Розробка цілей, стратегій та формування стратегічного набору загальноосвітнього навчального закладу нового типу (стр. 3 из 3)
12.15. Вимагати застосування стягнень до порушників трудового і навчального розпорядку колегіуму. Має право підпису на фінансових документах колегіуму на час відсутності директора колегіуму. На час відсутності директора колегіуму виконує його обов’язки.
6. «ДЕРЕВО ЦІЛЕЙ»
Для досягнення генеральної мети потрібно довести її зміст до кожного рівня та виконавця у закладі, визначити внесок кожного з працівників у стратегічний успіх взагалі. Це можна забезпечити за допомогою декомпозиції цілей та задач, тобто побудовою «дерева цілей», де встановлюються конкретні, виміряні задачі, що лежать в основі конкретних видів робіт.
«Дерево цілей» — це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.
Рис. 6.1. «Дерево цілей» закладу
Вимоги до побудови «дерева цілей» такі:
· повнота відображення процесу або явища;
· на кожному рівні сукупність підцілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня;
· несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів;
· декомпозиція мети на підцілі на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом;
· усі цілі мають бути сформульовані в термінах робіт.
Варто зазначити, що другий та нижчі рівні «дерева цілей» мають містити основні та альтернативні елементи досягнення цілей вищого рівня. Перший рівень цілей не містить альтернативні варіанти, а являє собою узагальнені взаємопов’язані підсистеми.
7. СТРАТЕГІЧНИЙ НАБІР
Ураховуючи багатоплановий характер діяльності закладу, треба зазначити необхідність існування певного переліку взаємопов’язаних стратегій, що являють собою так званий «стратегічний набір».
Стратегічний набір — це система стратегій різного типу на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку закладу, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі.
Рис. 7.1. Коригування стратегічного набору підприємства
Добре сформований стратегічний набір — той, що відбиває досягнутий рівень розвитку, особливості та умови його подальшого руху, відповідно до обраних стратегій.
Обгрунтований стратегічний набір — той, що є правильним для даного закладу і якого можна досягти за допомогою наявного потенціалу та певних зусиль щодо його трансформації для забезпечення конкурентоспроможного рівня в довгостроковій перспективі.
Щоб створити ефективний стратегічний набір, кожну з його складових потрібно формулювати із залученням тих фахівців, які знаходяться у тих підсистемах і підрозділах, що будуть розвиватися на основі обраних стратегій. У такий спосіб забезпечується ефективна координація різноспрямованих стратегій стратегічного набору та виконання дій, що зумовлені стратегічними планами, розробленими для реалізації стратегічного набору.
Колектив потребуює створення відповідної системи управління ними, тобто визначення системи планування, організації, керівництва, контролю.
Наведемо приклади стратегій управління персоналом.
1. Добір і навчання: добір і переміщення персоналу всередині підприємства; добір і заміна; балансування просування співробітників із загальними та функціональними стратегіями; організація процесу навчання; організація аналітичних центрів добору та розвитку персоналу тощо.
2. Стратегія винагороди та мотивації: балансування винагороди та прибутків із загальними та забезпечуючими стратегіями; використання системи оцінки «робочого внеску» в результати; система участі у прибутках; впровадження нематеріальних важелів мотивації тощо.
3. Стратегії формування трудових відносин: участь персоналу в управлінні; стосунки із профспілками; адаптація до системи державного регулювання трудових відносин тощо.
4. Стратегія управління персоналом існує у вигляді плану добору, найму, навчання, перекваліфікації та стимулювання робітників, які відповідали б потребам, що зумовлені майбутніми та організаційними змінами.
5. Стратегія розвитку / скорочення підсистеми управління персоналом.
Загальна структура плану з формування та використання кадрового потенціалу (управлінню персоналом):
1. Добір і розстановка персоналу.
1.1.Добір і розстановка кадрів управління: підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації; формування резерву керівників (різного рівня); поточна оцінка та атестація; робота з консультантами та молодими спеціалістами тощо.
1.2. Добір і розстановка робочих кадрів (підготовка та перепідготовка).
2. Заходи щодо підвищення ефективності використання персоналу.
3. Заходи щодо стабілізації кадрів.
4. Заходи щодо мотивації персоналу.
5. Соціальнопсихологічні заходи щодо формування стратегічної поведінки та високого рівня моральнопсихологічного клімату.
