9. Пропозиції для удосконалення діяльності установи
Як уже відмічалося, відділ освіти Лебединської РДА є бюджетною установою, оскільки вона утворена органом державної влади та утримується за рахунок бюджетних коштів. Відділ освіти має право вести діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом і планом асигнувань, дотримуючись фінансово-бюджетної дисципліни і максимальної економії матеріальних засобів і грошових коштів.
Діяльність відділу контролюється органом місцевої влади, фінансовим органом, державним казначейством, податковою інспекцією, фондами пенсійного та соціального страхування. Тобто фінансово-господарська і навчально-виховна діяльність відділу освіти регламентована і всякі зміни в її діяльність вносяться після погодження з відповідними органами. Але і в цих умовах, при необхідності або доцільності заходи по удосконаленню роботи установи впроваджується.
Ознайомившись з діяльністю установи, провівши співставлення головних показників у додатках (чисельність навчальних закладів, кількість учнів, класів, потреба у фінансування, фактичне фінансування та інші) можна зробити висновок, що внаслідок зменшення чисельності населення сіл і відповідно зменшення дітей, кількість учнів у школах зменшується. Зменшення учнів, згідно з методикою виділення коштів на освіту, зменшується і обсяг фінансування, тобто кошти виділяються на кількість учнів, що навчаються. Витрати при цьому на утримання приміщень, оплату медперсоналу, комунальні витрати залишаються майже незалежними від кількості учнів. Тобто фактичні витрати на утримання одного учні у мало комплексній школі будуть значно більші ніж у наповненій учнями школі, висловлюючись економічним терміном, такі школи є нерентабельними і утримуються за рахунок інших шкіл у значній мірі.
У зв’язку з цим, в районі вивчаються варіанти розташування шкіл. Головна перепона у здійсненні цього заходу є організація підвозу учнів до школи. По перше – потрібна достатня кількість шкільних автобусів, як мінімум 16 одиниць, у наявності – 6 одиниць. По друге – психологічний фактор, це згода батьків та територіальної громади, адже школа це не тільки освітній, але і культурний центр кожного села. По третє – залишається остаточна невизначеність подальшого існування окремих сіл. Тобто над цим питання потрібно існувати.
Як уже відмічалося, в повсякденній роботі, у відділі освіти виникають певні труднощі з правовим забезпеченням, особливо при створенні договірної бази, при проведенні тендерів, при веденні кадрової роботи. У зв’язку з цим, можна за рахунок існуючих штатних одиниць ввести посади юриста та інспектора по кадрах. Наприклад: при централізованій бухгалтерії працює старший економіст і два економіста. Переглянувши їхні обсяги робіт можна одну посаду економіста скоротити, а юриста ввести. Аналогічну роботу можна провести і по методичному кабінету і ввести посаду інспектора по кадрах.
На мою думку запровадження запропонованих посад юриста та інспектора по кадрах є доцільним, воно дозволить більш фахово підходити до вирішенні кадрових питань та дотримання, належним чином, правових норм у здійсненні своєї діяльності.
Усі прийняті на роботу люди повинні бути ознайомлені із умовами роботи, правами й обов’язками, що вони повинні виконувати.
В Лебединському відділі освіти є інженер з охорони праці. Так як має місце підвищена небезпека, то треба своєчасно проводити навчання операторів, проводити інструктажі, та інше.
Тому при прийнятті на роботу проводяться інструктажі:
– Перший, ввідний, інструктаж проводиться при прийнятті на роботу;
– Також одразу проводиться інструктаж на робочому місці;
– Також є повторний інструктаж, через пів року;
– Та є таке поняття, як позачерговий інструктаж, його проводять з працівниками в разі коли щось трапляється, мають місце якісь випадки, або звісно якщо сталося якесь порушення.
У статтях розділу «Охорона праці» Кодексу законів про працю сказано, що на кожному об'єкті, де працюють люди, повинні бути створені здорові і безпечні умови праці, що відповідають вимогам охорони праці. Усі будівлі й устаткування не повинні створювати погрози працюючим, а також негативно впливати на стан їхнього здоров'я чи самопочуття.
