Тому в сучасних умовах необхідним є розвиток корпоративних відносин, що сприятиме залученню інвестицій в економіку області, розвитку фондового ринку та зростанню національного багатства.
3. Акціонерне товариство у взаємодії зі структурними елементами фондового ринку
Звдяки розвинутої інфраструктурі фондового ринку України можливо ефективна робота корпорацій. Розглянемо проблеми функціонування декількох учасників корпоративних відносин, які впливають на розвиток корпоративного кправління.
Банки на фондовому ринку
Серед інших груп фінансових інститутів, що працюють на ринку цінних паперів та забезпечують його діяльність, особливу роль відіграють комерційні банки. Ці найбільші регіональні фінансові інститути, мають інвестиційні можливості і виконують життєво важливі для ринку функції інфраструктури (розрахункові, депозитарні і т. п.). Крім того, банки є найважливішим каналом включення у фондовий ринок коштів внутрішнього інвестора, насамперед, населення.
Для прискореного розвитку регіонального фондового ринку потрібна активна участь комерційних банків, умови функціонування і вимоги до яких повинні бути адаптовані з урахуванням їх специфіки як багатопрофільних фінансових інститутів.
Торговці цінними паперами
Однією з основних задач розвитку фондового ринку є усунення проблеми наявності великої кількості низькокваліфікованих торговців цінними паперами. Посередники на фондовому ринку, що є його інфраструктурною ланкою, повинні відігравати важливу роль у розвитку регіональної фінансової системи, перерозподіляючи грошові кошти у високоефективні галузі економіки, забезпечуючи необхідну прибутковість вкладень і позитивно впливають на збільшення обсягу залучених підприємствами коштів із використанням механізмів фондового ринку.
Ціль діяльності торговців цінними паперами – здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів і надання послуг інвестиційного консалтингу. Задачами діяльності торговців цінними паперами повинні стати активне сприяння в розвитку інвестиційної складової регіонального фондового ринку, його популяризації серед емітентів, розширенні клієнтської бази, у першу чергу, за рахунок роботи з дрібними інвесторами.
Інститути спільного інвестування
Однією з пріоритетних задач економічної політики в області регулювання ринку цінних паперів є залучення вітчизняних і іноземних інвестицій у реальний сектор економіки.
Одним із ключових моментів активізації регіонального інвестиційного процесу є репатріація вивезених капіталів, а також використання приватних накопичень дрібних інвесторів з метою фінансування економічного росту. Створення й ефективне функціонування інститутів спільного інвестування повинне стати стратегічним напрямком використання коштів приватних інвесторів і капіталів, що раніше були вивезені за межі країни. Для прискорення процесів створення фондів колективного інвестування потрібна всебічна підтримка органів державної влади.
Серед різноманітних форм інститутів спільного інвестування велике значення має діяльність венчурних фондів, що здійснюють свою діяльність в області фінансування малого і середнього високотехнологічного бізнесу.
Торговельно-інформаційні системи та біржі
Основні зусилля повинні бути спрямовані на розвиток інфраструктури організованих ринків, у рамках яких торговельні і розрахункові операції здійснюються відповідно до стандартних правил і процедур. Важливою задачею, вирішення якої має ключове значення для розвитку регіональної торгівлі цінними паперами, є стимулювання й активізація біржової торгівлі на Донецькій фондовій біржі, що особливо актуально з урахуванням масштабів регіону, диспропорцій, які виникли у розподілі фінансових потоків.
Створення умов для нормального функціонування біржової торгівлі дозволить посилити механізм справедливого ціноутворення, зокрема, за рахунок посилення конкурентного середовища прямими мірами, як державного регулювання, так і саморегулювання з боку профоб'єднань.
Депозитарна діяльність
Депозитарна діяльність визначається як надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску (документарною, бездокументною), відкриття і ведення рахунків в цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахівницях (включаючи кліринг (система безготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, що базується на взаємозаліку вимог і зобов'язань сторін) і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) і обслуговування операцій емітента по випущених їм цінних паперах.
