· статистичний метод;
· аналіз доцільності витрат;
· метод експертних оцінок;
· аналітичні методи;
· метод аналогій;
· аналіз фінансової стійкості підприємства й оцінка його платоспроможності.
Статистичний метод полягає у вивченні статистики втрат і прибутків, що мали місце на даному чи аналогічному підприємстві, з метою визначення імовірності події, установлення величини ризику. Імовірність означає можливість одержання визначеного результату. Величина, чи ступінь ризику, виміряється двома показниками: середнім очікуваним значенням і мінливістю можливого результату.
Середнє очікуване значення зв'язане з невизначеністю ситуації, воно виражається у виді середньозваженої величини всіх можливих результатів [Е(х)]. де імовірність кожного результату (А) використовується як частоту ваги відповідного значення (х). У загальному вигляді це можна записати так:
Е(х) = А1х1 + А2х2 + ... + Аnхn. (1)
Припустимо, що при просуванні нового товару захід А з 200 випадків давав прибуток 20,0 тис. грн. з кожної одиниці товару в 90 випадках (імовірність 90 : 200 = 0,45), прибуток 25,0 тис. грн. у 60 випадках (імовірність 60 : 200 = 0,30) і прибуток 30,0 тис. грн. у 50 випадках (імовірність 50 : 200 = 0,25). Середнє очікуване значення прибутку складе:
20,0 х 0,45 + 25,0 х 0,30 + 30.0 х 0,25 = 24.
Здійснення заходу Б з 200 випадків давало прибуток 19.0 тис. грн. у 85 випадках, прибуток 24,0 тис. грн. у 60 випадках, 31,0 тис. грн. у 50 випадках. При заході Б середній очікуваний прибуток становитиме:
19,0 - (85 : 200) + 24,0 (60 : 200) +31,0-(50: 200) = 23,8.
Порівнюючи величини очікуваного прибутку при вкладенні капіталу в заходи А и Б, можна зробити висновок, що величина одержуваного прибутку при заході А коливається від 20,0 до 30,0 тис. грн., середня величина складає 24.0 тис. грн.; у заході Б величина одержуваного прибутку коливається від 19,0 до 31,0 тис. грн. і середня величина дорівнює 23,8 тис. грн.
Середня величина являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу. Для остаточного рішення необхідно вимірити мінливість показників, що являє собою ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для її визначення звичайно обчислюють дисперсію середньоквадратичного відхилення.
Дисперсія являє собою середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних:
å(х-і)2А
s2= ---------------, (2)
åА
де s2 — дисперсія;
х — очікуване значення для кожного випадку спостереження;
е — середнє очікуване значення;
А — частота випадків, чи число спостережень.
Коефіцієнт варіації — це відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної. Він показує ступінь відхилення отриманих значень.
V=а/e*100, (3)
де V – коефіцієнт варіації, %;
а - середнє квадратичне відхилення;
е – середнє арефметичне.
Коефіцієнт варіації дозволяє порівнювати мінливість ознак, що мають різні одиниці виміру. Чим вище коефіцієнт варіації, тим сильніше мінливість ознаки. Встановлено наступну оцінку коефіцієнтів варіації:
· до 10% — слабка;
· 10—25% — помірна;
· понад 25% — висока.
У нашому прикладі середнє квадратичне відхилення складає:
· у заході А: 4,06;
· у заході Б: 4,905.
Коефіцієнт варіації:
для заходу А:VА= 16,917;
для заходу Б: VБ = 20,609.
Коефіцієнт варіації при вкладенні капіталу і захід А менше, ніж при заході Б. Отже, захід А сполучений з меншим ризиком, а виходить, переважніше. Дисперсійний метол успішно застосовується і при наявності більш ніж двох альтернативних ознак.
У тих випадках, коли інформація обмежена, для кількісного аналізу ризику використовуються аналітичні методи, наприклад нормальний розподіл, розподіл Гаусса, показове (експонентне) розподіл імовірностей, що досить широко використовується в розрахунках надійності, а також розподіл Пуассона, що часто використовують у теорії масового обслуговування.
Оцінка ризику математично досить розроблена, але спиратися тільки на математичні розрахунки в підприємницькій діяльності не завжди буває достатнім, тому що точність розрахунків багато в чому залежить від вихідної інформації.
Метод експертних оцінок заснований на узагальненні думок фахівців-експертів про імовірності ризику. Інтуїтивні характеристики, засновані на знаннях і досвіді експерта, дають у ряді випадків досить точні оцінки. Експертні методи дозволяють швидко і без великих тимчасових і трудових витрат одержати інформацію, необхідну для вироблення управлінського рішення.
