Ще один чинник – суб'єктивна оцінка витрат на досягнення бажаного результату. Чим більше витрат вимагає дію, тим вище критерій ухвалення рішення про його необхідність.
Особлива група чинників, що впливають на вибір критерію, пов'язана з індивідуально-особистими особливостями суб'єкта. Перш за все, це схильність до ризику [3].
Наявність або відсутність ризикованої ситуації, схильність людини до ризику залежить не лише від соціального статусу або від впливу різних чинників, але і багато в чому від того, як людина сприймає ризиковану ситуацію, який образ ризику є для неї найбільш відомим.
За допомогою ряду досліджень було виявлено, що люди не схильні ризикувати, якщо потенційні втрати високі, і ризикують, якщо великий можливий прибуток. Або, за словами О. Renna, величина ризику залежить від «суб'єктивної оцінки вірогідності настання випадку». Більш конкретні дослідження по сприйняттю вірогідності в процесі ухвалення рішень, коли робляться висновки на основі ймовірнісної інформації, виявили, що сприйняття ризику залежить від людських упереджень або нахилів.
І, природне, що суспільне сприйняття ризику багато в чому залежить від його «семантичного образу», оскільки в буденному розумінні ризик, залежно від контексту, має різні смислові значення.
Дослідники (зокрема Ortvin Renn) виділяють «чотири основні семантичні образи ризику в суспільному сприйнятті»:
неминуча небезпека («Дамоклів меч»).
Ризик розглядається як випадкова загроза, яка може викликати непередбачуване лихо, та немає часу, аби впоратися з цією небезпекою. Цей образ зв'язується з штучними джерелами ризику, в яких великий катастрофічний потенціал. Це така випадковість, яка викликає страх та бажання її уникнути. Сюди не мають відношення стихійні лиха - вони сприймаються якщо «регулярно зустрічаються», і, отже, вони передбачені, на відміну від ризику великомасштабних технологій. До даного образу ризику відносяться, наприклад, атомні електростанції.
Повільні вбивці («Скринька Пандори»).
Ризик розглядається як невидима загроза для здоров'я або благополуччя. Ефект зазвичай віддалений в часі та приголомшує всього декілька чоловік одночасно. Про ці ризики швидше дізнаються від інших, чим випробовують їх на особистому досвіді. Головне для таких ризиків те, що «потрібна певна міра довіри до установ, що забезпечують інформацією та керівника небезпеки». Якщо довіра втрачена, громадськість вимагає негайних дій та у всьому звинувачує ці установи.
Типові приклади – харчові добавки, радіоактивні речовини.
Співвідношення «витрат-вигоди» («Ваги Афіни»).
Ризик розглядається на основі балансу доходів і втрат. Цей образ використовується людьми лише при сприйнятті грошових доходів та втрат. Наприклад, парі й азартна гра, які вимагають складного імовірнісного обґрунтування. Люди зазвичай здатні виконати таке імовірнісні міркування, але лише в контексті азартної гри, підстраховування.
Любителі гострих відчуттів («Образ Геркулеса»).
Сюди відноситься прагнення людей відчути себе в стані ризику, випробувати гострі відчуття. Ці ризики включають всі види дозвілля, для яких потрібна майстерність для подолання небезпечних ситуацій. Такі ризики завжди добровільні і передбачають наявність особистого контролю над мірою ризику.
Перераховані концепції ризику показують, що «інтуїтивне розуміння ризику – багатовимірно і не може бути звужено до складання вірогідності та наслідків». Сприйняття ризику дуже сильно розрізняється залежно від соціального та культурного середовища. Але проте майже для всіх країн існує загальна особливість: більшість людей сприймають ризик як багатообразне явище й інтегрують свої образи в спільну систему відповідно до природи ризику та його причини [13].
Ризик та сміливість в досягненні успіху
Ризик і сміливість грають істотну роль в управлінні, в процесі ухвалення рішень, захищають від консерватизму та конформізму. Певна міра ризику необхідна і вченому, і підприємцеві, і політикові. Завдяки ризикованим діям людина здатна вигравати, перемагати суперника та обставини. Але необґрунтований ризик призводить до поразки: ризикуючи, людина може втратити все. Брак сміливості (фізичною, цивільною, творчою) й обережність в діях заважають досягненню цілей. Керівник, який боїться ризикувати, втрачає здатність розвиватися і досягати високих цілей [3].
Ризик і авантюра - це спроба звільнитися від обмеженості теперішнього часу, від тиску обставин, це прояв прагнення досягти чогось більшого. Життя людини - це не лише механічна адаптація до вимог оточення, але і спроба звільнитися від зовнішніх детерміацій.
Сміливі люди схильні приймати ризиковані рішення, оскільки небезпека і азарт для них є позитивними категоріями. Сміливці перетворюють життя на своєрідні пригоди, постійно ризикують і нехтують небезпекою.
А є і такі люди, які тримаються за старе, уникають ризику, діють обережно, зважуючи все "за і проти". Вони вибирають мету, вірогідність досягнення якої досить висока. Це гарантує їм спокійне та стабільне життя [1, c. 75].
