Розробка програм фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства (стр. 3 из 6)

2. Аналіз основних методичних підходів до оцінки необхідності фінансового оздоровлення підприємства

Аналіз існуючих підходів до прогнозування ймовірності банкрутства підприємств виявив, що жоден з них не є ідеальним, кожен має свої плюси і мінуси.

Так, перевагами багатокритеріальної системи оцінки загрози банкрутства прийнято вважати системність і комплексний підхід до розуміння фінансово-господарського стану підприємства з точки зору можливого банкрутства, тоді як до його недоліків, зазвичай, відносять більш високий ступінь складності прийняття рішень в умовах багатокритеріальної задачі, суб'єктивність прогнозного рішення незалежно від кількості критеріїв, інформативний характер розрахованих значень критеріїв, необхідність додаткової інформації тощо [75, с. 186].

Щодо методів, зорієнтованих на використання обмеженого кола показників, то тут виділяють цілу низку вад [75, c. 183]:

1. Недосконалість алгоритму розрахунку.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами реально не відображає структуру джерел формування оборотних коштів, оскільки не враховує довгострокові пасиви, доходи майбутніх періодів, фонди споживання а також резерви майбутніх видатків і платежів. А коефіцієнт поточної ліквідності, в свою чергу, необ’єкивно відображає ступінь платоспроможності підприємства, оскільки враховує не всі активи, які мають достатній рівень ліквідності.

2. Моментний характер розраховуваних показників.

Значення показників, одержаних в результаті розрахунків за даними балансу на початок і кінець аналізованого періоду, можуть істотно відрізнятися від значень показників усередині звітного періоду.

3. Наявність взаємозв'язку між показниками.

Зв'язок аналізованих показників можна показати такою залежністю:

(2.2)

Це означає, що коефіцієнт забезпеченості власними коштами не відображає ніяких нових особливостей балансу підприємства, крім тієї самої поточної ліквідності. Отже, відповідно до цього підходу висновок про незадовільну структуру балансу робиться на підставі єдиного показника.

В Методичних рекомендаціях, розроблених Міністерством економіки України, було зроблено спробу позбутися цього недоліку (формула 2.2), але в умовах повної або майже повної відсутності у підприємства довгострокового боргу він знову проявляється.

4. Екстраполяційний характер відновлення платоспроможності.

Припускається, що в майбутньому буде враховано тенденції зміни показника поточної ліквідності аналізованого звітного періоду. При цьому не береться до уваги можливість здійснення підприємством різних заходів для відновлення платоспроможності.

5. Неадекватність критичних значень показників реальній ситуації.

В більшості випадків в країнах з перехідною економікою критичні значення показників не розраховуються, а беруться із світової обліково-аналітичної практики, яскравим підтвердженням чому є Методичні рекомендації, розроблені Міністерством економіки України. При цьому не враховуються реальні ситуації, що складаються на вітчизняних підприємствах, галузеві особливості і тип виробництва суб'єктів господарювання. Через це більшість потенційно платоспроможних підприємств часто-густо підпадає під визначення банкрутства.

Зазначимо, що проблема моментності розраховуваних показників і неадекватності їх критичних значень характерна також для комплексних систем діагностики.

Крім зазначених вище недоліків, можна назвати також зорієнтованість таких моделей не на виявлення негативних тенденцій розвитку підприємства, тобто прогнозування банкрутства, а на виявлення наслідків розвитку кризового стану – ознак неплатоспроможності.

Аналізуючи вищесказане, може скластися враження, що моделі, зорієнтовані на виявлення ознак неплатоспроможності неприйнятні для прогнозування банкрутства, але це не так. Адже, аналізуючи значення показників в динаміці, можна вчасно помітити тенденцію до втрати платоспроможності і вжити запобіжних заходів.

Не відрізняються ідеальністю і інтегральні моделі прогнозування банкрутства. Так, якщо їх основними перевагами є легкість у користуванні та висока прогнозна точність, то до їх недоліків найчастіше відносять те, що [156]:

– двох – трьох факторні моделі не забезпечують всебічну оцінку фінансового стану підприємства, а, відтак, можливими є значні відхилення прогнозу від реальної ситуації;

– більшість існуючих дискримінантних моделей, розроблених західними спеціалістами на основі аналітичних даних 60–70-х років, не відповідають сучасній економічній ситуації;

– моделі, розроблені на базі західних аналітичних даних, не можуть використовуватися для прогнозування ймовірності банкрутства підприємств, які знаходяться в інших економічних умовах;

