- потрібний прогноз на тривалий час;
- немає потреби встановлювати фактичну послідовність подій і їх координат у часі: фіксується тільки початковий і кінцевий стан системи;
- розглянуте питання пов'язане з дуже великою невизначеністю;
- до процесу повинні бути залучені некількісні фактори.
Метод припускає таку послідовність дій:
- детальне документування аналізу тенденцій і виявлення передбачуваних подій, що мають відбутись до передбачуваного терміну;
- виявлення альтернативних груп найважливіших факторів;
- об'єднання значущих сценаріїв між собою;
- бачення майбутнього сценарію, за яким створюється основа для планування та прийняття відповідних рішень в умовах невизначеності.
Конкретні способи побудови сценаріїв є різними, проте є добре розроблені прийоми, наприклад, метод «Монте-Карло» для оцінки ризиків і комп'ютерні програми – для його реалізації.
Моделювання. Суть методу полягає в тому, що створюється якась модель минулого, сьогодення або майбутнього й задається алгоритм дій, за допомогою яких виявляється вплив зміни вхідних УМОВ на кінцевий результат. Наприклад, це може бути математична модель. Цей метод дозволяє випробувати варіанти, що неможливі в реальному втіленні.
Подібно до лабораторних експериментів моделювання дає змогу для досліджень впливу великого діапазону вимірюваних параметрів без реального ризику, з яким ці зміни могли б бути пов'язані в натуральному експерименті.
Водночас треба відзначити й серйозні недоліки, що обмежують використання цього методу на рівні керівництва корпорацій:
1.Базові моделі, що використовуються під час моделювання, часто не дуже точні й надто спрощені, що може призвести до помилок як у самому моделюванні, так і при прийнятті рішень.
2.Побудова базових моделей вимагає значних ресурсів, особливо під час побудови «реалістичних». Чим реалістичніша модель, тим вона складніша й тим менше керівництво схильне використовувати її.
Наявна тенденція до збільшення потужності комп'ютерів має підвищити як точність базових моделей, так і знизити трудомісткість їх побудови.