Сміливість та схильність до ризику як риса особистості в різних умовах виявляються по-різному. Одні і ті ж люди вибирають різний рівень ризику залежно від обставин і умов.
Сміливість (схильність до ризику) - не самоціль, а лише засіб досягнення успіху. Але ефективність діяльності та досягнення цілей залежать не лише від сміливості та здатності ризикувати. Інтелект, досвід, мотивація, організованість, обставини також визначають ефективність будь-якої діяльності. У цьому списку сміливість займає далеко не перше місце. Без відповідного рівня мотивації на успіх в діяльності не варто і сподіватися.
Залежність між сміливістю (схильністю до ризику) та ефективністю діяльності досить складна і неоднозначна. Високий рівень сміливості (особливо в перехідний, критичний період) грає позитивну роль в діяльності людини і може забезпечити успіх. Завдяки ній суб'єкт може контролювати страх і приймати ризиковані (але адекватні) рішення.
Здатність, компетентність, досвід полегшують вибір найбільш оптимальних варіантів досягнення мети, а сміливість та мотиваційні структури забезпечують їх реалізацію.
Сміливість може також грати і негативну роль, занижувати ефективність діяльності. Це трапляється тоді, коли сміливі дії не є наслідком розумного розрахунку та позбавлені раціональності. Сміливість, яка не контролюється розумом, може привести до драматичних наслідків.
Таким чином, успіх в діяльності забезпечується оптимальним поєднанням сміливості та раціоналізму [5, c. 55].
Міра ризику та міра сміливості залежать від віку індивіда. Молоді люди, як правило, більш схильні ризикувати, чим літні. Ризикованність, позбавлена досвіду й мудрості, безглузда, нераціональна, нерозумна. Глибше пізнаючи світ, людина приймає раціональніші та зважені рішення. Трапляється, що придбана з досвідом розсудливість і обережність повністю позбавляють людину сміливості, та вона стає консерватором, головна мета якого - збереження порядку й стабільності.
Молоді люди зорієнтовані на майбутнє; вони прагнуть нав'язати світу власний порядок, намагаються вийти за кордони структур, що склалися. Саме тому вони схильні до ризику і небезпечних вчинків. Причому часто вони удаються до ризикованих вчинків через відсутність передбачення можливих наслідків, нехтують небезпекою, не враховують ефективність ризику.
Люди схильні до більшого ризику в довільних діях (коли самі вибирають дії та визначають ситуацію), чим в обов'язкових.
Бізнесмен швидше ризикуватиме тоді, коли є "джерелом", причиною власної активності, ніж коли дії нав'язують йому інші люди, а він лише вимушений їх виконувати. Індивідууми, які відчувають себе "пішками", ризикують рідше. Лише власна ідея і самостійно прийняте рішення спонукають до сміливих, та навіть ризикованих дій. Людина прагне перевірити свої ідеї та реалізувати власні задуми й плани.
Вчений, натхненний будь-якою ідеєю, здатний на значний ризик, пов'язаний з її перевіркою. Бізнесмен і менеджер можуть нехтувати небезпекою заради реалізації власних рішень.
В ході спільної діяльності люди діють сміливіше та ризикованій, чим індивідуально.
Існує декілька гіпотез для пояснення закономірності "збільшення ризику в групі". Одна з них - розмивання (дифузія) відповідальності в групі. Відповідальність розподіляється між всіма членами колективу, та внаслідок цього страх перед майбутніми наслідками знижується.
Деякі дослідники пов'язують цю закономірність з роллю вождів і лідерів, які демонструють велику сміливість і є зразком для всіх членів групи (завдяки силі навіювання та іншим засобам впливу).
У ризикованих діях людини залучає також несподіванку і невизначеність результатів. Ризик і авантюра залучають, бо надають можливість замінити буденність існування чимось новим, незвичайним, допомагають позбавитися від одноманітності життя. Життя людини стає пригодою. Прагнення вийти за кордони сьогодення, спроба отримати значно більше, ніж маєш, причому миттєво, а не за допомогою повільних, поступових дій, - ось причини авантюризму й схильності до ризику [7].
Діагностика ступеня готовності до ризику
На дно глибокого рову насипали бите скло. Випробовуваним показували цей рів, аби вони могли переконатися, що краще туди не падати. Потім їх відводили від рову приблизно на 5 метрів, міцно зав'язували очі та пропонували підійти до краю. Якщо випробовуваний з першого ж кроку проявляв обережність або, навпаки, сміливо крокував до самого рову і його доводилося утримувати від падіння, то вважалося, що в обох випадках людина схильна до нещасних випадків. Обидва типа випробовуваних представляють певну небезпеку. Якщо, наприклад, посадити їх за кермо автомашини, то представники першого типа лякатимуться кожній дрібниці, їх увага відволікатиметься другорядними деталями, і це може привести до аварії. Не менш небезпечні й представники другого типа, схильні до зайвого і необґрунтованого ризику. На відміну від них хороший водій, не схильний до нещасних випадків, упевнено робить два-три кроки вперед, а потім або зовсім відмовляється йти, або йде, проявляючи достатню і поступово зростаючу обережність.