Державна політика регулювання зайнятості: світовий досвід та вітчизняна практика (стр. 6 из 8)

Скорочується чисельність зайнятих на підприємствах державної та колективної форми власності. В середньому за 2004 рік на підприємствах державної форми власності працювало 39,4 відсотка населення, зайнятого економічною діяльністю, на підприємствах колективної форми власності 31,4 відсотка, на підприємствах приватної форми власності 29,1 відсотка зайнятих (рис. 3.2).

Рис. 3.2 Кількість працюючих на підприємствах різних форм власності у 2004 р.

В сільській місцевості внаслідок проведення аграрної реформи перерозподіл зайнятого населення між підприємствами різних форм власності проходив інтенсивніше: частка працюючих на державних підприємствах склала 28,7 відсотка зайнятого населення, а на підприємствах приватної власності 37,7 відсотків зайнятих.

Зменшується чисельність працюючих за наймом, зростає сегмент роботодавців, самозайнятих та безкоштовно працюючих членів сім’ї. В середньому за 2004 рік за наймом працювало 87,6 відсотка населення у віці 15-70 років, зайнятих економічною діяльністю, проти 89,3 відсотків у відповідному періоді 2002 року.

Здійснюється подальший перерозподіл зайнятих між сферами економічної діяльності на користь сфер надання фінансових, транспортних та торговельно-посередницьких послуг за рахунок скорочення чисельності працівників промисловості, сільського господарства, закладів освіти та охорони здоров’я. В середньому за 2004 рік в промисловості працювало 24,8 відсотка зайнятих економічною діяльністю, в освіті та охороні здоров’я 16,1 відсотка, у закладах торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу 14,9 відсотків. Збільшуються обсяги та частка населення, зайнятого в особистому підсобному господарстві, де працює зараз 24,4 відсотка сільського населення, зайнятого економічною діяльністю.

Зросла кількість суб’єктів малого підприємництва та чисельність працівників, зайнятих у цій сфері. У 2004 році функціонувало майже 2 млн. суб’єктів малого підприємництва (з чисельністю працюючих 5,1 млн. осіб) в тому числі 275 тис. малих підприємств, проти 218 тис. малих підприємств у 2001 році.

Скоротилися обсяги часткового безробіття. Чисельність працівників, які перебували у відпустках з ініціативи адміністрації, зменшилась у 2001-2004 роках у 5,8 рази, а чисельність працівників, які працювали на умовах неповного робочого часу - на 27 відсотків. Означені категорії працівників становили у 2004 році 14,5 відсотка від середньооблікової чисельності штатних працівників проти 29,4 відсотка в 2001 році.

Щорічно навчається новим професіям безпосередньо на виробництві до 300 тис. осіб або 2-3 відсотки до облікової кількості штатних працівників. Підвищують кваліфікацію 1,0-1,2 млн. зайнятих осіб або понад 8 відсотків облікової кількості штатних працівників. Періодичність підвищення кваліфікації 12,5 роки проти 5 років за нормативом.

Актуалізовано роль оплати праці у стимулюванні зайнятості населення. Середньомісячна заробітна плата у 2004 році у 2 рази перевищила рівень заробітної плати у 2001 році і склала 562,3 грн. Постійно розширюється сфера прикладання праці за рахунок створення нових робочих місць. Чисельність працівників, зайнятих на новостворених місцях становила у 2002 році 390 тис. осіб, у 2003 році 622 тис. осіб, у 2004 році 651 тис. осіб. (рис. 3.3)

Рис. 3.3 Чисельність працівників, зайнятих на новостворених місцях у 2002-2004 рр.

Більше ніж 2/3 нових робочих місць були створені фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності. У 2005 році очікується розширення сфери прикладання праці за рахунок створення нових робочих місць більше ніж для 630 тис. осіб.

Набула поширення така форма зайнятості, як зовнішня трудова міграція. За експертними оцінками за кордоном працює до 3-4 млн. громадян України, з яких лише 1-2 відсотки легально працевлаштовуються за межами країни за допомогою господарських структур, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Соціальний захист трудових мігрантів-громадян України забезпечується міждержавними та міжурядовими угодами про працевлаштування та соціальний захист трудових мігрантів, а також шляхом приєднання України до міжнародних договорів з питань захисту прав трудових мігрантів.

