Статутний і додатковий капітал (стр. 1 из 8)

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Статутний і додатковий капітал, як необхідна умова діяльності підприємства

2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури

3. Коротка організаційно-економічна характеристика базового підприємства

4. Облік статутного капіталу підприємства

5. Облік додаткового капіталу підприємства

6. Шляхи удосконалення обліку статутного та додаткового капіталу підприємства

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників. Відповідно статутний та додатковий капітал, які входять до складу власного, мають теж дуже велике значення в діяльності підприємства - є основою формування капіталу підприємства, фундаментом його діяльності, запорукою стабільності та надійності. Тому дуже важливим є питання правильного бухгалтерського обліку статутного та додаткового капіталу на підприємстві, в цьому і проявляється актуальність даної теми.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань, пов’язаних з обліком статутного та додаткового капіталу на підприємстві. Об’єктом дослідження є обліковий процес формування і використання статутного і додаткового капіталу на державному підприємстві Сумськаобласна дирекція «Укрпошти».

Метою даної курсової роботи є ґрунтовне вивчення обліку власного і додаткового капіталу на прикладі підприємства - Сумськоїобласної дирекції «Укрпошти».

Основними завданнями є: вивчення сутності статутного і додаткового капіталу, як необхідної умови діяльності підприємства; економіко - правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури; наведення короткої організаційно-економічної характеристики Сумськоїобласної дирекції «Укрпошти»; дослідження обліку статутного і додаткового капіталу на підприємстві; визначення шляхів вдосконалення обліку статутного та додаткового капіталу підприємства.

Проблеми обліку й аналізу формування та змін статутного і додаткового капіталу досліджуються в працях провідних вчених-економістів. Серед іноземних вчених, які здійснили внесок в удосконалення обліку статутного і додаткового капіталу на різних історичних етапах, слід назвати таких: Ж. Андре, Н. де Анастасіо, В.Е. Ануфрієв, Л. Батардон, Ф. Беста, П. Герстнер, Н.А.Литньова, Ф. Ляйтнер, М.Ю. Медведєв, Л. Пачолі. Із вітчизняних науковців слід назвати: М.Д. Алексеєнко, Ф.Ф. Бутинець, М.М. Мосійчук, Н.Д. Прокопенко, Ф.Є. Поклонський, С.В. Пітель, Н.М. Ткаченко, В.В. Сопко та інші.

У процесі роботи для вивчення теорії та діючої практики обліку статутного і додаткового капіталу використовувалися такі загальнонаукові методи: спостереження – для встановлення концептуальної сутності статутного і додаткового капіталу; групування і порівняння – для аналізу руху активів, статутного і додаткового капіталу за досліджуваний період; логічний аналіз; історичний метод – для розкриття сутності поняття “статутний і додатковий капітал”.

Основними джерелами при вивченні даної теми були законодавчі акти, підручники відомих вчених, які досліджували дану проблему, статті, періодичні видання.

1. Статутний і додатковий капітал, як необхідна умова діяльності

підприємства

Визначальнурольупізнанністатутного і додаткового капіталу підприємства відіграютьвідносиниекономічноївласності, кількіснийіякіснийаспектиякоїрозкриваютьйогоматеріально-речовийзмісттасуспільно-економічнуформу.

Природа капіталу безпосередньо пов’язана з економічною сферою його вияву, тому, будучи носієм результату економічних відносин суб’єктів фінансово-господарської діяльності, капітал виступає об’єктом власності, розпорядження і фінансового управління; накопиченою цінністю у суспільстві; виробничим, інвестиційним ресурсом; джерелом доходу та носієм фактора ризику.

Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Додатково вкладений капітал (незареєстрований) формує сума внесків засновників (які пов'язані з придбанням корпоративних прав) понад зареєстровану частину.

За економічним змістом внески до статутного капіталу додатковий капітал є однорідними елементами, різниця між ними полягає лише у юридичній формі, яка обумовлює їх виникнення. Статутний і додатковий капітал є складовою частиною власного капіталу підприємства.

Статутний і додатковий капітал як складова частина власного капіталу підприємства є основою формування капіталу підприємства, фундаментом його діяльності, запорукою стабільності та надійності. Це один із базових елементів, який сформований за рахунок коштів його власників, використовується у процесі здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Водночас власний капітал є основою для початку й продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує функції джерела довгострокового фінансування, забезпечення кредитоспроможності підприємства, джерела фінансування ризику, забезпечення самостійності й влади організаторів бізнесу.

Сума власного капіталу, відображена у фінансовій звітності, показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

Крім того, що власний капітал є основним, початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємств, а також джерелом погашення збитків підприємства, він є одним із найвагоміших показників, котрі використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого — ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним із головних показників якості фінансового менеджменту на підприємстві. Цей показник дає змогу власникам підприємства уникнути ілюзії прибутковості своїх вкладень у випадках виплат їм поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу упродовж періоду, за який сплачується дохід.

У процесі своєї господарської діяльності для фінансування активів підприємством використовуються дві основні схеми: змішане фінансування передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях; повне самофінансування передбачає формування капіталу підприємства лише за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства (статутний, пайовий, резервний, додатковий, нерозподілений прибуток).

При виборі кожної зі схем враховуються переваги та недоліки джерел фінансування. Переваги власного капіталу:[6, c.375]

- власний капітал є фінансовою основою функціонування підприємства;

- формування власного капіталу є простішим порівняно із залученням позикового капіталу, що зумовлено тим, що рішення, пов'язані зі збільшенням капіталу, приймають власники та менеджери підприємства без отримання згоди інших суб'єктів господарювання;

- власний капітал забезпечує більшу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності.

Дослідження власного капіталу потребує з’ясування сутності капіталу. Найважливішими аспектами розкриття сутності капіталу є економічний, юридичний, обліковий (рис. 1).

Рис. 1. Трактування капіталу в трьох аспектах

Капітал має юридичне і економічне значення. Юридичне значення капіталу полягає передусім в тому, що його розмір визначає межі мінімальної матеріальної відповідальності, які суб’єкт господарювання має за своїми зобов’язаннями. Економічна роль власного капіталу полягає в забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними як для початку, так і для продовження реальної господарської діяльності. Саме такий підхід до розуміння статутного капіталу був виключений в адміністративно-регульованій економіці.

Розглядаючи економічну сутність, потрібно відмітити найважливіші характеристики капіталу, які полягають у тому, що він виступає основним чинником виробництва; характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять прибуток; використовується як головне джерело формування добробуту його власників; є головним виміром ринкової вартості підприємства. Його динаміка є важливим показником ефективності господарської діяльності.

Поняття «капітал» звичайно асоціюється з поняттям «власність». На момент утворення підприємства його початковий капітал втілений у активах, інвестованих засновниками (учасниками), і оцінюється вартістю майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості (зобов'язань), основна облікова формула набуває вигляду:

А = ВК, (1)

де ВК — власний капітал, оскільки зобов'язання (З) дорівнюють нулю. Таке трактування первісного статутного капіталу наведено в П(С)БО 2 «Баланс».

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов'язання перед юридичними та фізичними особами, які потребують певних дій у майбутньому з метою їх погашення. Зобов'язання є пріоритетними щодо вимог власників про розподіл прибутку та майна підприємства, тому власний капітал підприємства обчислюють як різницю між вартістю його майна та зобов'язаннями: