконалення
- автоматизація та впровадження новітніх технологій у виробництво.
Будь - яка економічна діяльність основана на наданні послуг або виробництві товару, і один, і другий процес неможливий без трудових ресурсів та машинного обладнання. Новітня економіка характеризується оновленими, удосконаленими чи взагалі новими та інноваційними предметами виробництва чи надання послуг, і безумовно, кваліфікованим персоналом нового «покоління» трудових ресурсів. До цього покоління можна віднести операційного менеджера сучасності.
Операційний менеджмент - це наука для тих, хто бере безпосередню участь у процесі виробництва продукції або надання послуг. Операційні менеджери найнижчого рівня управління повинні вміти визначати найбільш раціональну структуру побудови і забезпечення операційних процесів і управління ними. Старші операційні менеджери відповідають за розробку стратегічного напрямку компанії із самого початку операційного процесу. Вони вирішують, які технології повинні використовуватися у виробництві, як варто розмістити виробничі потужності для виготовлення товарів або надання послуг, а також розробляють стратегію управління цими виробничими потужностями. Операційний менеджмент являє собою сферу діяльності, у якій наука управління людьми поєднується з різними способами використання новітніх технологій. Основна його ціль полягає в розробці і застосуванні максимально ефективних методів і інструментів створення благ для забезпечення споживачів якісною продукцією і послугами. У наш час операційний менеджмент глибоко проникнув в усі аспекти бізнесу, а також інтегрований з високими технологіями і наданням високоякісних послуг. Розвиток будь-якої фірми і рівень її конкурентноздатності у величезному ступені залежать від того, наскільки вдало організоване управління її виробничими ресурсами. Саме в цьому і полягає основна задача операційного менеджменту. Операційний менеджмент займається розробкою організаційних систем, що забезпечують максимально ефективне використання матеріалів, людських ресурсів, устаткування і виробничих приміщень у процесі виготовлення продукції або надання послуг і управління ними.
ОМ як сфера діяльності фахівців та організаційна ланка виробництва безперечно не можуть існувати і розвиватись незалежно від прогресу, НТР та інноваційного розвитку, вони доповнюють одне одного. Варто лише взяти до уваги Український патентний реєстр за 2009 рік та пошукати там категорії управління, які я перерахую нижче.
1. Вчені інституту імені Тараса Шевченка розробили та запатентували нову програму контролю дистанційного навчання студентів менеджерського сегменту(аналогів дистанційного навчання якій немає в жодній країні).
2. Відома в Україні та столиці фабрика імені Вороніна запустила нещодавно вітчизняний операційний проект безконтактного пакування та фасування готового одягу, в якому бере участь лише 1 людина операціоніст з технічною освітою. Нововведення значно поліпшує виробництво та вивільняє економічні ресурси.
3. Вчені інституту Патона щорічно винаходять та патентують понад сто інновацій, пов’язаних з управлінням зварювальних процесів в повітрі, на суші та під водою.
4. Педагоги інституту Драгоманова винаходять та закріплюють патентом програми управління науковим процесом та дисципліною.
5. Венчурні фірми – мобільні але неприбуткові, тому що не займаються організацією виробництва продукції. Вони передають свої розробки іншим: фірмам-експлерентам, патієнтам, комутантам. Характеристика фірм-експлерентів, фірм–пацієнтів, фірм-віолентів, фірм-коммутантів.
До внесків в економічний розвиток можна віднести чотири основні групи нововведень ОМ:
1. Нововведення в сферу виробництва, постачання та збуду
2. Нововведення в сферу операційного планування.
3. Нововведення в сфері контролю виробничого процесу.
4. Інновації в системі управління процесом навчання
Безумовно, не можна говорити про зміни та розвиток менеджменту без його історії, тобто не розглядаючи зміни в структурі менеджменту.
Практика управління така ж давня, як існування людства, але більшість вчених вважає, що управління у своєму основному розумінні існувало з тих часів, коли людина за допомогою “батога та пряника” змусила іншу людину зробити що-небудь наперед визначене. Навіть первісні люди жили організованими групами – примітивними формами організацій. Джерела сучасного менеджменту знаходимо в діях Моісея при виведенні ізраільтянів з Єгипту, Олександра Македонського при управлінні військами, в трактатах мислителів Древнього Китаю, зокрема в “Трактати про військове мистецтво” Сунь-Цзи. Стародавні вчені встановили важливі принципи організації, висловили основні ідеї, які є близькими до основ сучасного менеджменту.
