Етикет - слово французького походження, що означає манеру поведінки. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.
Міжнародний бізнес-етикет - поняття досить містке і не обмежується питаннями ділової субординації і переговорним процесом. Основними складовими є:
1.Правила привітання
2.Правила звертання
3.Правила представлення
4.Організація ділових контактів (переговорів, зустрічей, прийомів, ділового листування)
5.Ділова субординація
6. Рекомендації щодо формування зовнішнього обліку ділової людини.
Використовуючи норми і правила ділового етикету, ми можемо прогнозувати поведінку колег і самі стаємо передбачувані, що допомагає ефективно організувати процес управління. особливо важливо вивчати всі складові ділового етикету в міжнародному бізнесі, так як крім єдиних норм і правил у ньому існує велика кількість національних і культурних поправок, досить значних у ділових відносинах. Як не заблукати в цьому морі національних відмінностей? Як уникнути посмішок, пов’язаних із сліпим копіюванням чужих манер? Кращі помічники тут - такт і вірність національному менталітету і бізнес-етикету (благо в теперішній час домінує міжнародний бізнес-етикет, породжений зближенням національних ділових кодексів хорошого тону).
2. Основні етичні концепції в міжнародному менеджменті
У розвинутих країнах сформувались три сучасні етичні концепції міжнародного менеджменту (принципи ділової етики): утилітаризм, дотримання прав людини і справедливість, а також нова модель бізнесу.
Утилітаризм виходить з того, що “правильні” рішення приносять найбільшу користь більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень для всіх зацікавлених сторін, а потім робити вибір, який приносить задоволення більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків реалізації рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених. Отже, прийняття рішення у даному випадку залежить від співвідношення затрат і прибутків.
Теорія утилітаризмуприваблива в багатьох відношеннях.Її положенняпогоджуютьсяз критеріями, яківикористовуються для інтуїтивної оцінкиморальності поведінки. Використовуючи теорію утилітаризму, можна пояснити, чому деякі види дій вважаються аморальними (брехня, подружня зміна, вбивство), а інші, навпаки - морально оправданими (правдиві висловлювання, вірність, дотримання зобов’язань). Прибічник теорії утилітаризмуможе доказати, що обманюватинедобре, тому щобрехняприводить до зниженнясуспільногодобробуту. Коли людиобманюють один одного, вони в меньшійміріздатнідовірятиі співпрацювати. А чим меньшеінтенсивність довіриі співробітництва, тим нижче загальний добробут. Правдивість в спілкуванні - позитивний фактор, тому що укріпляє довіруізміцнюєспівробітництво, тим самимсприяєукріпленню добробуту.
Як вважають деякі критикитерії утилітаризму, один із основних недоліківцього вченняполягає в йогонесумісностіз двома моральнимикатегоріями: праваі справедливості. Це означає, що інодідії з точкизору утилітаризмуморально оправдані, хочанасправді вонинеправильніі результатом їх стає порушення прав людини.
Теорія утилітаризмувраховуєлишекорисність ефекту в відношеннісуспільства в цілому, але неув’язуєцей результат з результатомрозподілу отриманих благ міжокремими індивідами.
Концепція дотримання прав людини грунтується на добровільно взятих на себе обов’язках менеджера захищати права інших людей і уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому випадку не буде примушувати інших діяти всупереч їхнім релігійним або ж етичним уявленням. Слід при цьому зазначити, що за останні роки у світі розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки, що фактично вони включають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, інших елементів природи і довкілля.
Центральним в цьому підході єпоняття права. Права єпотужним інструментомсоціальної регуляції, їх призначенняполягає в тому, щоб забезпечувати для індивідаможливість вільного виборуціліабороду діяльності, і в тому, щоб гарантуватицей вибір, захищаючи його. Найбільш важливі серед різного роду правтак звані моральні права (або права людини). Це права, якими обладают всі люди тільки тому, що вони являються людьми. Моральні правамають три особливості:
1. Вони тісно пов’язаніз обов’язками. Якщо я маю моральне праворобити щось, то інші люди маютьморальний обов’язок не заважати мені робитице.
2. Вони забезпечуютьможливість індивідуального автономного і рівноправного вибору цілі.
3. Вонистворюютьбазу длявиправданняобразу дій одних осібі для захисту і допомоги іншим людям. Якщо я маю моральне право, то мої діїморально виправдані. Більш того, якщо я маю моральне праворобити щось, то це значить, що дії інших людей, направлені на те, щоб заважати мені, не є оправданими.
Вказані характеристики, відносяться доморальних прав, які дают можливість використовуватиостанні длясуджень, які досить відрізняються відтих, що виводяться на базі стандартних норм утилітаризму.
Можна виділити дві головнихвідмінності між утилітарним підходом іпідходом з позиції моральних прав.
