Безумовно, є випадки, коли припускається прийняття рішення тільки керівником. Це виправдано тоді, коли:
- керівник володіє більш широкими знаннями про предмет обговорення, ніж інші члени групи;
- керівник впевнений у вірності прийнятого рішення і в нього немає ніяких сумнівів на цей рахунок;
- рішення конкретного питання належить тільки до компетенції керівника;
- прийняте рішення не принижує будь-чиїх інтересів;
- відсутній час для проведення дискусій;
- є певні особливі причини, щоб проблему не робити предметом обговорення групою.
Аналіз умов групового прийняття рішень представлений в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1.
Перевірка доцільності різних дій при прийнятті управлінських рішень при взаємодії 1/0, 1\1, 1\всі
№№ | Критерії | Підхід | ||
1\0, якщо | 1\1, якщо | 1\всі, якщо | ||
1. | Чия проблема? | моя | його і моя | наша |
2. | Фактор часу | час відсутній | час є | час є |
3. | Компетентність | повна | низька | недостатня |
4. | Збір інформації | немає необхідності | по вертикалі, або по горизонталі | необхідно і по вертикалі і по горизонталі |
5. | Згода | неможливо досягти | можливо досягти | можливо досягти |
6. | Критичний аналіз | ніхто не залучається | проблема стосується тільки двох | проблема має значення для всіх |
7. | Значення для колективу | мале | мале | велике |
8. | Залучення і внесок інших | не мають значення | суттєві, корисні | необхідні, суттєві |
9. | Значення відносно інших | ніякого | має | має |
10. | Розуміння іншими цілі | немає необхідності | необхідно | необхідно |
11. | Координація зусиль | немає необхідності | по вертикалі, по горизонталі | по вертикалі, по горизонталі |
12. | Зміни норм | недоцільно | недоцільно | доцільно |
Якщо процес прийняття рішення носить груповий характер, то для цього формується спеціальна команда.
Команда – група людей, в кількості 5-10 чоловік, з різною підготовкою, знаннями, вміннями, психологічними особливостями, залучені з різних сфер професійної компетентності, з різних функціональних відділів організації.
Структура команди представлена на мал. 3.1.
Після утворення команди слід дотримуватись таких правил функціонування команди (мал.3.1.).
Мал.3.1. Основні правила функціонування команди при розробці і прийнятті управлінських рішень
Процедура розробки і прийняття управлінських рішень при груповому методі представлена на мал.3.2.
Мал.3.2. Процедура розробки і прийняття управлінських рішень в групі
Найбільш типові способи прийняття рішень в групах представлені в таблиці.3.2.
Таблиця3.2.
Типові способи прийняття рішень в групах
№№ | Спосіб прийняття рішення | Характеристика |
1. | Авторитарне | Рішення приймає авторитетна особа. Цей метод може призвести до досить розумних рішень, якщо до того як його прийняти заслуховується і враховується думка всіх членів групи Разом з тим, члени групи таке рішення не сприймають як своє. |
2. | Непомітне рішення | При розробці такого рішення хтось вносить пропозицію, виникає дискусія, чіткої позиції ніхто свідомо не висуває і рішення виникає ніби-то само по собі, без його усвідомлення |
3. | Рішення меншості | При розробці такого рішення меншість вносить свої пропозиції, інші вважають, що рішення прийняли під тиском. Разом з тим мовчання не є ознакою згоди, тому можуть виникати конфлікти. |
4. | Компромісне рішення | В цьому випадку приймається рішення яке ніхто конкретно не пропонував, так зване середнє рішення. |
5. | Рішення більшості | Це рішення вважається демократичним і успішним. Виникає воно як правило в результаті досить серйозного обговорення і голосування, з урахуванням думки багатьох осіб. |
6. | Рішення взаєморозуміння | Таке рішення виникає в результаті дискусії, без голосування і як правило має досить чітке пояснення чому прийнято саме це рішення. |
7. | Одноголосне рішення | Таке рішення є досить рідким випадком, тому що складно досягти повної одностайності. |
Прийняття управлінського рішення - це є одна з найбільш відповідальних робіт, яку виконує керівник. Якість рішення визначає весь хід процесу управління, кінцеві результати виробничої діяльності будь-якого підприємства. Це покладає на керівника і апарат управління велику відповідальність за прийняття рішення. Таким чином необхідно приділяти цій праці особливу увагу. Рішення потребує час на його розробку, аргументацію і вибір з декількох альтернатив та безпосередньо процес прийняття рішення. Тому керівництву підприємства необхідно регламентувати свій час і не відволікатись на менш значні питання, рішення яких повинно здійснюватись безпосередньо на їхньому рівні.