Права громадян, у тому числі працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, може бути реалізовано тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть встановлені для цього необхідні гарантії.
Закон України «Про охорону праці» передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладенні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві.
Чинне законодавство передбачає систему гарантій щодо охорони здоров’я працівників на виробництві. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.
Основи законодавства України про охорону здоров’я розглядають охорону здоров’я як загальний обов’язок усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, які зобов’язані забезпечити пріоритетність охорони здоров’я у власній діяльності (ст. 5 Основ). З метою забезпечення сприятливих для здоров’я умов праці, високого рівня працездатності встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов’язаних з діяльністю людей. Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов’язані забезпечити виконання техніки безпеки, виробничої санітарії, інших вимог охорони праці, не допускати шкідливого впливу на здоров’я людей (ст. 28 Основ).
Висновки
Підсумовуючи все вище сказане можна зробити висновок – найголовніше, що являє сутність управління персоналом та економіки праці, – це системний, планомірно організований вплив за допомогою взаємопов’язаних організаційно-економічних та соціальних заходів на процес формування, розподілу, перерозподілу робочої сили на рівні підприємства, на створення умов для використання трудових якостей працівника (робочої сили) в цілях забезпечення ефективного функціонування підприємства и всебічного розвитку зайнятих на ньому робітників.
Стосовно місця проходження практики, ознайомившись з діяльністю установи, провівши співставлення головних показників у додатках (чисельність навчальних закладів, кількість учнів, класів, потреба у фінансування, фактичне фінансування та інші) можна зробити висновок, що внаслідок зменшення чисельності населення сіл і відповідно зменшення дітей, кількість учнів у школах зменшується. Зменшення учнів, згідно з методикою виділення коштів на освіту, зменшується і обсяг фінансування, тобто кошти виділяються на кількість учнів, що навчаються. Витрати при цьому на утримання приміщень, оплату педагогічного персоналу, комунальні витрати залишаються майже незалежними від кількості учнів. Тобто фактичні витрати на утримання одного учні у мало комплексній школі будуть значно більші ніж у наповненій учнями школі, висловлюючись економічним терміном, такі школи є нерентабельними і утримуються за рахунок інших шкіл у значній мірі. Але, якщо поглянути з цього боку, то можна звісно, організувати підвіз учнів до шкіл. Та на заваді даного заходу стоїть питання в укомплектованості автомобільного парку даного району, тобто як мінімум потрібна 16 одиниць, а у наявності лише 6.
Хочу ще раз відмітити, що в роботі даного відділу освіти виникають певні труднощі за правовим забезпеченням, також труднощі є при веденні кадрової роботи. І для вирішенні даних питань, та переглянувши обсяги робіт економістів, методистів, я б скоротила по одній посаді. Та ввела посаду б інспектора по кадрах та спеціаліста з правового забезпечення, які були б доцільніша та більш вагомі працівники.
Загалом хочу сказати, що колектив даного відділу освіти досить стабільним, спрямований на підвищення продуктивності, при виникненні спірних питань відчувається взаємодопомога та звісно нашій країні та в наші часи все потребує поліпшення та удосконалення.
Використана література
1.Закон України «Про бух облік»
2. Закони про працю: Збірник / Укл. А.А. Підпалий. – Київ, 1997.
3. Бух. Облік в Україні, навч. посібник, за ред. Хомякова, 7 видання
4. В. Лемішовський «Бухгалтерський облік і оподаткування бюджетних установ», «Інтелект захід» Львів, 2008 рік
5. Качан Є. П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами. – К.: Видав. дім «Юридична книга», 2003. – 258 с.
6. Завіновська Г.Т. Економіка праці. – К.: КНЕУ, 2000.
7. Колот А.М. Мотивація персоналу. – К.: КНЕУ, 2002.
8. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Навч-метод посіб. – К., 2002. – 182 с.
9. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 c.
10. Документація, що використовується в установі, накази, розпорядження.