Смекни!
smekni.com

Основи розробки бізнес-плану (стр. 16 из 18)

t – середня тривалість робочої зміни, год. при одному вихідному дні в неділю t = 6,83 год, при двох вихідних днях t = 8,20 год;

dnn – число передсвяткових днів за запланований період;

n – кількість робочих змін.

Дійсний фонд часу враховує в вимушені втрати часу по різних причинах. Він визначається по формулах:

дійсний фонд часу Фдр

Фдр = [(dк – db - dn - dо)t - dnn]nр; год (2.55)

дійсний фонд робочого часу Фдо

Фдо = Фно n0; год (2.56)

де dо – тривалість відпустки робочого за запланований період, днів;

nр – коефіцієнт, враховуючий втрати робочого часу за поважними причинами, приймається рівним 0,96;

nо – коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні, приймається рівним 0,95-0,98.

2.3 Розрахунок площі майстерні

За своїм функціональним призначенням площа приміщення поділяється на дві основні групи виробнича і допоміжна.

До виробничих відносять площі зайняті технологічним обладнанням і є об'єктами ремонту та ТО, що знаходяться на робочих місцях, а також проходами і проїздами між обладнанням і робочими місцями.

До допоміжних відносять площі, зайняті санітарно-побутовими приміщеннями, складами, приміщеннями для культурного обслуговування, допоміжним і енергетичним обладнанням.

Площу дільниці будемо розраховувати за формулою:


,(2.57)

де

– виробнича площа дільниці, м2;

– програма дільниці в умовних ремонтах;

В – питома площа, що припадає на один умовний ремонт, м2;

А – площа, що не залежить від програми дільниці, м2.

Допоміжна площа майстерні визначається за формулою:

,(2.58)

де РД – загальна чисельність персоналу дільниці;

– питома площа допоміжних приміщень на одного працюючого, м2/люд.

Значення

залежить від кількості працюючих, воно знаходиться в межах
= 4,0...8,0 м2/люд. Сумарна площа дільниці визначається за формулою:

,(2.59)

2.4 Енергетична частина

2.4.1 Розрахунок річної потреби в освітлювальній і силовій електроенергії

Для розрахунку сумарної річної потреби силової енергії, необхідної для даної дільниці по відомості устаткування визначити потужність електроприймачів (

) розрахувати активну потужність по формулі:

(2.60)

де

– коефіцієнт попиту, що враховує недовантаження (по потужності) і неодночасності роботи, електроприймачів, втрати в мережі й в електродвигунах, для електросталі
=0,10, устаткування для миття деталей
=0,25, верстат настільно-свердлильний
=0,15, верстат точильно-шліфувальний
=0,15.

Річна витрата силової енергії для виробничого підрозділу визначаємо за формулою:

, кВт(2.61)

– дійсний фонд часу обладнання;

– коефіцієнт завантаження устаткування за часом,
= 0,75...0,8,

Річну витрату освітлювальної електроенергії на дільниці визначаємо за формулою:

Ег.ос = (Тг.ос Fуч So)/1000,кВт(2.62)

де

– річне число годин використання максимального освітлювального навантаження, для підприємств розташованих в одній географічній широті і працюючих в одну зміну: 40° широти - 650 годин, 50° - 800 годин, 60° - 850 годин; у двох змін відповідно 2300 годин, 2500 годин, 2700 годин;

Fуч – площа ділянки, м2;

So – питома потужність освітлювального навантаження, Вт/м.

2.4.2 Розрахунок річної витрати тепла на опалення і вентиляцію

Джерелами тепла на опалення і вентиляцію виробничих приміщень ремонтного підприємства можуть служити казанові установки і міські теплоцентралі.

,(2.63)

де

– обсяг виробничого приміщення по зовнішньому обмірюванню;

q0 і qB – питома витрата тепла відповідно на опалення і вентиляцію при різниці внутрішньої і зовнішньої температур у 1°С, ккал/м3; (q0 =0,45...0,55, qB=0,15...0,25);

tв – внутрішня температура приміщень, °С , для виробничих приміщень; tв = 15 °С;

tн – мінімальна зовнішня температура під час опалювального періоду.

Річна витрата палива, потрібного для опалення виробничого корпуса визначають по формулі:

(2.64)

де d – число днів опалювального сезону (опалювальний сезон починається 15 жовтня і закінчується 15 квітня наступного року), d=189 днів;

tсер – середня температура зовнішнього повітря опалювального сезону (визначається по кліматичним таблицям для даного району) tв= -30С;

- ККД котельної установки (
= 0,6...0,7), приймаємо
=0,7;

tн – температура зовнішнього повітря;

Qн – нижча теплота згорання палива, 8200 ккал/кг для газу;

2.5 Розрахунок вартості виробничих фондів

Вартість основних виробничих фондів ОВФ (кошторисна вартість) складається як сума вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту і інвентарю.

ОВФ = Сбуд + Соб + Сп1(2.65)

де Сбуд , Соб , Сп1 – відповідно вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту, інвентарю, які відносяться до основних фондів.

Вартість виробничої будівлі майстерні може бути визначене за наступною формулою:

Сбуд = F буд. ∙ СF(2.66)

де F буд. – загальна площа будівлі, м2;

СF – середня вартість будівельно-монтажних робіт, 2000 грн./м2;

Вартість приладів, пристроїв, інструменту і інвентарю, віднесених до основних фондів, звичайно визначаємо за формулою:

Сп1 =

(2.67)

де Кін – процентне відношення вартості приладів, пристосувань, інструменту та інвентарю до вартості обладнання; Кін=10...15%

Вартість обладнання можна визначити за формулою:

Соб = ( Сбуд · ко)/ 100(2.68)


2.6 Розрахунок собівартості ремонту

У зв'язку з тим, що в майстернях господарств ремонтується велика номенклатура техніки визначити собівартість ремонту кожного виду машини дуже складно, для дільниці визначимо собівартість умовного ремонту Су по формулі:

Су= ЗП + 34 + М + Взв + Взг , грн. (2 69)

Заробітна плата за один умовний ремонт визначається за формулою:

ЗП = ЗП0 + ЗПд + Ссои; грн, (2.70)

де ЗП0 – основна заробітна плата виробничих робітників, грн.;

ЗПд – додаткова заробітна плата виробничих робітників, грн.;

Ссоц – відрахування на соціальні заходи (соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування), грн.

Основна заробітна плата виробничих робочих визначається за формулою:

ЗП0= Тср · Сгод · Кт грн. (2.71)

де ТСР – трудомісткість умовного ремонту рівна 300 люд-год.

Сгод – середня година ставка (розцінка) робітників, грн./год., КТ - коефіцієнт, що враховує доплату до основної заробітної плати за понаднормову і інші роботи, рівний 1,02... 1,03,

Додаткова заробітна плата визначається із співвідношення:

ЗПд = ЗПд · Кд, (2.72)


де Кд – коефіцієнт додаткової оплати, який дорівнює 0,2... 0,3.

Відрахування на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування складає 37% від суми основної і додаткової заробітної плати.

Ссоц = (ЗП0+ЗПд) · 0,37 (2.73)

де Ссои — відрахування на соціальні заходи включає відрахування на соціальне страхування 32% від суми основної і додаткової заробітної плати, відрахування на випадок безробіття – 2,5% від суми основної і додаткової зарплати відрахування на пенсійне страхування – 2,5% від суми основної і додаткової зарплати.

Витрати на запасні частини, що припадають на один умовний ремонт будемо розраховувати за формулою: