Розробка виробничої структури підприємства (стр. 3 из 6)

2.2. Вибір типу виробництва

Тип виробництва визначають для кожної складової групи виробів. Тип виробництва характеризується коефіцієнтом закріплення операцій за одним робочим місцем, або одиницею обладнання:

N0 – число різних операцій

Чрм – число робочих місць, на яких використовуються ці операції.

Залежність від типу виробництва, від величини коефіцієнта серійності наведена в нормативній літературі:

для масового типу виробництва К = 1;

для серійного типу виробництва 1 < К < 40;

для одиничного типу виробництва К > 40.

Залежність типу виробництва від річного обсягу випуску (од) і маси деталей (кг)

Маса деталі, кг.	Тип виробництва
	одиничне	серійне	масове
< 1,0	< 1000	1000 – 100000	> 100000
1,0 – 5,0	< 500	500 – 75000	> 75000
5,0 – 10,0	< 300	300 – 50000	> 50000
>10,0	< 200	200 – 25000	> 25000

Використовуючи дані нормативної таблиці встановлюємо тип виробництва кожної групи складових частин виробів.

Таблиця 6.

Типи виробництва кожної групи деталей

Групи складових частин виробів	Маса деталі, кг.	Загальна кількість, од	Тип виробництва
Деталі і кріплення	0,8	98941	серійне
Симетричні деталі	2,3	31384	серійне
Корпусні деталі	250	294	серійне
Площинні деталі	13	23167	серійне
Фігурні деталі	27	9981	серійне

Масове виробництво характеризується неперервним випуском одиничної продукції протягом тривалого проміжку часу на окремі робочі місця, постійно виконують одинакові технологічні операції.

Переваги:

· збільшення пропускної здатності робочих місць;

· можливість використання праці робітників низької кваліфікації;

· значне підвищення продуктивності праці в результаті чіткого закріплення за робочими місцями певних виробничих операцій.

Недоліки:

· складність переходу на інший вид продукції через специфічність обладнання.

Серійне виробництво ознаки: обробка виробів партіями з певною регулярністю після чого обладнання переналагоджується на інший виріб.

Переваги:

· повне використання обладнання;

· використання універсального обладнання і спеціалізованих пристосувань;

· швидке перенесення виробництва.

Недоліки:

· скритість розробки технологічного процесу при узгодженні технологічних операцій на окремих робочих місцях.

Одиничне виробництво ознаки: застосування при широкій номенклатурі виробів і відповідальності чи нерегулярності, повторювальності виробництва.

2.3. Вибір виду сполучення технологічних операцій

Існує 3 види побудов виробничого процесу:

послідовний – це сполучення технологічних операцій при якому на кожному робочому місці виконується відповідна технологічна операція з усіма виробами, що входять в дану партію і тільки після цього вся партія поступає на наступне, по технічному порядку, робоче місце.

Паралельний – це сполучення технологічних операцій, при якому кожен виріб, що входить у склад даної партії передається на наступну операцію поступово, тобто над партією одночасно використовуються різні операції.

Змішувальний (паралельно-послідовний) - це сполучення технологічних операцій, при якому наступна по порядку операція використовується з першим у партії до того, як попередня виконана з усіма виробами партіями, тобто частина операцій використовується в послідовному сполученні, а частина – паралельному для ліквідації простоїв, що виникають через неоднакову тривалість технологічної операції.

Вид сполучення технологічної операції визначається типом виробництва в умовах одиничного і масового виробництва застосовується паралельний вид руху виробів.

Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме:

Т = n ∑ t од

n – кількість виробів партії, од;

∑ t од – час виконання всіх операцій з однією деталлю.

В умовах масового виробництва застосовується паралельний вид руху виробів, для чого технологічні операції погоджуються по кратності.

Тривалість технологічного циклу при цьому:

Т = ∑ t год + (n - 1) ∙ t гол

t гол – тривалість головної (найдовшої) операції.

В умовах серійного виробництва застосовується змішаний тип руху виробів.

Тривалість технологічного циклу при цьому становитиме:

Т = ∑ t год + (n - 1) ∙ (∑ t д - ∑ t к)

∑ t д - сума довгих операцій, тобто таких, що триваліші ніж попередня і наступна, сек.

∑ t к – сума коротких операцій, тобто таких, що менш триваліші, ніж суміжні, сек.

