Таким чином, у структуризації інноваційного процесу можна дотримуватися загальноприйнятої схеми: «фундаментальні дослідження — прикладні дослідження — конструкторські та експериментальні розробки — дослідження ринку — конструювання — ринкове планування — дослідне виробництво — ринкове випробування — комерційне виробництво». Інноваційний процес доходить кінця, коли нововведення перестає бути корисним, старіє і знімається з виробництва. Тут важливо своєчасно зрозуміти, що продукт став безперспективним, і не запізнитися з його заміною на новий.
Інноваційний менеджмент створює суб'єкт господарювання, що виступає як носій інновації, сприятливі і вигідні конкурентні переваги. Вирвавши ресурси з рутинного кругообігу, підприємець використовує ї'х новим способом. При цьому може бути не менше п'яти можливих різновидів нововведень:
створення нового товару (послуги);
створення нового способу виробництва;
відкриття нового ринку збут;
застосування нового джерела чи виду сировини, енергії;
введення нових принципів організації діяльності фірми.
Сприйняття нововведення може здійснюватися в рамках зміни стандартних видів діяльності (рутинні зміни), у рамках подолання інерції поводження (реадаптація малої складності) чи в рамках прищеплювання нового типу поводження (більш складний характер реадаптації). Процес впровадження нововведення за своєю формою різноманітний, і ця розмаїтість визначається різною складністю реадаптації. Відповідно подолання інерції поводження може здійснюватися порівняно легко чи носити важкий характер.
Серед чинників зовнішнього оточення, які найбільше стимулюють організації до залучення інновацій, можна назвати такі:
• зменшення рівня стабільності вхідного потоку матеріальних і сировинних ресурсів, які використовуються для забезпечення виробничої діяльності;
• збільшення різноманітності продуктів, що претендують на те саме місце на ринку;
• зміна потреб і бажань клієнтів;
• економічні цикли, потрясіння і непевності, які впливають на ринок;
• технологічні зрушення, що приводять до заміни сформованих ідеологій виробництва.
Фактори що протидіють інноваційній діяльності спричиняють затримку у впровадженні інновацій. Існуються 4 фактори що перешкоджають інноваційним процесам:
1. Запізнювання в системі звичайно має місце у великих організаціях. Така затримка почасти буває викликана витратами часу на спостереження, інтерпретацію й обробку даних спостереження і передачу отриманої інформації відповідним керівникам. Почасти ж вона — наслідок витрат часу з боку цих керівників на обмін інформацією один з одним і вироблення загальної позиції, а також витрат часу на пророблення рішень відповідними робочими групами і ланками управління.
2. Запізнювання через затримку верифікації пов'язане з перевіркою правильності інформації про існування погрози, оскільки деякі керівники вважають, що, навіть, незважаючи на те, що рівень впливу погрози досяг неприйнятної величини, немає абсолютної впевненості в її реальності, а також у стійкому характері її дії. Якийсь період часу вони вичікують у надії, що погроза відпаде сама собою.
3.Запізнювання через погрозу статусу обумовлене політичними причинами, якщо ті чи інші керівники, сфера діяльності яких має пряме відношення до критичного стану, що створився, рахують, що визнання існування такого становища відіб'ється на їхній репутації або приведе до втрати ними влади в організації. Навіть якщо вони переконані в реальності погрози, вони будуть усіляко прагнути уникнути ролі "козлів відпущення" і одержати перепочинок, протягом якоговони могли б зміцнити власну оборону чи розробити тактикувідступу.
4. Запізнювання, викликане неприйняттям незвичних обставин, що цілком типово для управлінських традицій: керівники привчені до того, щоб довіряти минулому, звичному досвіду і відкидати незвичне, вважаючи його неймовірним і неспроможним.
Якщо керуватися канонами теорії ринкової економіки, то напрошується висновок про необхідність виділення, принаймні, двох критеріїв ефективності. По-перше, це локальні критерії ефективності діяльності первинних суб'єктів, що господарюють, які у рамках заданих зовнішніх обмежень прагнуть до одержання найбільших вигод (прибутковості, прибутку) у довгостроковій перспективі. По-друге, це глобальний критерій ефективності діяльності всієї економічної системи, що повинен лежати в основі державної політики, спрямованої на забезпечення динамічного розвитку всього суспільства [19, с. 61].
