Найбільш правильно ефективність використовування основних фундацій відображає показник фондовіддачі, обчислений виходячи з випуску продукції в натуральному виразі. Проте сфера застосування цього показника обмежена підприємствами, що випускають один вид продукції.
В більшості галузей промисловості фондовіддача розраховується на основі вартісних показників.
Застосування показника реалізованої продукції для числення фондовіддачі недоцільно, оскільки цей показник в динаміці за ряд літ відображатиме об'єми в різній оцінці.
Деякі економісти вважають за доцільне визначати фондовіддачу виходячи із залишкової вартості основних фундацій. Таку пропозицію не можна вважати правомірною, оскільки залишкова вартість не характеризує витрат на відтворювання основних фундацій. При цьому вийде, що на підприємствах, що мають старі, морально застарілі і фізично зношені фундації, рівень фондовіддачі буде вищим, ніж на аналогічних нових підприємствах, що мають нову техніку і більш продуктивне устаткування.
Фондовіддача може розраховуватися як по відношенню до всієї вартості виробничих основних фундацій, так і до вартості машин і устаткування. Це дає можливість прослідити ефективність використовування найрухомішої і вирішальної частини основних фундацій - устаткування.
Проте незалежно від бази числення показника фондовіддачі, його зміст не позбавлений ряду недоліків, які необхідно враховувати в практиці господарювання і економічному аналізі. Показник фондовіддачі несумірний в часі, оскільки в чисельнику фігурує річний (квартальний) об'єм продукції, а в знаменнику указуються фундації, окремі елементи яких мають різні терміни служби, але у всіх випадках перевищуючі річний відрізок часу.
Зниження рівня фондовіддачі до певної міри викликається великим зростанням капітальних вкладень, що направляються на поліпшення умов праці, охорону навколишнього середовища, прискореним розвитком промисловості в окремих районах країни, зсувами в галузевій структурі промисловості і іншими об'єктивними чинниками. Пониження фондовіддачі в значній мірі відбувається також під впливом таких відтворювальних чинників, як дорожчання вартості одиниці потужності, зростання кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт, випередження зростання цін на устаткування над збільшенням його продуктивності, недоліки у використовуванні діючих фундацій.
Економічна ефективність капітальних вкладень відображає використовування інвестицій. Самим узагальнюючим показником економічної ефективності є термін окупності капітальних вкладень до приросту прибутку, який вони викликають:
Еп = До:? П
де До – об'єм капітальних вкладень? П – приріст прибутку, викликаний цими капітальними вкладеннями за рік.
Загальновідомо, що оптимальний термін окупності капітальних вкладень не повинен перевищувати двох років. В сучасних умовах в Російській Федерації різко скоротилася сфера дії нормативів ефективності капітальних вкладень, що регламентуються державою, але значно розширені сфери дії індивідуальних нормативів ефективності, що враховують інтереси приватних інвесторів; корінним чином змінюється підхід до обліку чинника часу, який все більш ув'язується з густиною капітальних вкладень і ціною фірми.
Важливе місце в системі показників економічної ефективності належить оборотності оборотних коштів. Оборотні кошти (або оборотний капітал) – це витрати на сировину, матеріали, палив, енергоносії, незавершене виробництво і витрати на оплату праці. За рахунок оборотних коштів фінансуються запаси готової продукції, а також товарні запаси в торгівлі. Ефективність використовування оборотних коштів характеризує, як правило, показник їх оборотності в днях, який розраховується шляхом розподілу 365 днів (прийнятих за розрахунковий рік) на кількість оборотів оборотного капіталу підприємства за рік. Прискорення оборотності оборотних коштів прийнято розглядати як важливий резерв підвищення економічної ефективності. Найважливішим напрямом тут є скорочення і оптимізація запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і т.д.
Показник, що характеризує економічну ефективність діяльності персоналу – це продуктивність праці, яка визначається виробленням продукції в одиницю часу. На рівні підприємства (організації) в цілому показник продуктивності праці (Ет) може бути обчислений як відношення об'єму проведеної продукції до чисельності працівників, зайнятих на підприємстві, по формулі:
Ет = ВП: ЧР
де ЧР – середньорічна чисельність працівників, зайнятих на підприємстві.
Під зростанням продуктивності праці мається на увазі економія витрат праці (робочого часу) на виготовлення одиниці продукції або додаткову кількість проведеної продукції в одиницю часу, що безпосередньо впливає на підвищення ефективності виробництва, оскільки в одному випадку скорочуються поточні витрати на виробництво одиниці продукції по статті "Заробітна платня основних виробничих робітників", а в іншому - в одиницю часу проводиться більше продукції.
Значний вплив на зростання продуктивності праці надає упровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке виявляється у використовуванні економічного устаткування і сучасної технології, що сприяє економії живої праці (зарплата) і збільшенню минулої праці (амортизація). Проте приріст вартості минулої праці завжди менше ніж економія живої праці, інакше упровадження досягнень науково-технічного прогресу економічно не виправдано (виключенням є підвищення якості продукції).
В умовах становлення ринкових відносин зростання продуктивності праці - об'єктивна передумова, оскільки відбувається відволікання робочої сили в невиробничу сферу і скорочується чисельність працюючих унаслідок демографічних змін.
Всі розглянуті вище показники характеризують економічну ефективність використовування окремих ресурсів.
Тим часом на кожному підприємстві необхідно визначити узагальнюючий показник, що дозволяє оцінити ефективність роботи в цілому. В умовах ринку таким показником служить рентабельність, що дозволяє співвіднести отриманий прибуток з витратами. Розрахункова рентабельність (Ер) обчислюється по формулі:
Ер = П: З • 100%
де П – розрахунковий прибуток, тобто прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, З – витрати, пов'язані із створенням і поповненням основних і оборотних засобів.
Рентабельність якісно характеризує роботу підприємства (організації) і відображає зіставлення прибутку зі всіма витратами. При цьому в різних галузях на рівні окремих підприємств в методиці розрахунку показників економічної ефективності можуть мати місце специфічні особливості.
В завершенні роботи хочу стисло узагальнити матеріал, вивчений в ході написання курсової роботи.
Отже, поняття "ефективність" припускає зіставлення витрат і результатів. Підвищення ефективності управління залежить від ряду чинників, які систематизували по наступних ознаках: за змістом, за формою дії, за тривалістю дії і по ступеню формалізації.
При оцінці ефективності використовуються різні критерії.
Загальний же критерій економічної ефективності відображає здійснення підприємством (або організацією) його місії при якнайменших витратах.
Для оцінки економічної ефективності використовується ряд показників. Найпоширеніші з них на рівні підприємства (організації) є продуктивність праці, матеріаломісткість, фондовіддача, оборотність оборотних коштів, окупність капітальних вкладень і рентабельність.
В умовах формування ринкових відносин істотно розширяються можливості дії всіх чинників підвищення ефективності виробництва. Здійснюються структурна перебудова народного господарства, переорієнтація його на споживача; модернізація найважливіших галузей народного господарства – промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку на основі високих технологій; подолання відставання від світового науково-технічного рівня; продумана конверсія військового виробництва; перехід до змішаної економіки, в якій створюються на рівних правах різні форми власності; вільний розвиток всіх колективних і приватних форм господарювання; фінансове оздоровлення економіки; органічне включення країни в глобальні господарські зв'язки. В результаті цього сформується регульоване, цивілізоване ринкове господарство, яке з'явиться дієвим засобом, стимулюючим зростання продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, примноження суспільного багатства на користь підвищення добробуту народу.