Розраховуємо тривалість технологічного процесу по кожній групі складових частин виробів.

Таблиця 7.

Визначення тривалості технологічного циклу виготовлення виробів.

Групи складових частин виробів	Тривалість технологічних операцій, сек.					Тривалість технологіч ного процесу, сек
	1	2	3	4	5	год.	дн. (зміни)
Деталі кріплення	14	6	18	10	12	768	100
Симетричні деталі	39	11	26	17	24	522	68
Корпусні деталі	70	50	190	90	80	17	2
Площинні деталі	86	16	48	23	75	1075	140
Фігурні деталі	38	27	90	43	52	299	39

Висновок: при виробництві деталей використовуємо змішаний вид сполучення, оскільки вони виготовляються в умовах серійного типу виробництва.

2.4. Розрахунок тривалості виробничого циклу

При розрахунку тривалості виробничого циклу вважаємо, що виробничий цикл – це проміжок часу від моменту запуску сировини чи матеріалів у виробництво до повного виготовлення і здачі продукції. Виробничий цикл складається з робочого періоду і періоду перетворення.

Робочий період включає час технологічних операцій, підготовчо-заготівельних робіт, природних процесів, технічного контролю, транспортування матеріалів в процесі обробки.

Період перерв складається з часу між змінних і між операційних перерв.

Тривалість виробничого циклу визначається для одного виробу чи партії виробів за формулою:

Тц = ∑tтех + ∑tп-з + ∑tзб + ∑tпр + ∑tк + ∑tтр + ∑tмз + ∑tмо

∑tтех – сума часу технологічних операцій;

∑tп-з – сума часу підготовчо-заготівельних процесів;

∑tзб – сума часу збірних процесів;

∑tпр – сума часу природних процесів;

∑tк – сума часу технічного контролю;

∑tтр – сума часу на транспортування напівфабрикатів;

∑tмз – сума часу міжзмінних перерв у виробництві;

∑tмо – сума часу міжопераційних перерв у виробництві.

Розрахунок тривалості виробничого циклу проводиться для всієї виробничої програми. Для цього розраховуємо складові тривалості виробничого циклу кожного виду виробу. Тривалість технологічних операцій розподіляємо виходячи з їх загальної кількості на виготовлення певної групи виробів (таблиця 7) і питомих витрат на одиницю виробу (таблиця 5).

Значення інших складових умовно приймемо:

∑tп-з = 0,2 ∙ ∑tтех

∑tзб = 0,3 ∙ ∑tтех

∑tпр = 0,05 ∙ ∑tтех

∑tк = 0,05 ∙ ∑tтех

∑tтр = 0,1 ∙ ∑tтех

∑tмз = 0,6 ∙ ∑tтех

∑tмо = 0,4 ∙ ∑tтех

Таблиця 8

Розрахунок тривалості основного виробничого циклу

Вид виро-бу	Тривалість основного технологічного процесу, год					∑tтех	∑tп-з	∑tзб	∑tпр	∑tк	∑tтр	∑tмз	∑tмо	Тривалість циклу
	кріплення	симетричні	корпусні	площинні	фігурні									год	дні
A	78	56	2	38	144	318	64	95	16	16	32	191	127	859	110
B	140	204	3	859	12	1218	244	365	61	61	122	731	487	3289	422
C	171	108	3	93	72	447	89	134	22	22	45	268	179	1206	155
D	239	102	4	66	56	467	93	140	23	23	47	280	187	1260	162
E	139	53	4	19	14	229	46	69	11	11	23	137	92	618	79
∑	768	522	17	1075	299	2679	536	803	133	133	269	1607	1072	7232	928

Таблиця 9.

Календарний графік виконання виробничої програми.

№ вир-го підрозділу	Асор-т виробів	Тр-сть циклу	Календарний графік 199 днів
			1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
№1	В	422		199
№2	B	422		199
№3	B	422	24
D	162	162
№4	C	155	155
№5	A	110		110
E	79		79

Будуємо календарний графік випуску виробів, об’єднуючи виготовлення деяких в одному виробничому підрозділі таким чином щоб календарні терміни приблизно дорівнювали корисному фонду робочого часу. Для скорочення деяких виробничих циклів можна зменшити витрати часу на організаційно-технічні заходи: технічний контроль, між операційні і між змінні перерви.