Смекни!
smekni.com

Управлінські рішення в транснаціональній корпорації (стр. 3 из 3)

Західна культура прийняття рішень базується на обґрунтуванні кращих варіантів дій та якнайшвидшій їх реалізації. Дуже часто в західній культурі спочатку знаходяться шляхи розв'язання проблем і лише потім організацію переконують у користі та необхідності прийняття рішення. Акцент при цьому робиться на індивідуальному прийнятті рішення та конкретній відповідальності за його виконання.

Важливо звернути увагу і на чіткі особливості прийняття рішень в умовах певних національних культур. У цьому зв'язку наведемо порівняльні приклади прийняття рішень у різних країнах:

1. США — переважно централізоване прийняття рішень у сфері зовнішньоекономічних операцій.

Фактор:

•необхідність контролю за розвитком світових стратегій.

2. Японія — прийняття рішень шляхом консенсусу з попередніми ретельними консультаціями, а також поєднання централізованого і децентралізованого підходів до прийняття рішень.

Фактори:

• вищий менеджмент має значну владу, яка піддається перевірці з боку нижчих менеджерів;

• нижчі менеджери мають повноваження щодо огляду, аналізу, критики рекомендованих варіантів дій.

3. Великобританія — більшість організацій є досить децентралізованими.

Фактори:

•менеджери вищого рівня (upper-level) не розуміються на технічних деталях бізнесу і передають право прийняття рішень униз;

•найвищі менеджери (top-level) також залежать від середніх менеджерів у керівництві безпосереднім процесом прийняття рішення.

4. Франція — використовуються різні підходи, однак останнім часом спостерігається тенденція до централізації.

Фактор:

•вищі менеджери — випускники престижних навчальних закладів — не мають належної довіри до середніх менеджерів.

5. Німеччина — переважно централізація, автократія, ієрархія.

Фактори:

• специфічна правова система (Codetermination) потребує обговорення варіантів рішень робітниками та їх менеджерами;

• менеджери приділяють продуктивності, якості продукції і послуг більшу увагу, ніж керівництву підлеглими;

• менеджерська освіта має переважно технічну орієнтацію.

6. Скандинавські країни — децентралізація та участь.

Фактори:

• правова система подібна до німецької (Codetermination);

• головна увага менеджерів ■—•- якість трудового життя;

• важливість індивідуальності в організації.

7. Італія — використання традиційних і перевірених засобів прийняття рішень.

Фактори:

• повага до історії і традицій країни;

• світова роль римського права, що є основою сучасної системи цивільного права.

8. Єгипет — повільне і розважливе прийняття рішень.

Фактори:

• час не цінується так дорого, як на Заході, оскільки історія вважається важливішою згідно з єгипетським прислів'ям: «Все боїться часу, а час боїться пірамід»;

• процес життя цінується вище, ніж результати бізнесу.

9. Індія — рішення приймаються виключно вищими менеджерами, що не бажають ризикувати.

Фактори:

• велика дистанція влади;

• значне прагнення уникнути невизначеності.

Для подолання культурних бар’єрів фірми намагаються поширювати корпоративну культуру, забезпечуючи тісніші контакти між керівниками філій з різних країн. Часті переміщення менеджерів з однієї країни в інші розширюють уявлення цих людей і підвищують їхню відданість системі цінностей і цілей корпорації, а в результаті спрощуються процедурні питання, зменшується потреба в комунікаціях всередині управлінської піраміди і необхідність контролю за діяльністю філій. Деякі організації постійно займаються активним пошуком кращих випускників університетів з всієї Європи і спрямовує їх на роботу в кожну з трьох країн, перед тим як вони одержать призначення в штаб-квартиру корпорації.

Врахування світового досвіду та узгодження особливостей різних культур значно полегшує прийняття управлінських рішень в міжнародних компаніях.


Висновки

Управлінська діяльність у всіх її проявах і на всіх етапах, починаючи з постановки цілей і до здійснення контролю і оцінки, пов'язана з прийняттям рішень. Управлінські рішення покликані координувати спільні дії колективу, орієнтовані на забезпечення життєздатності, досягнення мети та успішний розвиток корпорації в майбутньому.

Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник, формулюючи цілі і домагаючись їх досягнення. Тому розуміння природи прийняття управлінських рішень надзвичайно важливо для підвищення ефективності діяльності корпоративних формувань.

Взагалі, прийняття управлінських рішень – це визначені відповідальними особами, насамперед керівниками, дії, спрямовані на подолання проблеми, що виникли, наприклад, у зв'язку з невиконанням планових показників, несподіваними змінами в зовнішньому середовищі і т. ін. Прийняття рішень є завершальною фазою – інструментом тонкого настроювання планування як для національних, так і міжнародних компаній. На різних рівнях і в різних країнах прийняття управлінських рішень має свої особливості. Детальної уваги потребує прийняття управлінських рішень на рівні транснаціональних корпорацій.

Ключовою проблемою прийняття рішень у міжнародних корпораціях є співвідношення між централізацією і децентралізацією. За централізації рішення приймаються на вищому рівні, що забезпечує їх високу якість. За децентралізації прийняття рішень делегується вниз оперативному персоналу, що забезпечує їх гнучкість і своєчасність. Також важливого значення набуває питання прийняття управлінських рішень в різних країнах, що може призвести до міжкультурних конфліктів.

В підсумок можна сказати, що основною задачею ТНК при прийнятті управлінських рішень є


Список використаних джерел

1. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента [Текст] / М.Х. Мескон. – 3-е изд.: Пер. с англ. – М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2007. – 672с.

2. Макаренко М.В. Обгрунтування ефективних управлінських рішень на рівні підприємства [Текст]: Макаренко М.В. // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – N 12. – C.181-188

3. Яхно Т.П., Лапшина І.А. Міжнародний менеджмент [Текст]: навчальний посібник / Яхно Т.П., Лапшина І.А. – Львів: "Компакт-ЛВ", 2005.

4. Герасимова С.В. Методичне та кадрове забезпечення управління інвестиційною діяльністю акціонерних товариств [Текст]: Герасимова С.В. Актуальні проблеми економіки. - 2006. - N 12. - C.151-160

5. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності [Текст]: навч. посіб. - 3-тє вид. / О.А. Кириченко, перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384с.