Аудиторська робота може бути надана у вигляді заключення аудитора або аудиторського висновку, вона може стосуватися в тому числі висвітлення аудитором проблемних питань у стосунках з іншими підприємствами, митними службами, податковою інспекцією тощо.
Є випадки, коли аудитор робить аудиторський висновок що до спірних справ за позовом податкових органів до підприємств з питань неповної або не своєчасної сплати податків.
Статтями 3 і 4 Закони України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.1993 р. N 3125-ХII установлено: "Аудиторськi послуги можуть надаватись у формi аудиторських перевiрок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацiй з питань бухгалтерського облiку, звiтностi, оподаткування, аналiзу фiнансово-господарської дiяльностi та iнших видiв економiчно-правового забезпечення пiдприємницької дiяльностi фiзичних та юридичних осiб.... Аудит - це перевiрка публiчної бухгалтерської звiтностi, облiку, первинних документiв та iншої iнформацiї щодо фiнансово-господарської дiяльностi суб'єктiв господарювання з метою визначення достовiрностi їх звiтностi, облiку, його повноти i вiдповiдностi чинному законодавству та встановленим нормативам". Згідно статті 12 того ж Закону "право на отримання сертифiкату мають громадяни України, якi здобули вищу освiту, певнi знання з питань аудиту та досвiд роботи не менше трьох рокiв пiдряд на посадах аудитора, ревiзора, бухгалтера, юриста, фiнансиста або економiста”. [4]
Стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р. N 4038-XIIвизначає судову експертизу, як "дослiдження експертом на основi спецiальних знань матерiальних об'єктiв, явищ i процесiв, як мiстять iнформацiю про обставини справи, що перебуває в провадженнi органiв дiзнання, попереднього слiдства чи суду". У відповідності зі статтею 10 того ж Закону "судовими експертами можуть бути особи, якi мають необхiднi знання для надання висновку з дослiджуваних питань", а статтями 7 і 9 установлено, що судово-експертну дiяльнiсть здiйснюють державнi спецiалiзованi установи та вiдомчi служби.
До них належать: науково-дослiднi та iншi установи судових експертиз Мiнiстерства юстицiї України i Мiнiстерства охорони здоров'я України; експертнi служби Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, Мiнiстерства оборони України, Служби безпеки України. Судово-експертна дiяльнiсть може здiйснюватися на пiдприємницьких засадах на пiдставi спецiального дозволу (лiцензiї), а також громадянами за разовими договорами.
Лiцензiя видається в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Мiнiстерство юстицiї України веде Реєстр атестованих судових експертiв державних i пiдприємницьких структур та громадян. Атестацiя судових експертiв з числа працiвникiв пiдприємницьких структур та громадян проводитися Мiнiстерством юстицiї України або Мiнiстерством охорони здоров'я України вiдповiдно до їх функцiй. Органи дiзнання, попереднього слiдства i суди зобов'язанi доручати проведення судових експертиз переважно фахiвцям, внесеним до цього Реєстру". [5]
З викладеного випливає, що громадянину-фахівцю у відповідній області знань судом за разовим договором може бути доручене проведення судової експертизи. Стосовно до арбітражного суду ця область знань визначається компетенцією останнього, визначеною статтею 1 Закону України "Про арбітражний суд" від 04.06.1991 р. N 1142-ХII: "арбiтражний суд є незалежним органом у вирiшеннi усiх господарчих спорiв, що виникають мiж юридичними особами, державними та iншими органами, а також у розглядi справ про банкрутство" [6].
Критерієм наявності знань в аудитора є наявність сертифіката.
У інструкції Вищого арбітражного суду від 11.11.1998 р. N 02-5/424 "Про деякi питання практики призначення судової експертизи", у пункті 11 існує таке тлумачення: "чинним законодавством, зокрема статтею 10 Закону України "Про аудиторську дiяльнiсть", передбачено обов'язкове проведення аудиту, за результатами якого складається аудиторський висновок. Проте арбiтражним судам слiд мати на увазi, що аудиторський висновок не є висновком судової експертизи, яку може бути призначено лише судом i тiльки пiсля порушення провадження по справi. Крiм того, лiцензiя та сертифiкат на аудиторську дiяльнiсть не дають права їх власникам займатись судово-експертною дiяльнiстю".[21].