Здійснимо невеликий історичний екскурс. Однією з найбільш давніх цивілізацій є шумерська культура, відома, зокрема, письмовими документами, складеними 3000 р. до н. е. Жерці в шумерському місті Ур подавали у визначеному порядку звіти головному жерцю. Ці дії термінологією сучасного менеджменту можна кваліфікувати як адміністративний контроль на базі звітності. Оскільки шумери усвідомлювали необхідність організаційного контролю, фактично найдавнішими письмовими документами в світі є п’ятитисячолітні рахунки їх інвентаризацій. Цілком імовірно, що управлінські потреби цієї давньої цивілізації сприяли винайденню шумерської письменності.У стародавніх римлян також знаходимо чимало прикладів ефективного управління. Можливо, найвідоміший за них – реорганізація імперії імператором Діоклетіаном. Ставши на престол у 284 р. до н. е., Діоклетіан зрозумів, що його імперія стала некерованою: надто багато питань імператор змушений був вирішувати особисто. Відкинувши існуючу структуру, Діоклетіан запропонував нову, з більшою кількістю рівнів управління, що дозволило оптимізувати співвідношення централізації та децентралізації влади.
Важливий внесок у формування передумов управлінської теорії зробила церква, запровадивши описи обов’язків священнослужителів різних рівнів. Чітке оформлення їх обов’язків забезпечувало надходження інформації (розпоряджень) від Папи Римського до мирян, тобто була створена ефективна комунікаційна мережа.Хоча давні цивілізації та церква подають приклади ефективної практики управління, технічні впровадження періоду промислової революції здійснили динамічний вплив на розвиток теорії менеджменту. Це наочно виявилося в історії Великобританії в період з 1700 до 1785 рр., коли в організації виробництва відбулися суттєві зміни. У цьому столітті спочатку виникла система кустарної промисловості, коли виробники виготовляли продукцію у власних домівках. Однак невдовзі з’явилися підприємливі люди, які пропонували забезпечити кожного виробника необхідними матеріалами за умови сплати їм визначеної суми кожну виготовлену одиницю продукції. Нарешті з’явилася фабрична система, для якої характерним є розміщення під одним дахом багатьох верстатів, що працювали за допомогою енергії.Управління при фабричній системі характеризується, перш за все, суворим контролем операцій. Власників підприємств насамперед цікавило отримання максимально можливого прибутку на вкрадений капітал.Тому велика увага приділялася спрощенню виробничих операцій, скороченню відходів і спонуканню працівників підвищувати продуктивність. Це викликало появу наукових методів управління. Які в свою чергу удосконалювались, доповнювались і відшліфовувались до сьогоднішнього часу та типу інноваційного менеджменту та управління.
3. Операційний менеджер сьогодні – вузька спеціальність чи кваліфікований фахівець з економічними навиками?
Для чіткого тлумачення спеціальності ОМ варто відповісти собі на одне питання:
- Що означає слово менеджмент? Яке його походження?Є кілька тлумачень походження слова «менеджмент». На думку одних, це слово походить від англійського Manage — управляти, яке, своєю чергою, запозичило свій корінь від латинського Manus — рука . Тобто рукою вказують напрямок, у якому потрібно рухатися.
На думку інших, слово «менеджмент» утворилося від італійського manegio/maneggiare та французького manege, що означає «арену, по якій бігають по колу коні, яких підганяє батогом шталмейстер».Сучасних визначень менеджменту дуже багато. Найчастіше менеджмент розглядається як сукупність функцій, орієнтованих на ефективне використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів задля досягнення цілей організації. Мені особисто більше до вподоби вислів однієї із засновників наукового менеджменту Мері Паркер Фоллет, яка писала, що менеджмент — це мистецтво добиватися успіху через керівництво людьми.
Широко відомий вислів Карла Маркса: «Окремий скрипаль сам управляє собою, оркестр потребує диригента». Часто особу менеджера ототожнюють із диригентом. Він не вміє так професійно грати, як скрипаль або віолончеліст. Він не вміє писати музику як композитор. Проте геній музикантів та композитора ми можемо почути тільки завдяки кропіткій праці та таланту диригента. Успіх організації ми пов’язуємо з ім’ям та діяльністю менеджерів. Вони формують цілі організації, забезпечують її ресурсами, планують і здійснюють контроль, приймають рішення й організують діяльність. Особистість менеджера — це головний фактор забезпечення ефективного розвитку фірми.
Сучасний менеджер виступає в декількох іпостасях. По-перше, це управлінець, наділений владою, що керує великим колективом людей. По-друге, це лідер, спроможний вести за собою підлеглих, використовуючи свій авторитет, високий професіоналізм, позитивні емоції.По-третє, це людина, яка має певні комунікативні здібності, яка постійно встановлює контакти з партнерами і владою, успішно переборює внутрішні і зовнішні конфлікти.По-четверте, це людина, яка наділена стратегічним мисленням, може формувати цілі, основні види діяльності та напрямок «основного удару», визначати союзників і супротивників, власні переваги та напрямок їх використання.По-п’яте, це новатор, що розуміє роль науки в сучасних умовах, що вміє оцінити і без зволікання впровадити у виробництво той або інший винахід або раціоналізаторську пропозицію. По-шосте, це людина, яка має високий рівень культури, чесна, рішуча за характером і водночас розважлива. У практичному менеджменті неабияке значення набуває терпимість, розуміння, що не всі люди однакові.Сьоме, це вихователь, котрий володіє високими моральними якостями, спроможний створити колектив і спрямувати його розвиток, сформувати організаційну культуру організації.