Необхідність створення стратегічного менеджменту економічного обґрунтування випливає з того, що ним забезпечується управлінській операційній системі базу стратегічного прогнозування на тривалий період і дає основу для прийняття управлінських рішень на цей період, забезпечивши суттєву знижку економічних ризиків і небезпеку подолання кризових явищ і ситуацій.
Аналізуючи особливості економічної стратегії операційної системи підприємства, можна визначити менеджеру операційної системи підприємства основні етапи формування стратегічного менеджменту економічного обґрунтування управлінських рішень. Знаючи завдання, цілі, сильні і слабі сторони операційної системи підприємства, менеджер: аналізує і оцінює зовнішнє середовище; аналізує, оцінює, вибирає і реалізує стратегічну альтернативу управлінських рішень. На першому етапі визначає завдання і цілі по конкуренто захищеній продукції, її якості і прибутку по підрозділам, фінансування і інше, на другому – створення стратегії отримання прибутку, оцінюючи існуюче позитивне і негативне становище сьогодення систем управління; діяльність персоналу, виробництво продукції, стан ринку, техніку і обладнання, принцип розподілу прибутку; фінансова і операційна системи; дослідження та розробки в структурі капіталу, податкової системи та ін.; оцінює стратегічні можливості та економічні ризики в сферах соціальних, політичних, економічних, юридичних, технічних, на третьому етапі – вибір методів дослідження (емпіричні, моделювання і ін.).
Аналіз зовнішнього середовища - це майбутній контроль зовнішніх факторів, відпрацьованих в стратегічному прогнозі для майбутньої реалізації завдань і цілей, оцінювання економічних ризиків і небезпек кризових явищ та можливостей небезпек конкурентного середовища. Процедура менеджерських стратегічних досліджень наступна: в операційній стратегії пошуки можливостей виробництва продукції порівняно з конкурентами, товарів на замовлення, чи стандартизованої; можливі потужності і технології; постійний чи змінний виробничий ритм; сезонна, чи несезонна продукція; доступ до ресурсів; матеріально-технічні запаси споживання; стратегія операційної інфраструктури; стратегія інноваційного проектування процесу виробництва продукції; управління контролем якості. В фінансовій стратегії операційної системи менеджер досліджує наступне:
- фінансові можливості в управлінській структурі фінансових відносин;
- визначення потреб у фінансових ресурсах;
- основні види фінансування;
- джерела фінансів та особливості їх отримання (зовнішнє, акціонерне, довгострокове фінансування, кредити під заставу обладнання, відсоткова ставка, фінансування за допомогою облігацій, акцій і інше);
- оборотний капітал і його вартість;
- кредитні лінії;
- фінансовий контроль;
- стан ринку капіталу.
В маркетинговому досліджені стратегії функціонування операційної системи розглядається стан товарного ринку і конкурентний захист продукції, її асортимент та якість; ринки дослідження ціни, канали реалізації продукції; пропозиції до і після реалізаційного обслуговування продукції; стан маркетингово-комунікаційної системи (реклама, управління стимулюванням збуту, паблік рилейшнз, виставкова діяльність, можливості створення іміджу операційній системі).
Україна — країна з порівняно ненасиченим ринком азартних ігор. За офіційною інформацією Департаменту моніторингу адміністрування платежів Міністерства фінансів України, станом на 1 березня 2008 року кількість гральних автоматів становить 102244 шт. Таким чином, на кожну тисячу українців припадає приблизно 2,2 грального автомата. За неофіційними даними, їх удвічі більше, проте навіть з урахуванням цієї поправки за кількістю гральних автоматів на душу населення Україна значно поступається більшості європейських країн: наприклад, Угорщині — у 1,5 разу, Чехії — вдвічі, Іспанії — більш як утричі. Більше, ніж в Україні, ігрових автоматів на душу населення в таких країнах, як Італія, Німеччина, Голландія, Чехія, Латвія, Австралія та ін. Тому не виключено, що наша країна стане одним із напрямків експансії великих транснаціональних концернів. Що тоді? Навряд чи сильно фрагментований український гральний бізнес зможе встояти в момент зіткнення віч-на-віч із гігантськими гральними корпораціями, які володіють величезними фінансовими можливостями й великим досвідом на ринку. З моменту початку зацікавленості американських компаній зовнішніми ринками український гральний бізнес вимушений прийняти конкурентне майбутнє. Вже очевидно, що тиск глобалізації буде дуже високим у гральній індустрії. І можливостей для розвитку тут дві: створення маркетингових «ніш» або конкуренція на глобальному рівні.
Дискусія про те, яким має бути українське законодавство про азартні ігри, триває не перший рік. За цей час в українському парламенті змінилося вже третє скликання депутатів. Весь цей час держава продовжує втрачати гроші, тому що надприбутки ринку азартних ігор ідуть не в бюджет, а до кишень різнокаліберних ділків. Зупинити цей процес допомогло б ухвалення сучасного законопроекту про регулювання ринку азартних ігор, який встановив би чіткі правила, а головне, жорсткі вимоги до організаторів цього бізнесу.
1. Бернет Дж., Уэллс У., Мориарти С. Реклама: принципы и практика – С.-Петербург: ”Питер”, 2000.- 150-155, 180-190, 210 с.
2. Бойдел Т. Как улучшить управление организацией. Пособие для руководителей.- М., 2003. – 316 с.
3. Бондаренко В. Шляхи і стежини українського туризму // Дзеркало тижня. - № 13 (488) Субота, 3 - 9 Квiтня 2004 року.
4. Бурлакова В.В., Абрамова А.И. Совершенствование стилей и методов руководства предприятиями и организациями. – К., 2000. – 240 с.
5. Вацеба В.Я. Туристичне країнознавство: Конспект лекцій / Чернівецький національний ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці: Рута, 2003. — 32с.
6. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент.- К.: 2003.
7. Волков Ю.Ф. Введение в гостиничній и туристический бизнес. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. — 348 с.
8. Калашников В.А.. Словарь рыночной экономики – М.: Высшая школа, 1993 – 444 с.
9. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. — 298с.
10. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2004.
11. Король А.Н. Організація і планування реклами: Навчальний посібник. – Хабаровськ: ХГАЕП, 2003. – 124 с.
12. Коротков Є.М. Концепція менеджменту- Харків: Просвіта, 2005.-258 с.
13. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д, Вонг. В .Основы маркетинга,Второе европейское издание - Киев: Либра, 2003 – 450-498 с., 865 с.
14. Маркетинг и реклама 2000 - №5-6- 11-17 с.
15. Маслова Т.Д., Божук С.Г., Ковалик Л.Н.Маркетинг - Санкт-Петербург: “Питер”, 2001 - 431 с.
16. Наймушин А.Д. Основы организации рекламы - М.: “Внешторгиздат” 2002 – 135-140 с.
17. Основы предпринимательской деятельности /под редакцией профессора Власовой В.М. - М.: “Финансы и статистика”, 2005 -130 с.
18. Панкратов Ф.Г., Серёгина Т.К., Шахурин В.Г. Рекламная деятельность: Учебник для студентов высших и средних специальных учебных заведений. - М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2004. - 244 с.
19. Панкратов Ф.Г., Серегина Т.К., Шахурин В.Г. Рекламна діяльність: Підручник. – М., 2006. – 244 с.
20. Хойер В. Как делать бизнес в Европе. — М.: Прогресс, 1990.
21. Чернявский А.А. Промышленный шпионаж и безопасность предпринимательства: Учеб.-метод. пособие. — К.: МЗУУП, 1994.