Ідеї стратегічного управління поступово поширюються через літературу, семінари та конференції, елементи його опановуються деякими організаціями. Однак знання щодо стратегічного управління ще не набули практичного застосування в повному обсязі. На наш погляд, треба проаналізувати умови виникнення та поширення стратегічного управління в різних країнах і порівняти ці процеси з поточною ситуацією, що склалася в економіці України. Сфера управління нині уявляється найскладнішою, оскільки менеджери будьякого рівня — державного чи цехового — працюють довго та завзято, проте це не гарантує ні успіху, ні навіть виживання об’єкта їхнього керівництва. Це доводить необхідність нових підходів до управління.
ЛІТЕРАТУРА
1. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992.
2. Моррисей Дж. Целевое управление организацией. — М.: Сов. радио, 1979. — С. 74.
3. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Навчальний посібник. – http://studentbooks.com.ua
ГЛОСАРІЙ
“Бачення” — точка зору вищого керівництва щодо того, якою може чи має бути організація за найсприятливішого збігу обставин.
Виробнича стратегія — існує у вигляді розробки та управління процесом створення необхідних послуг.
Генеральна мета підприємства (ГМП) — його довгострокова спрямованість та орієнтація на конкретний тип діяльності.
“Дерево цілей” — це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.
Довгострокові цілі — це цілі, які точно визначають бажані результати з урахуванням досягнутого рівня розвитку на поточний момент.
Зовнішнє середовище — сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив.
Імідж — позитивний (“золотий”) запас будь-якої компанії; основна конкурентна перевага; загальний образ, репутація, думка громадськості, споживачів і партнерів про престиж підприємства, його товари та послуги.
Короткострокові цілі — точно визначають найближчі конкретні організаційні цілі та позицію, яку організація бажає зайняти, враховуючи довгострокові цілі організації.
Мета — суб’єктивнооб’єктивна категорія, що відбиває як вимоги до організації з боку зовнішнього середовища (і його окремих суботочень), так і суб’єктивні уявлення керівників про необхідний розвиток організації.
Мета стратегічного управління — визначення місії, цілей та стратегій, розробка та забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів щодо вдосконалення організації та її окремих підсистем, які є основою забезпечення конкурентоспроможного існування в довгостроковій перспективі.
Мета в управлінні — ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об’єкта, відносно якого формулюється мета.
Місія — генеральна мета організації, яка стосується її довгострокової орієнтації на який-небудь вид діяльності та відповідне місце на ринку
Місія — мета, заради якої існує організація.
Мотивація — це система формування у працівників спонукальних мотивів до активної та ефективної діяльності.
Стиль управління — сукупність характерних методів, прийомів і дій, що використовуються конкретним керівником у тій чи іншій ситуації.
Стратегічне планування — систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм.
Стратегічне управління — багатоплановий, формальноповедінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей.
Стратегічне управління — процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове керування організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розробляють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі найсуттєвіші зовнішні та внутрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, постійно розвиваючись і змінюючись.
Стратегічний набір — система різноманітних стратегій, що розробляються на певний період і відбивають специфіку функціонування та розвитку організації
Стратегічні цілі — вказують на специфічні результати діяльності, яких організація розраховує досягти, а також конкурентну позицію, яку вона прагне зайняти на ринках для своїх продуктів.
Стратегія — загальний, всебічний план досягнення цілей.
Стратегія — визначення основних довгострокових цілей та завдань організації, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей.
Стратегія — довгостроковий курс розвитку організації, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями.
Стратегія розвитку персоналу — існує у вигляді плану добору, найму, навчання, перекваліфікації та стимулювання працівників, які відповідали б потребам, зумовленим майбутніми та організаційними змінами.
Формулювання стратегій — процес, за допомогою якого керівники встановлюють місію, формують систему цілей, обирають стратегії.
Цільовий підхід — система методів і методичних прийомів, що забезпечують постійну орієнтацію управлінської діяльності, плановоуправлінських рішень, процесів виконання цих рішень, орієнтованих на кінцеві результати, з урахуванням соціальноекономічних характеристик, які постійно змінюються внаслідок розвитку системи потреб, кількісних і якісних змін у виробничому потенціалі системи, щодо якої застосовується цільовий підхід.