Не менш важлива значимість визначення економічного ефекту і для перехідної економіки. В залежності від результатів, що враховуються, і витрат розрізняють наступні види ефекту
| Вид ефекту | Фактори-показники |
| Економічний | Показники враховують у вартісному вираженні усі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій |
| Науково-технічний | Новизна, простота, корисність, естетичність, компактність |
| Фінансовий | Розрахунок показників базується на фінансових показниках |
| Ресурсний | Показники відображають вплив інновації на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу |
| Соціальний | Показники враховують соціальні результати реалізації інновацій |
| Екологічний | Шум. електромагнітне поле, освітленість (зоровий комфорт), вібрація. Показники враховують вплив інновацій на навколишнє середовище |
Аналіз використання трудових ресурсів та рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. З ростом продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи росту продуктивності праці обганяли темпи росту його оплати. Тільки за таких умов створюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.
У зв'язку з цим, аналіз використання засобів на оплату праці має велике значення. У процесі його варто здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливості економії засобів за рахунок росту продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.
Фонд заробітної плати містить у собі не тільки фонд оплати праці, але і виплати за рахунок коштів соціального захисту і чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Зведення про використання коштів, що направляються на споживання, представлені в табл. 2.1.
Як видно з табл. 2.1. фонд оплати праці в 2007 році зріс на 190 тис. грн. (25,71%) порівняно з минулим роком. Виплати за рахунок чистого прибутку зросли на 24,57 тис. грн., тобто на 44,41%. Виплати соціального характеру зросли в 2007 році на 1,54 тис. грн. (14,13%). За рахунок цих факторів частка виплат з чистого фонду оплати праці зменшилась на 0,82% та склала 90,96% від загальної суми виплат.
Таблиця 2.1
Аналіз використання коштів, що направляються на споживання
митною службою за 2005-2007 рр.
| Вид оплати | Сума, тис. грн. | |||
| 2005 рік | 2006 рік | 2007 рік | Відхилення 2007/2006 | |
| 1. Фонд оплати праці | 623,6 | 643,5 | 690,2 | 46,7 |
| 1.1. Тарифним ставкам і окладам | 434,84 | 415,58 | 548,15 | 132,57 |
| 1.2. Премії за виробничі результати | 176,23 | 108,95 | 162,72 | 53,77 |
| 1.3. Доплати за професійну майстерність | 1,75 | 2,07 | 2,58 | 0,51 |
| 1.4. Оплата щорічних і додаткових відпусток | 10,78 | 12,80 | 16,07 | 3,27 |
| 2. Виплати за рахунок чистого прибутку | 51,51 | 55,33 | 79,9 | 24,57 |
| 2.1. Винагорода за результати роботи з підсумкам року | 48,16 | 51,73 | 74,7 | 22,97 |
| 2.2. Оплата путівок на відпочинок і лікування | 3,35 | 3,60 | 5,2 | 1,60 |
| 3. Виплати соціального характеру | 8,14 | 10,90 | 12,44 | 1,54 |
| 3.1. Виплати родинам, що виховують дітей | 4,67 | 6,26 | 7,14 | 0,88 |
| 3.2. Виплати по тимчасовій непрацездатності | 2,36 | 3,15 | 3,6 | 0,45 |
| 3.3. Вартість профспілкових путівок | 1,11 | 1,49 | 1,7 | 0,21 |
| Разом коштів, спрямованих на споживання | 683,25 | 805,63 | 1021,84 | 216,21 |
| Частка в загальній сумі, %: | ||||
| фонду оплати праці | 91,27 | 91,78 | 90,96 | -0,82 |
| виплат з чистого прибутку | 7,54 | 6,87 | 7,82 | 0,95 |
| виплат за рахунок фонду соціального захисту | 1,19 | 1,35 | 1,22 | -0,13 |
Розрахуємо показники ефективності використання трудових ресурсів та матеріального стимулювання працівників митної служби та занесемо в табл. 2.2.