Відсутність такої схеми призводить до безладного нагромадження фактів, засобів логічного аналізу i різних методів, а отже, до надмірних витрат часу на вирішення завдань i до неправильних висновків.
В умовах ринкових відносин значення процедур підготовки й прийняття рішень особливо зростає.
Типовий технологічний процес прийняття рішення має бути складено так, щоб його можна було використовувати для прийняття рішень як інтуїтивно, так i з застосуванням математичних методів.
Сучасний керівник повинен приймати рішення в ситуаціях, які характеризуються інколи сотнями факторів. Але психологічно людина, як правило, в змозі сприймати в якості єдиної системи не більш ніж сім різних факторів.
Завдання для колективного рішення потрібно формувати таким чином, щоб виправити ситуацію, а не людей; лідеру потрібно не мислити за дискутантів, а змусити мислити їх самостійно.
При виявленні проблеми для вирішення симптоми більш очевидні, ніж самі проблеми, - варто уникати небезпеки зводити проблему до симптомів.
Слід пам‘ятати, що проблеми виникають в процесі впровадження не тільки “кепських” , але і “гарних” рішень.
Кожне управлінське рішення повинно задовольняти ряд вимог, у тому числі: цільову спрямованість, адресність, правоздатність, єдність і узгодженість, ефективність, конкретність у часі, своєчасність прийняття рішення, повноту, стислість і чіткість викладу рішення.
Але набагато частіше ситуації, з якими зіштовхуються керівники, не однозначні. Щодня на керівника навалюється кілька справ одночасно. І от у таких ситуаціях їм потрібний якийсь метод оцінки виникаючих задач, їхнього сортування, ранжирування, визначення пріоритетів і організації рішення. Ця процедура називається “оглядом ситуації”. Під ситуацією розуміється сполучення умов і обставин, що створюють визначену обстановку, у якій виникла проблема. Всі аналітичні процедури, що ми дотепер розглядали, являли собою послідовності кроків, що ведуть до заздалегідь наміченої мети. Кінцевим же результатом огляду ситуації є така організація роботи, що допомагає зосередитися на правильних задачах, вирішувати них у належному порядку, науково обґрунтованими методами. Здійснюваний огляд ситуації складається з наступних кроків: виявлення і розгляд задач (і тих їхніх наслідків, який варто поставити під контроль); поділ і уточнення задач (якщо це необхідно); обґрунтування, позначення пріоритетів (значимість, терміновість і тенденції); визначення відправної крапки майбутнього аналізу.
Приступаючи до розгляду процесу огляду ситуації, потрібно визначити співвідношення двох понять: "ситуація" і "задача". "Ситуація" — це подія, що сталася, вона завжди має тимчасові рамки. Але ситуацією є опис події. Прикладом може служити записка від вашого начальника, у якій міститься згадування про нове велике замовлення. Це відбулося, і про це з будучи саме прив'язаним до якогось конкретного рівня керівництва, часові або задачі. Випереджальне керування — це методика формалізації здорового глузду і логіки стосовно до умов здійснення стратегічного і тактичного керівництва підприємницькою діяльністю суб'єкта, що хазяює.