Чисельність безробітного населення, визначеного за методологією МОП, зменшилася у 2001-2004 роках на 650 тис. осіб і склала в середньому за 2004 рік 2,06 млн. осіб. У 2005 році очікується подальше скорочення чисельності безробітних у віці 15-70 років до 1,95 млн. осіб, зокрема, у містах до 1,43 млн. осіб. В той же час, в сільській місцевості чисельність безробітних у віці 15-70 років продовжує зростати: в середньому за 2004 рік її обсяги склали 450 тис. осіб з очікуваним зростанням у 2005 році до 520 тис. осіб.

Рівень безробіття населення у віці 15-70 років має позитивну тенденцію до зниження і складає в середньому за 2004 рік 9,1 відсотки. Порівняно з 2001 роком рівень безробіття населення у віці 15-70 років скоротився на 2,6 відсоткових пункти. Подальше його зниження очікується до рівня до 8,6 відсотки в середньому за 2005 рік. Одночасно продовжує зростати рівень безробіття в сільській місцевості, який може досягти в середньому за 2004 рік 8,3 відсотка.

Потреба підприємств у працівниках для заміщення вільних робочих місць, заявлена в державну службу зайнятості, збільшилася за 2002 - 2004 роки більш ніж на 40 відсотків. Навантаження на одне робоче місце зменшилося із 11 осіб на кінець 2002 року до 7 осіб на кінець 2005 року.

Щорічно послугами державної служби користуються 2,4 - 2,8 млн. незайнятих громадян. Чисельність працевлаштованих зросла з 773 тис. осіб у 2002 році до 877 тис. осіб у 2004 році, чисельність незайнятих, які за сприянням державної служби зайнятості пройшли професійне навчання збільшилася з 100 тис. осіб до 132,4 тис. осіб. У громадських роботах щорічно беруть участь від 300 тис. осіб до 380 тис. осіб. Очікується, що у 2005 році чисельність працевлаштованих за сприянням державної служби зайнятості збільшиться майже до 900 тис. осіб.

Основною причиною незайнятості серед молоді є складнощі у пошуку роботи після закінчення навчальних закладів, для осіб середнього віку ризик бути вивільненим з економічних причин; для осіб старше працездатного віку ризиковим є перед пенсійний вік.

Більше 13 млн. осіб у віці 15-70 років відносяться до економічно неактивного населення. Це - пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах; учні та студенти; зайняті в домогосподарстві; зневірені у працевлаштуванні. У цій категорії населення кожен другий мав статус пенсіонера, до 27,8 відсотка навчалися у закладах освіти. Позитивною тенденцією на ринку праці є поступове скорочення кількості зневірених у пошуках роботи з 5,4 відсотка економічно неактивного населення в середньому за 2002 рік до 4,7 відсотків у відповідному періоді 2004 року та зменшення терміну середньої тривалості пошуку роботи з 10 місяців у 2002 році до 9 місяців у 2004 році.

Отже, проаналізувавши ситуацію на вітчизняному ринку праці можна визначити принципи державної політики зайнятості в Україні. Державна політика зайнятості базується на принципах:

· відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення;

· пріоритетності забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави;

· забезпечення рівних можливостей громадянам, які проживають на території України, у реалізації їх конституційного права на працю;

· ефективного використання робочої сили та забезпечення соціального захисту громадян від безробіття.

Основними напрямами державної політики зайнятості є:

· сприяння зайнятості населення шляхом збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

· сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам ринку праці;

· підтримка самостійної зайнятості населення, розвитку підприємництва;

· сприяння підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійного навчання кадрів упродовж усього життя з урахуванням потреб ринку праці;

· посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

· підтримка громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

· соціальна підтримка безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, з метою повернення їх до продуктивної зайнятості;

· забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;

· сприяння розвитку системи колективно-договірного забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості.

За інформацією Міністерства праці та соціальної політики України на період до 2008 року очікується розширення сфери застосування праці за рахунок створення нових робочих місць на рівні 500-650 тис. осіб щорічно. Головним джерелом інвестицій для створення робочих місць залишатимуться власні кошти підприємств.

Державна політика щодо розширення сфери прикладання праці за рахунок збереження та створення нових робочих місць реалізовуватиметься шляхом:

· подальшої реструктуризації державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на умовах забезпечення модернізації застарілих і створення нових високопродуктивних робочих місць;

· запровадження сприятливого інвестиційного режиму для підприємств, які створюють нові робочі місця;

· підтримки самостійно зайнятого населення, малого та середнього підприємництва;

· економічного заохочення підприємців до створення нових робочих місць для безробітних і підтримки підприємницької ініціативи безробітних.