Метод аналогій звичайно використовується при аналізі ризиків нового проекту. Проект розглядається як «живий» організм, що має визначені стадії розвитку. Життєвий цикл проекту складається з етапу розробки, етапу виведення на ринок, етапу росту, етапу зрілості й етапу упадка. Вивчаючи життєвий цикл проекту, можна одержати інформацію про кожен етап проекту, виділити причини небажаних наслідків, оцінити ступінь ризику. Однак на практиці буває досить важко зібрати відповідну інформацію.
Метод оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства дозволяє передбачити імовірність банкрутства. У першу чергу аналізу піддається інформація, що міститься в документах річної бухгалтерської звітності. Основними критеріями платоспроможності, що характеризують структуру балансу, є: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами.
Різні методи фінансового аналізу дозволяють з'ясувати слабкі місця в економіці підприємства, охарактеризувати його ліквідність, фінансову стійкість, рентабельність, віддачу активів і ринкову активність. Однак звичайно висновок про імовірність банкрутства можна зробити тільки на основі зіставлення показників даного підприємства й аналогічних підприємств. Знайти відповідну інформацію досить важко, тому для розрахунків імовірностей банкрутства широко використовують багатофакторні моделі. Метод доцільності витрат дозволяє визначити критичний обсяг виробництва, продажі, тобто нижній граничний розмір випуску продукції, при якому прибуток дорівнює нулю. Виробництво продукції в обсягах менше критичного приносить тільки збитки. Критичний обсяг виробництва необхідно оцінювати при освоєнні нової продукції і при скороченні випуску продукції, викликаного падінням попиту, заміною продукції на нову, жорсткістю екологічних вимог і інших причин. Для проведення відповідних розрахунків усі витрати на виробництво і реалізацію продукції підрозділяють на перемінні (матеріали, що комплектують вироби, інструменти, заробітна плата, витрати на транспорт і т.п.) і постійні (амортизаційні відрахування, управлінські витрати, орендна плата, відсотки за кредит і т.п.).
Критичний об'єм виробництва (0кр) можна представити в наступному виді:
Окр=Зпост:(Ц - Зпер) (4)
де Ц — ціна виробу (одиниці продукції), грн.; 3пост — постійні витрати, грн.; 3пер — перемінні витрати, грн.
Деякі закордонні автори називають критичний обсяг виробництва порогом рентабельності і використовують цей показник для оцінки фінансової стійкості підприємства. Чим більше різниця між фактичним обсягом виробництва і критичним, тим вище фінансова стійкість.
Будь-яка зміна обсягу виробництва (продажів) впливає на прибуток. Дана залежність називається ефектом виробничого (чи операційного) левериджа. Виробничий леверидж показує ступінь впливу постійних витрат на прибуток (збитки) при змінах обсягу виробництва.
Виробничий леверидж (Лпр) можна представити в наступному виді:
Лпр = (У - Зпер) : П = (Зпост + П) : П (5)
де П— балансовий прибуток від реалізації (до виплати податку на прибуток, відсотків по кредитах і дивідендам): В— виторг від реалізації; Зпер — перемінні витрати; 3пост — постійні витрати.
З приведеного співвідношення випливає, що чим більше питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат при деякому обсязі виробництва, тим вище виробничий леверидж, а отже, тим вище підприємницький ризик. Працювати з високим виробничим левериджем можуть тільки ті підприємства, що у стані забезпечити великі обсяги виробництва і збуту, мають стійкий попит на свою продукцію.
2.Природно-економічна характеристика Колективного господарства “Чернечеслобідське”.
2.1 Розташування і історія виникнення господарства. Кліматичні умови зони
Колективне господарство “Чернечеслобідське” Буринського району організоване в 1987 році на базі колгоспу ім. Леніна. В 2008 р. відбулася реструктуризація Колективного господарства “Чернечеслобідське” шляхом забезпечення всім членам КГ права вільного виходу з КГ разом з земельними частками (паями) і майновими паями. На сьогодні реформування повністю проведено, всі члени господарства мають земельні частки та майнові паї, розмір яких залежить від професії, стажу робітника, розміру заробітної плати.
Колективне господарство “Чернечеслобідське” організовано з метою забезпечення населення обласного центру овочами протягом всього року.
Для розвитку овочівництва господарство має багато передумов. Розташоване підприємство недалеко від райцентра, має з ним гарний зв’язок дорогами з твердим покриттям. Розташування земель поряд водосховища дає можливість розвивати землеробство.
Найближча залізнично станція Путивль знаходиться в 5 км від господарства.
В теперішній час господарство має 10,9 га теплиць для вирощування овочів, з них 8,6 га теплиць зимових під склом и 2,3 га весняних теплиць блочного типу. Обслуговують теплиці 2 бригади.