Формування бізнес-плану. Інноваційний менеджмент (стр. 2 из 2)

Розробки – це роботи, спрямовані на створення нових продуктів чи пристроїв, нових матеріалів, впровадження нових процесів, систем і послуг чи вдосконалення випуску вже введених у дію. Вони можуть бути пов'язані з розробкою: визначеної конструкції інженерного об'єкта чи технічної системи (конструкторські роботи); ідей і варіантів нового об'єкта, у тому числі нетехнічного, на рівні креслення чи іншої системи знакових засобів (проектні роботи); технологічних процесів, тобто способів об'єднання фізичних, хімічних, технологічних і інших процесів із трудовими в цілісну систему, що виробляє визначений корисний продукт (технологічні роботи); створенням дослідних зразків (оригінальних моделей, з принциповими особливостями створюваного нововведення); проведенням іспитів для одержання технічних і інших даних і нагромадження досвіду (це знаходить висвітлення в технічній документації по застосуванню нововведень).

Таким чином, наукові дослідження і розробки включають: конструкторські роботи; проектні роботи; технологічні роботи; створення досвідчених зразків; проведення іспитів.

Для вивчення ринку нововведень інноваційний менеджер повинен враховувати, що статистична інформація про наукові дослідження і розробки дається не тільки за видами робіт, але і за секторами науки, соціально-економічними цілями і галузями науки.

Науково-технічні послуги охоплюють діяльність, пов'язану з науковими дослідженнями і розробками, яка сприяє поширенню і застосуванню науково-технічних знань. Науково-технічними послугами можуть займатися: наукові організації, в якості неосновної діяльності; самостійні організації, створені для цих цілей ( інститути науково-технічної інформації, бібліотеки, архіви й ін.).

До науково-технічних послуг відносяться: надання науково-технічної інформації; переклад, редагування і видання науково-технічної літератури; пошукові роботи (геологічні, гідрологічні, топографічні й ін.); розвідка корисних копалин; збір даних про соціально-економічні явища; іспити; контроль якості; консультування клієнтів по підготовці і реалізації конкретних проектів (крім наукових досліджень і розробок, звичайних інженерних послуг); патентно-ліцензійна діяльність.

Наукові дослідження і розробки відрізняються від інших видів діяльності наявністю в них значного елемента новизни.

Об'єктами управління в інноваційному менеджменті є процес впровадження інновацій, діяльність органів управління і фінансування наукових досліджень і розробок.

Інноваційна діяльність – поняття більш широке. Воно включає науково-технічну діяльність, організаційну, фінансову і комерційну і є найважливішою складовою просування нововведень споживачам. Наукові дослідження і розробки, будучи джерелом нових ідей , здійснюються на різних етапах інноваційного процесу.

У дослідженнях інновацій виділяють наступні види інноваційної діяльності: інструментальна підготовка й організація виробництва (придбання виробничого устаткування й інструмента, зміни в них, а також у процедурах, методах і стандартах виробництва і контролю якості виготовлення нового продукту чи застосування нового технологічного процесу); пуск виробництва і передвиробничі розробки, що включають модифікації продукту і технологічного процесу, перепідготовку персоналу для застосування нових технологій і устаткування, а також пробне виробництво, якщо передбачається доробка конструкції; маркетинг нових продуктів (види діяльності, пов'язані з виходом нового продукту на ринок, тобто попереднє дослідження ринку, адаптація продукту до різних ринків, рекламна кампанія); придбання неупредметненої технології з інших розробників у формі патентів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг технологічного змісту; придбання упредметненої технології (машин і устаткування, за своїм технологічним змістом пов'язаних із упровадженням продуктових чи процесних інновацій); виробниче проектування (підготовка планів і креслень, передбачених для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик).

3. Покажіть у вигляді схеми структуру мотиваційного механізму компанії

Побудова мотиваційного механізму не може не враховувати риси менталітету та довготривалий характер його оновлення. Виникає питання, які ж функції, важелі, межі та обсяги впливу мають бути притаманні мотиваційному механізму, щоб реально сприяти зміні трудової свідомості та активізації трудової поведінки людини на ринку праці?

В питаннях розробки мотиваційного механізму не можна обмежуватись розглядом лише внутрішніх спонукальних сил та впливом на працівника чинників з боку організації (підприємства), як це характерно для підходів зарубіжних авторів мотиваційних теорій очікування, справедливості та моделі Портера-Лоулера. Вагому роль у формуванні трудових мотивів також має вплив зовнішнього середовища. На цьому ж акцентують увагу результати досліджень українських науковців О. Бугуцького, Л. Капітули, М. Калінчика, О. Чубайко, як свідчать про зростання ролі зовнішніх факторів у процесі трудової мотивації в кризових умовах перехідного періоду.