– період прогнозування в таких моделях коливається від трьох місяців до п’яти років, а в деяких взагалі не вказується;

– в деяких моделях використовуються показники, які відрізняються високою функціональною залежністю, що призводить до ускладнення моделі і зменшення точності прогнозу.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що кожен з існуючих підходів до прогнозування ймовірності банкрутства має своє призначення. Так, комплексний аналіз фінансового стану підприємства дає змогу виявити як перші негативні тенденції, так і детально проаналізувати ситуацію, що склалася на проблемному підприємстві. Але через велику трудомісткість він проводиться не частіше ніж раз на три місяці. Підхід, зорієнтований на виявлення ознак неплатоспроможності, доповнює багатокритеріальний у випадках, коли підприємство вже знаходиться в кризовому стані, або використовується самостійно в якості експрес-діагностики платоспроможності підприємства. Інтегральні моделі також найчастіше використовуються з метою експрес-діагностики, але не лише платоспроможності, а фінансово-господарського стану підприємства, взагалі.

Отже, очевидно, що всі існуючі на сьогоднішній день підходи до прогнозування ймовірності фінансової нестабільності і банкрутства, з усіма їх недоліками, дають можливість завчасно виявити тенденції кризового розвитку підприємства і своєчасно відреагувати, розробкою програми запобіжних заходів.

Спираючись на вищезазначені факти, щодо неповної наявності основних показників, але оскільки більшість показників фінансово-господарської і виробничої діяльності підприємства малого бізнесу, тобто господарської активності в цілому можливо обчислити і дослідити, все-таки можна робити висновки щодо санаційної спроможності підприємства малого бізнесу. І тут виникає проблема санації на сучасному підприємстві, вона полягає в тому що в державному бюджеті не виділено коштів на оздоровлення суб'єктів малого підприємництва.

Підкреслимо, що необхідними умовами виходу з кризи є санація підприємства.

Проводити реструктуризацію сьогодні надзвичайно складно, тому більшість підприємств не спроможні знайти свою нішу на ринку і випускають таку саму продукцію, що й 10 років тому, це ще одна проблема санації. Досвід переконує, що більшість підприємств мають успішний бізнес тоді, коли виходять за межі своїх регіональних ринків. У протилежному випадку можна втратити і місцевий ринок, що невідворотно призведе до спаду виробництва, безробіття, браку коштів у місцевому бюджеті, що в більшості випадків і стається через відсутність ефективної служби маркетингу та збуту. Підприємство може орієнтуватися або на виробництво, або на фінансові результати, або на ринок (споживача). Якщо раніше всі підприємства орієнтувалися на виробництво, то нині, щоб вижити, слід переорієнтувати колектив підприємств на задоволення потреб споживача. Іншого шляху не існує. Тому в ринкових умовах підприємству необхідний професійний маркетинг, що навіть на сьогодні, коли так розвинений маркетинг, теж є неаби якою проблемою.

Розглянуті в першому розділі дипломної роботи фінансові показники та методи оцінки ймовірного банкрутства підприємства дають змогу зробити наступні розрахунки.

Отже, як показують дані таблиці 2.1, показники рентабельності у динаміці за періодами звітності не збільшуються, а, навпаки, знижуються.

Таблиця 2.1 Показники рентабельності підприємства

№ п/п	Назва показника	Нормативне значення	2004 рік	2005 рік
1	Загальний показник рентабельності або рентабельність активів	Зростання в динаміці – позитивна тенденція	0,051 або 5,1%	0,032 або 3,2%
2	Рентабельність власного капіталу	Зростання в динаміці – позитивна тенденція	0,062 або 6,2%	0,042 або 4,2%
3	Рентабельність продажу	Зростання в динаміці – позитивна тенденція	0,268 або 26,8%	0,17 або 17%
4	Рентабельність продукції	Зростання в динаміці – позитивна тенденція	0,367 або 36,7%	0,205 або 20,5%
5	Чиста рентабельність підприємства	Зростання в динаміці – позитивна тенденція	0,036 або 3,6%	0,022 або 2,2%
6	Коефіцієнт оборотності активів	Зростання в динаміці – позитивна тенденція	0,45	0,28

Рентабельність продукції. Низький рівень цього коефіцієнта свідчить про неефективний контроль за собівартістю продукції або на те, що темпи виручки зменшення вищі, ніж темпи скорочення поточних витрат. Але керівники і фахівці українських підприємств допустимою вважають рентабельність у межах 10–15% у промисловості та торгівлі і 20% у сфері послуг.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує скільки разів дебіторська заборгованість перетворювалась в грошові кошти