У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їхній збалансованості в часі. Це пов'язане з тим, що незбалансованість позитивних і негативного грошових потоків у часі створює для підприємства ряд фінансових проблем. Досвід показує, що результатом такої незбалансованості навіть при високому рівні формування чистого грошового потоку є низька ліквідність цього потоку (а відповідно й низький рівень абсолютної платоспроможності підприємства) в окремі періоди часу. При досить високій тривалості таких періодів для підприємства виникає серйозна погроза банкрутства.
У процесі оптимізації грошових потоків підприємства в часі вони попередньо класифікуються по наступних ознаках: за рівнем «нейтралізуемості» (термін, що означає здатність грошового потоку певного виду змінюватися в часі) грошові потоки підрозділяються на ті що піддаються й не піддаються зміні. Прикладом грошового потоку першого виду являються лізингові платежі, період яких може бути встановлений за узгодженням сторін. Прикладом грошового потоку другого виду є податкові платежі, строк сплати яких не може бути підприємством порушений; за рівнем передбачуваності грошові потоки підрозділяються на повністю передбачувані й недостатньо передбачувані (абсолютно непередбачені грошові потоки в системі їхньої оптимізації не розглядаються).
Об'єктом оптимізації виступають передбачувані грошові потоки, що піддаються зміні в часі, У процесі оптимізації грошових потоків у часі використаються два основних методи – вирівнювання й синхронізація.
Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути в певній мері сезонні й циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою средньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, які в процесі оптимізації повинні знижуватися.
Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивних і негативного їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків.
Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Ріст чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.
Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів: зниження суми постійних витрат; зниження рівня змінних витрат; здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат; здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності; використання методу прискореної амортизації основних коштів; скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів; продажу невикористовуваних видів основних коштів і нематеріальних активів; посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.
Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє відбиття в системі планів формування й використання коштів у майбутньому періоді.
3.3 Вдосконалення системи класифікації грошових потоків у цілях стратегічного управління платоспроможністю на підприємствах України
Поняття грошового потоку є агрегованим, тобто включає в собі різноманітні види грошових потоків, що обслуговують господарську діяльність. З метою забезпечення ефективного цілеспрямованого стратегічного керування грошові потоки вимагають певної класифікації.
Загальноприйнятої є класифікація грошових потоків по наступних основних ознаках: масштаби обслуговування господарського процесу; види господарської діяльності; спрямованість руху грошових коштів; метод вирахування обсягу; рівень достатності обсягу; метод оцінки в часі; безперервність формування в розглянутому періоді; стабільність тимчасових інтервалів формування [16].
Існуюча класифікація грошових потоків не повною мірою дозволяє здійснювати оперативне керування формуванням припливів і відтоків коштів [8].
Основний внесок у формування фінансових результатів і грошових потоків промислового підприємства вносить його операційна діяльність. У зв'язку із цим пропонується розширення класифікаційних ознак щодо грошових потоків у результаті операційної діяльності. Це дозволить виявити фактори, що впливають на них, з метою надання впливу на ці фактори в процесі керування.
Грошові потоки від операційної діяльності доцільно класифікувати на залежні від обсягів реалізації й виробництва продукції і не залежні від них. Розглянемо склад вхідних і грошових потоків, що сходять, відповідно до наведеної класифікації й можливості використання запропонованого поділу грошових потоків на ті що залежать та не залежать від обсягу в процесі фінансового планування [8].
Що стосується вхідних грошових потоків, потрібно відзначити, що в практиці складання бюджету коштів у складі припливів коштів у результаті операційної діяльності виділяють надходження від реалізації продукції. Це повністю виправдано, тому що саме реалізація продукції повинна служити основним джерелом грошових надходжень для промислового підприємства, у той час як інші грошові потоки (від операційної оренди активів, реалізації оборотних активів й ін.) мають порівняно незначну питому вагу й, крім того, багато видів цих грошових потоків носять нерегулярний характер. Виділення надходжень від реалізації продукції дозволяє враховувати вплив факторів на формування вхідних грошових потоків. Цими факторами є фізичний обсяг реалізованої продукції, ціна, базисні умови поставки й умови розрахунків за продукцію, тобто форма оплати, тривалість кредитного періоду й т. п.
Основними відтоками коштів у результаті операційної діяльності є: виплати постачальникам; виплата заробітної плати; позабюджетні виплати; виплата податків й інших обов'язкових платежів [8].
Зазначені грошові потоки можуть бути розділені на ті що залежать та не залежать від обсягу частини. Так, варто окремо планувати й ураховувати виплати постачальникам за придбані основні й допоміжні матеріали; виплату відрядної й погодинної заробітної плати й відповідних сум відрахувань у фонди соціального страхування Розглянемо фактори, які впливають на суму й періодичність виникнення відповідних відтоків коштів.
До факторів першого порядку, що впливає на розмір і періодичність виплат постачальникам основних матеріалів, ставляться обсяг закупівель матеріалів у натуральному вираженні, ціни на матеріали й умови розрахунків з постачальниками. У свою чергу, обсяг закупівель основних матеріалів залежить від обсягу їхнього споживання, фактичних запасів на початок планового періоду й розміру запасів на кінець періоду. Обсяг споживання основних матеріалів визначається виробничою програмою підприємства й нормами витрати матеріалів. Виробнича програма формується на підставі бюджету продажів, фактичних залишків готової продукції на початок періоду й планових – на кінець періоду.
Важливе значення при регулюванні величини й періодичності відтоків коштів мають два взаємозалежних показники: розмір партії матеріалів, що здобувають, і кількість партій. Збільшення обсягу партії матеріалів веде до збільшення періоду між двома поставками й, відповідно, між двома виплатами, а також до збільшення суми однієї виплати. При зменшенні розміру партії поставки скорочується величина виплати й період часу між виплатами. У ході планування також необхідно враховувати зворотну залежність витрат на оформлення замовлення й відповідних відтоків коштів від обсягу партії закупівлі матеріалів.
Виплати постачальникам допоміжних матеріалів можна охарактеризувати як умовно ті що залежать від обсягу. Це пояснюється тим, що обсяг споживання ряду допоміжних матеріалів (мастильних, обтиральних і т. п.) залежить від інтенсивності експлуатації встаткування, хоча ця залежність не є прямій.
Суми виплат працівникам і фондам соціального страхування також можна диференціювати на ті що залежать та не залежать від обсягу частини. Фактори, що впливають на величину змінного й постійного фондів оплати праці, загальновідомі й не мають потреби в детальному розгляді. Періодичність відтоків коштів у цьому випадку залежить від прийнятого на підприємстві порядку здійснення розрахунків по оплаті праці. Цими ж факторами обумовлені величина й періодичність відтоків коштів у ході здійснення розрахунків по соціальному страхуванню, тому що відповідно до діючого законодавства розрахунки здійснюються одночасно з одержанням у банку коштів на оплату праці.
Зі складу податків й інших обов'язкових платежів неможливо виділити такі що повністю залежать від обсягу продукції. Умовно залежними можна вважати ПДВ і податок на прибуток, що обумовлено порядком їхнього нарахування. Так, при вирахуванні суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, основний вплив на неї роблять податкові зобов'язання, що виникають у ході реалізації продукції, і суми податкового кредиту, що виникають при придбанні сировини й основних матеріалів. При розрахунку зобов'язань по податку на прибуток у складі валових доходів також провідне місце належить доходам від реалізації продукції, а в складі валових витрат значну питому вагу займають змінні витрати. Періодичність здійснення розрахунків по податках й інших обов'язкових платежах установлюється законодавчо.