Верхній рівень депозитарної системи являє собою Національний депозитарій України і депозитарії, які ведуть рахунки для хранителів і здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі ВАТ створюється Національний депозитарій, особливістю якого є вимога, що його учасником повинна бути не менше як два роки держава в особі Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Після цього частинка держави в статутному фонді Національного депозитарію може бути відчужена іншим акціонерам.
Нижній рівень депозитарної системи – це хранителі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, і реєстратори власників іменних цінних паперів.
Прямими учасниками корпоративного управління в депозитарній системі вважають депозитарії, хранителі і реєстратори власників цінних паперів.
Опосередкованими – емітенти, організатори торгівлі цінними паперами (фондові біржі), торгівці цінними паперами, банки.
Депозитарієм вважається юридична особа, яка створюється у формі ВАТ, учасниками якого є не менше чим десять хранителів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частинка одного учасника в статутному фонді не може перевищувати 25% цього фонду, отже ніхто не може мати в депозитарії блокуючий пакет акцій і учасники повинні вирішувати питання з вищим рівнем узгодження інтересів.
Клієнтами депозитарію є хранителі, які уклали з ним депозитарний договір; емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на основі договорів про обслуговування емісії цінних паперів; інші депозитарії, з якими поміщені договори про кореспондентські відносини.
Хранителями мають право бути торгівці цінними паперами і комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності з випуску і звернення цінних паперів.
Номінальний утримувач – депозитарій або хранитель цінних паперів, зареєстрований в реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передані за дорученням і на користь власників цінних паперів для здійснення операцій в Національній депозитарній системі.
Реєстр акціонерів ведеться з метою всестороннього і повного забезпечення прав акціонерів і відстежування звернення випущених акцій Суспільства.
З погляду емітента, правильна і незалежна реєстрація прав власності на акції є способом залучення внутрішнього і, особливо, іноземного капіталу. Існування ефективної системи реєстрації власників іменних цінних паперів, з погляду потенційного інвестора, є гарантом його корпоративних прав.
Здійснювати діяльність щодо ведення реєстру акціонерів може:
| · емітент | має право вести власний реєстр, якщо кількість акціонерів-власників іменних цінних паперів не перевищує 500 і за умови наявності дозволу на ведення реєстру власників іменних цінних паперів; |
| · реєстратор | суб'єкт підприємницької діяльності, яка має дозвіл на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, який здається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є для реєстратора винятковим видом його діяльності, який не може поєднуватися з іншими видами діяльності, окрім депозитарної. |
Доступ до системи реєстру обмежується довкола осіб, які мають право отримувати цю інформацію. Такими особами є:
· емітент;
· зареєстровані фізичні і юридичні особи;
· державні органи і установи в межах наданих ним повноважень, передбачених чинним законодавством.
Емітент має право отримувати всю інформацію, яка міститься в системі реєстру, але не має права її розголошувати.
Зареєстровані особи мають право отримати інформацію щодо свого особового рахунку, але не можуть отримати таких відомостей про інших власників і акції, що їм належать.
Доступ державних органів і установ до системи реєстру здійснюється згідно чинному законодавству на підставі письмового запиту, підписаного керівником і засвідченого друком цього органу. Уповноважені особи державних органів і установ мають право отримати інформацію з системи реєстру в межах їх повноважень, визначених чинним законодавством України.
Всім іншим особам доступ до інформації системи реєстру забороняється.
Література
1. Довгань Л.Є., Пастухова В.В., Савчук Л.М. Корпоративне управління. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 180 с.
2. Корпоративне управління: Наук.-метод. рек. щодо вивч. дисципліни / Л.В. Балабанова, Л.А. Лутай, В.В. Лисевич – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – 132 с.
3. Козаченко А.В., Воронкова А.Е. Корпоративне керування: Підручник. – К.: Либра, 2004. – 368 с.
4. Євтушевський В.А., Ковальська К.В. Стратегія корпоративного управління – К.: Знання, 2007. -287 с.
5. Євтушевський В.А. Корпоративне управління. Підручник. – К.: Знання, 2006. – 406 с.