1. Моральні права є відображеннямвимог моралі, які пред’являютьсядо окремого індивіда, тоді як моральні нормиутилітаризмуза своєю суттюколективні.
2. Права утворюють базу нормативів, використовуючи які, можна відкинутибудь-які спробиапелювати до таких критеріїв, як суспільнакорисність ікількісні фактори.
Права – більш досконалий інструмент, ніж стандартні нормиутилітаризму, але вони включають елементи останнього: наприклад, в війну обмежувалисядеякі моральні права в цілях захистуінтересів суспільства.
Концепція справедливості зобов’язує менеджерів ставитися однаково до всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, основується на поняттях порядності і чесності.
На відміну від етики утилітаризмуобласть застосування "етики справедливості"істотнозвужена.Остання включає в основному проблеми, пов’язані з відношенням бізнесуісуспільства в цілому, і неторкаєтьсянаприклад, проблем відношень між корпораціями.Очевидно також, что стандарти справедливостіне можуть стояти вищеморальних прав окремої особистості. Сама справедливість заснована на моральних правах індивідів.
"Етика справедливості" виходить із положення, що люди по своїй природі являються суспільними істотами, які повинні жити в суспільстві істворювати соціальні структури для підтриманняйого функціонування. Основна цінність для її представників - людськарівністьі справедливість. Внаслідок цього моральнимобов’язком в "етикі справедливості"є підпорядкуваннязакону,який повинен бутиоднаковим для всіх,прийняття справедливих законів,відсутністьдискримінаціїіпривілеїв.
Складність, однак, заключається в тому, що існує ряд відмінних один від одногоуявленьпро справедливість. Наприклад:
- "капіталістична" справедливість - розподіл благ повинен здійснюватися з врахуванняміндивідуального вкладу в загальну справу группи (фірми, суспільства, людства);
-"комуністична" справедливость-трудовіобов’язкиповинні розподілятися в відповідностіізздібностями, а блага в відповідностіз потребами;
- концепція справедливості, сформульована американским вченим Дж. Ролзом в книзі "Теорія справедливості", яка вийшла в світ в 1971 році.
Намітилась тенденція переходу бізнесу від економічної моделі, яка була притаманна минулому, до соціоекономічної моделі, яка притаманна розвиненим країнам після 80-х років 20 століття. Пріоритети наведених моделей зазначено в таблиці 1.
Таблиця 1. Порівняння моделей бізнесу
| Пріоритети економічної моделі | Пріоритети соціоекономіної моделі |
| Виробництво | Якість життя |
| Експлуатація ресурсів | Збереження ресурсів |
| Ринкові рішення | Задоволення потреб |
| Економічна віддача від ресурсів | Збалансована економічна і соціальна віддача від ресурсів |
| Індивідуальні інтереси | Суспільні інтереси: люди працюють у системі, як того потребують коопераційні зв’язки |
| Бізнес розглядається переважно як закрита система | Бізнес розглядається переважно як відкрита система |
| Слабка взаємодія з урядовими органами | Активна взаємодія з урядовими органами |
Моральні проблеми ділового життябагаточисленніі вирішити їх, виходячи із позицій тільки одного направлення, навряд чи можливо.
На відміну від традиційнної культури, колипанувала одна етична система, в сучасному суспільстві рівноправно співіснують різноманітні етичні системи, що передбачають різну етичну оцінку одних і тих же явищ в сфері бізнесу.
3.. Фактори, що визначають етичний вибір
Практичну діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці відповідно до своїх функцій і посадових обов’язків, які можуть бути зафіксовані у документах (посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені фахівці добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити всі аспекти дій. Тому нерідко всупереч інструктивним документам чи постановам працівники керуються власними уявленнями і цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи.
Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки у різних країнах набувають однакової етичної поведінки. Так, наприклад, американське законодавство хабарі вважає злочином, але допускає їх певною мірою з боку американських фірм за кордоном. Так звані підмазки - невеликі виплати іноземним державним чиновникам з боку американських компаній для того, щоб прискорити прийняття рішень, не тільки не вважаються злочином, а й нерідко звільняються від оподаткування. Тобто напівпідпільні подачки готівкою вираховуються із сум, які підлягають оподаткуванню.
Сума таких виплат, за даними американської статистики, становить щорічно 98,3 млрд. дол. Ці витрати спрямовуються на виплати митному персоналу за прискорення проходження митних формальностей, дрібних подарунків, чайових, прискорення прийняття рішень, але не можуть використовуватися на підтримку збуту, започаткування нового бізнесу тощо.
При прийнятті етично вірних рішень менеджер орієнтується насамперед на окремі особистісні характеристики, такі як власне его, впевненість у своїх силах, розвинуте почуття незалежності. Одна з найбільш важливих особистих характеристик менеджера — стадія його морального розвитку.