На підставі цитованих Законів "Про аудиторську діяльність"[4], "Про судову експертизу"[5] можна дійти висновку про нетотожність аудиторського висновку і висновку судової експертизи, а також ліцензії на право займатися аудиторською діяльністю і на право займатися судово-експертною діяльністю. Різняться вони як за функціональним призначенням, процедурою набуття ліцензії, ступінню відповідальності тощо.
У Законі "Про судову експертизу" (ст.7, 9) говоритися: "Судово-експертна діяльність може здійснюватись Громадянами за разовими договорами."[5].
В цьому випадку не йде мова про будь-яку ліцензію, тобто має місце неврегульована правова норма, яка на практиці може трактуватися двояко.
В Україні ще як слід не налагоджена методологічна і організаційна база аудиту. А тому виникає необхідність узагальнення своєї і зарубіжної практики аудиторства та розробки технологій проведення аудиторських перевірок.
Заслуговує на велику увагу досвід Росії, особливо в зв'язку з прийняттям нового Федерального Закону "Про аудиторську діяльність". Російські аудитори з упевненістю говорять про те, що з прийняттям Федерального закону "Про аудиторську діяльність" у Російській Федерації почався новий етап розвитку аудита [113, стр. 19-22].
1. Цивільний процесуальний Кодекс України, затверджений Законом від 18.07.1963.// Відомості Верховної Ради України. — 1963.—№ 30. — С. 464.
2. Криминально – процесуальний Кодекс України, затверджений Законом від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради України. — 1961.—№ 2. — С. 15.
3. Господарський процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 1992.—№ 6. — С. 57.
4. Закон України «Про аудиторську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. — 1993.—№ 23. — С. 243.
5. Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994//Відомості Верховної Ради України. — 1994.—№ 28. — С. 232.
6. Закон України «Про арбітражний суд » від 04.06.1991 р. N 1142-ХII.
7. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями).
8. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 за№1576/ХІІ.
9. Закон України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 р. № 315/96-ВР.
10. Закон України «Про заставу» від 12.10.1992 (зі змінами та доповненнями).
11. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1998 за № 334/94-ВР.
12. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р. № 887-ХІІ
13. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91 р. № 693-XII.
14. КЗоТ України
15. Кодекс професійної етики аудиторів України, затверджений рішенням АПУ №73 від 18.12.1998.
16. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5
17. Інструкція «Про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.1999 за № 621.
18. Положення про порядок сертифікації громадян України, які мають намір займатися аудиторскою діяльністю, прийняте Аудиторскою палатою України 11.11.1993 .
19. Положення про ліцензування аудиту, затверджене Аудиторською палатою України 17.02.1994 (протокол 12)
20. Інструкція № 7 «Про безготівкові розрахунки в го.сподарському обороті України», затверджена постановою Правління НБУ від 02.08.1996 за № 204. — Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. —1997. — Вип. 10. — С. 30.
27. Концепція організації готівкового обігу в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 12.03.1998 за № 105 // Вісник НБУ. — 1998, червень. — С. 48.
28. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 11.11.1998 р. N 02-5/424 "Про деякi питання практики призначення судової експертизи".
29. Концепція розвитку внутрішнього аудиту Національного банку України: Затверджена постановою Правління НБУ від 21.07.2000 за №299.
30. Методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затверджені постановою Правління НБУ від 20.07.1999 за № 358.
31. Методичні рекомендації щодо контролю за роботою комерційних банків за кореспондентськими рахунками, затверджені постановою Правління НБУ від 04.11.1999 за № 539.
32. Наказ Головного управління державної служби України «Про Довідник типових професійних характеристик посад державних службовців (випуск 76)» від 01.09.1999 за № 65.
33. Наказ ДПА України «Про організацію документальних перевірок» від 07.08.1997 за №283.
34. Положення «Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках», затверджене постановою Правління НБУ від 20.03.1998 за №114.
35. Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформація про їх емісію».