Виходячи з окресленого, побудова мотиваційного механізму та місце в ньому трудового менталітету можуть бути структурно представлені складними взаємозв'язками між колом елементів. З формально-логічних позицій механізм мотивації трудової діяльності уявляється системою відносин між такими складовими: суб'єктом, який здійснює безпосередньо трудову діяльність ("працівник"); підприємством (організацією, приватною особою), яка наймає робочу силу на ринку праці для виконання конкретної роботи ("роботодавець"); середовищем, в якому функціонує підприємство та здійснює свою діяльність працівник (назвемо "зовнішнє середовище").

Загальний вигляд структури такого механізму наведений на рисунку 1. Трудова мотивація працівника, як свідчить рисунок, формується під впливом взаємодії внутрішніх чинників і зовнішніх чинників. Внутрішні чинники, - це різноманітні та мінливі потреби (матеріальні, духовні, соціальні, статусні), інтереси, цінності та ціннісні орієнтації, які відбивають ті чи інші риси трудового менталітету і водночас обумовлюють його специфіку, певну динаміку в межах тривалого часу. Зовнішні чинники - це комплекс "мотиваторів", які впливають на людину на мікро- та на макроекономічному рівні (на рівні підприємства, конкретного регіону, держави).

З огляду на схему слід звернути увагу, що на ринку праці не лише працівники, але й роботодавці відчувають вплив тих чи інших мотиваторів з боку держави, зовнішнього середовища. Останнє уявляє собою певний культурний, політичний, соціально-економічний, правовий, фінансовий, інформаційний простір, відбиває динаміку кон'юнктури на ринку праці, характеризує рівень розвитку соціального партнерства, степінь державного регулювання економіки, зокрема трудових відносин тощо.

На рівні держави (виходячи з її інтересів) формуються мотиватори, які активно впливають як на підприємства, так і на найманих працівників в інтересах підвищення ефективності суспільного виробництва. До них відноситься політика регулювання оплати та доходів, ціноутворення, оподаткування, надання соціальних пільг, підготовки та перепідготовки робочої сили тощо. На рівні організацій, підприємств, у свою чергу, створюється система певних мотиваторів, виходячи з економічних інтересів та фінансових можливостей роботодавця, оцінки кінцевих результатів праці найманих працівників, урахування стану зовнішнього середовища (прямий вплив державного законодавства, економічної та політичної ситуації в країні, врахування поведінки конкурентів, ділових партнерів, ситуації на ринку, впливу профспілок тощо).

Рис. 1. Структура мотиваційного механізму

На підприємстві мотиватори формують усі форми грошового і не грошового стимулювання та покарання персоналу - підвищення або зниження оплати праці, премій, тих чи інших пільг, просування або пониження в посаді, надання можливості підвищення кваліфікації за рахунок коштів підприємства або відмова в цій можливості, визначення більшої чи меншої самостійності в роботі, збагачення її змісту тощо.

Реакцією працівника на вплив усіх спонукальних сил (зовнішніх і внутрішніх чинників), що створюють мотиваційну систему, є певний стан трудової мотивації та формування (у відповідності з ним) певних трудових мотивів, тобто прагнень у сфері праці, які реалізуються в конкретній трудовій поведінці. У трудовому мотиві фокусується суб'єктивна необхідність здійснення трудової діяльності для задоволення потреб, реалізуються усвідомлені інтереси працівника, відображаються ціннісні орієнтації, рівень духовного та професійного розвитку, напрямок прагнень у сфері праці.

Стан трудової мотивації обумовлює її силу та спрямованість, позначається на результатах праці, їх оцінка (матеріальна, морально-психологічна, статусна тощо) з боку організації (працедавця) зіставляється працівником зі своїми очікуваннями і вимушує коригувати свою трудову поведінку в бік посилення або послаблення трудової мотивації.

Якщо забезпечити гармонійний збіг інтересів працівника з інтересами підприємств і держави та відповідність системи стимулів трудовим очікуванням працівника, реалізацію його провідних трудових мотивів - мотивація до ефективної праці посилиться і це позитивно відіб'ється на результатах праці. Безпосередньо сила мотивації залежатиме від цінності для працівника запропонованої трудової винагороди. І навпаки, коли працівник не може задовольнити свої потреби шляхом продуктивної і чесної праці, мотивація знижується, трудові ідеали втрачають сенс. Ілюстрацією, на жаль, може слугувати сьогодення, коли нинішній рівень заробітної плати не забезпечує працівникові обсягів споживання матеріальних благ і послуг, достатніх для розширеного відтворення його фізичної та інтелектуальної здатності до праці.

Література

1. Мотивація праці в ринковій економіці:проблеми теорії і практики / Д.П.Богиня, Л.І.Долгова, Г.Т.Куліков та ін. - К.: Ін-т економіки НАН України, 1997. - С.30.

2. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність.//Під ред. С.Ф.Покропивного, К:КНЕУ, 1998,

3. Семикіна М.В. Трудовий менталітет та його місце у системі внутрішніх взаємозв’язків мотиваційного механізму.//Економіка: проблеми теорії і практики №56, 2001 рік