Об’єкт дослідження - Комунальне підприємство “Виробничо-технологічне підприємство “ВОДА”.
Мета дипломної роботи – дослідження механізму антикризового управління та розробка й обґрунтування практичних заходів щодо підвищення ефективності роботи КП “Втп “ВОДА” та виходу його із кризового стану.
Методи дослідження – теоретичного узагальнення; аналізу і синтезу; ряди динаміки; статистичного аналізу; порівняльний аналіз; метод абсолютних, відносних і середніх величин; табличний, графічний метод;
У дипломній роботі розкриті теоретичні аспекти антикризового управління на підприємстві, визначено сутність та особливості розвитку антикризових процесів, наведені основні форми, методи та алгоритми системи антикризового управління. Проведений аналіз виробничо-господарської діяльності КП “Втп “ВОДА” за 2004-2006 рр.
У ході виконання проектного розділу запропоновано впровадити такі заходи: зниження собівартості продукції за рахунок адресної санації ділянок водоводу №2, на загальну суму 7389,955 тис. грн.; розглянутий проект зниження обсягів дебіторської заборгованості споживачів послуги холодного водопостачання, шляхом оптимізації роботи сервісних центрів КП “Втп ”ВОДА”, на загальну суму 2543,57 тис. грн., а також запропоновано проект зі зниження неврахованих втрат та врегулюванням взаємин з комунально-побутовими підприємствами, на загальну суму 3149,04 тис. грн. Впровадження проектів планується згідно з їх етапів та технологічного регламенту за кошти державного та міського бюджетів.
Україна є країною з ринковою економікою, такий статус офіційно надано нашій країні з 1 грудня 2005 року Євросоюзом, а з 17 лютого 2006 року Сполученими Штатами Америки. Отже, Україна вступає в нову фазу свого розвитку, що характеризується розширенням спектра ринкових перетворень, пошуком нових ефективних методів досягнення конкурентноздатності у світі, створенням нового механізму міжнародного партнерства нашої держави в глобальних процесах сучасності. Теперішні реалії переходу України до нового етапу становлення ринкових відносин характеризуються недостатнім рівнем готовності економіки нашої країни до впровадження високоефективних форм фінансово-економічного співробітництва. Останнім часом ця проблема є досить відчутною. Це пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та досвіду управління економічною діяльністю у сучасних умовах. Разом з тим, відкриття кордонів та розвиток ринкової економіки в Україні призводить до зростання конкуренції на внутрішньому ринку, що негативно впливає на діяльність українських підприємств, непристосованих до діяльності в умовах ринку.
Слід зауважити, що у країнах з ринковою економікою щорічно сотні тисяч підприємств припиняють свою діяльність, втративши актуальність внаслідок не відповідності виробничого й інтелектуального потенціалу запитам в першу чергу індустрії. Криза неефективних підприємств - це нормальне явище ринкової економіки, проте, варто відзначити, що важливою тенденцією залишається істотний вплив багатьох факторів і категорій, пов'язаних зі слабкою зацікавленістю державного сектору цими питаннями в Україні і тому це є погрозою для ефективного ведення бізнесу. Таким чином, дослідження функціонування механізму управління підприємством яке знаходиться у кризовому стані в умовах ринкової економіки та пошук шляхів його вдосконалення надзвичайно актуальні.
Специфікою розвитку кризових явищ на вітчизняних підприємствах є перехід від командно-адміністративної системи управління до ринкової, неадекватні наслідки впровадження ринкових взаємовідносин, а також, складна політична і законодавча ситуація, але зрозуміло, що у будь-якому випадку, на розвиток бізнесу впливають, не лише ці фактори. Багато економічних реформ, проведених в ході переходу від командно-адміністративної до ринкової моделі господарювання, не враховували специфічні особливості структури і взаємозв'язки галузей економіки України, супроводжувались зміною умов і принципів функціонування підприємств, слід зауважити, що основні причини і механізми розвитку кризи розкриті в неповному обсязі, це ускладнює розробку правильних економічних способів виходу з кризи.
Об’єктом даного дослідження є КП “Втп “ВОДА”
Предметом дослідження є аналіз фінансово-господарського стану КП “Втп “ВОДА” та антикризове управління його діяльністю.
Метою даного дослідження є проведення аналізу фінансово-господарського стану КП “Втп “ВОДА” та розробка й обґрунтування практичних заходів щодо підвищення ефективності роботи КП “Втп “ВОДА” на виходу його із кризового стану.
Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:
- проведений теоретичний аналіз та узагальнено підходи стосовно визначення понять „криза” та „антикризове управління” на макро- та мікрорівні;
- досліджено та систематизовано основні показники, що є ознаками кризового стану підприємства;
- досліджено основні механізми та інструментарії подолання кризи на мікро- (підприємство) та макро- (держава) рівнях та проведено систематизацію;
- проведений техніко-економічний та фінансовий аналіз господарської діяльності КП “Втп “ВОДА”;
- сформульовані і розроблені пропозиції щодо антикризового управління діяльністю КП “Втп “ВОДА”.
Для досягнення поставленої мети було використано наступні методи дослідження: теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу – для з’ясування та уточнення сутності поняття „криза” та „антикризове управління”, статистичного аналізу – для вивчення, групування, виявлення тенденцій видозмін чинників що впливають на виникнення кризових явищ на мікро- та макрорівнях, табличний – для представлення розрахунків і конкретних результатів, графічний – для наочного зображення статистичного матеріалу і схематичного зображення теоретичних і практичних положень дослідження, фінансово-економічний - для дослідження господарської діяльності КП “Втп “ВОДА”. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп’ютерних технологій та програмного забезпечення (Ms Word, Ms Excel, Statistica).
Окремі і загальні теоретичні положення проведеного дипломного дослідження оприлюднено на Всеукраїнській міжвузівській науковій студентські конференції “Проблеми економіки, управління та розвитку підприємств в сучасних умовах”.
Розділ 1. Обґрунтування актуальності обраної теми
1.1 Кризи, їх класифікації та причини виникнення
В умовах ринкової економіки постійно виникають кризові ситуації як для окремих суб'єктів господарювання, так і для системи в цілому. Часто у відповідь система сама виробляє адекватні механізми, що спочатку проходять апробацію на практиці, а потім обґрунтовуються теоретично. Практика свідчить: оздоровлення будь-якого підприємства шляхом застосування антикризового управління фактично відбувається із застосуванням всіх елементів управлінської системи, у цьому головна особливість українських підприємств. Виходячи з положення, що склалося в Україні, найбільший інтерес представляють причини та наслідки появи кризових ситуацій, а також заходи з їх усунення (антикризове управління).
Перш, ніж обговорювати питання присвячені організації процесу управління підприємствами, що знаходяться в кризовому стані, треба визначитися з термінологією, бо вона є не лише джерелом алгоритмів антикризового управління, але й інформативною системою. Питання розробки окремих аспектів антикризового управління розкрито у роботах багатьох учених-економістів: Короткова Є.М. [1], Василенко В.А., Мірошника І.Є. [2], Максимова О.Б. [3] та ін.
Поняття „криза” у толковому словнику Даля визначається як перелом, або переворот. Відомі російські лінгвісти Ожегов С.І., Шведова Н.Ю., пов`язували термін „криза” з протиріччями в розвитку суспільства, розладі економічного життя, скрутного важкого положення.
На макроекономічному рівні (держава) поняття „криза” зазвичай розуміється як спад кон’юнктури, виробництва, інвестицій, зайнятості. Представники макроекономіки відомі світові науковці і економісти (Брігхем Ю., Гапенські Л., Ван Хорн Дж., Шарп У., Кейнс Дж. та ін.) у своїх наукових працях пов`язують поняття „криза” на макрорівні, із загальними циклічними коливаннями в економіці країни. Теорії економічних циклів Кондратьєва М. і Кейнса Дж. розкривають основні закономірності, періодичність і структуру циклів [52].
На мікрорівні (підприємство) за думкою Ростоу У., Леві Л., Фішера І., “криза” визначається, як порушення у сфері грошово-кредитних відносин на підприємстві [52]. У той же час, як Фомін Я. [25], Захарченко В. [26], Балабанов І, [33] вважають, що поняття “криза” відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління, але якщо з цих позицій розглядати внутрішньо-фірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії її розвитку немає необхідності передбачати і враховувати можливість кризи, з іншого боку виникнення кризи на макроекономічному рівні, також, є наслідком невірного стратегічного вектору, обраного урядом, а отже, помилковим управлінням на макроекономічному рівні.
Нині, на більшості українських підприємств основу виробництва складає застаріле і зношене устаткування. Результат - низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції в порівнянні з закордонними аналогами. В економічному змісті на мікро- рівні “криза” означає дефіцит коштів для підтримки поточної господарської (виробництво) і фінансової потреб в оборотних коштах [8-10].