| Прізвище, ім’я, по-батькові | Рік народження | Посада | Освіта | Досвід роботи | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
| Степаненко Євгеній Ілліч | 1963 | Директор | Вища | 24 | |
| Диченко Сергій Віталійович | 1982 | Гол. агроном | Вища | 5 | |
| Бурмус Ніна Олександрівна | 1959 | Гол. бухгалтер | Вища | 28 | |
| Скрипак Олег Михайлович | 1977 | Гол. економіст | Вища | 10 | |
| Сергієнко Василь Іванович | 1949 | Гол. інженер | Вища | 38 | |
| Толок Любов Кирилівна | 1957 | Гол. зоотехнік | Вища | 30 | |
| Гилюн Віктор Свиридович | 1952 | Гол. ветеринарний лікар | Вища | 35 | |
| Жогаль Анатолій Михайлович | 1953 | Зав. машино – тракторним парком | Вища | 34 | |
| Домніч Галина Володимирівна | 1955 | Інженер по ОП | Вища | 32 | |
| Коваленко Сергій Григорович | 1959 | Зав. СПЗ | Вища | 28 | |
| Степаненко Андрій Євгенович | 1984 | Зам. директора | Вища | 3 | |
Отже, як бачимо з таблиці 2 у кадровому складі підприємства «Чиста криниця» Машівського району Полтавської області працівники з вищою освітою і досить великим досвідом роботи, що дозволяє ще ефективніше вести виробничу діяльність на підприємстві.
Таблиця 3
Чисельність працівників і річний фонд оплати праці в ТОВ «Чиста криниця» (2008р.)
| Категорії працівників | Середньорічна чисельність, чол. | Середньомісячна оплата праці, грн. | Річний фонд оплати праці, тис. грн. | |
| Чисельність працівників - всього | 186 | 845 | 160,0 | |
| В тому числі :працівники зайняті в с.- г. виробництві | 151 | 720 | 108,7 | |
| з них :постійні | 121 | 720 | 87,1 | |
| сезонні та тимчасові | 30 | 720 | 21,6 | |
| Із загальної чисельності працівників - службовці | 35 | 1465,7 | 51,3 | |
| З них :керівники | 11 | 1465,7 | 16,1 | |
| спеціалісти | 24 | 1465,7 | 35,2 | |
Аналізуючи таблицю 3 бачимо, що загальна чисельність працівників у 2008р. в ТОВ «Чиста криниця» становила 186 чол. З них працівники зайняті в с.-г. виробництві – 151 чол. , службовці – 35 чол., з них : керівників – 11 чол., спеціалістів – 24 чол. Середньомісячна оплата праці по підприємству - 845 грн., працівників зайнятих в с.-г. виробництві – 720 грн., службовців – 1465,7 грн.
Якщо характеризувати тип лідерства на підприємстві залежно від переважаючих функцій, то тип - лідера-організатора, залежно від того, як їх сприймає група: «кращий з нас» — виділяється з членів групи по багатьом (діловим, етичним, комунікаційним і ін.) якостям і в цілому є зразком для наслідування; за ставленням до перспектив суспільного розвитку - реформатор прагне змінити суспільні структури, норми, що віджили, надати суспільному розвиткові динамізм, скерувати його у прогресивне русло.
Розділ 3 Лідерство в Україні та шляхи його удосконалення
3.1 Лідерство в Україні
Ще зовсім недавно нам постійно твердили: «Як годиться, так і роби, ніякої самодіяльності». Від людей вимагали не просто слухняності, а мало не підпорядкування. У всьому строгий контроль і регламентація. Ніяких нововведень без дозволу вищестоящих на те осіб. Всяка ініціатива відкидалася. Дітей виховували перш за все як «послушників», а не як яскравих осіб, здатних принести в цей світ щось кардинально нове, своє. Наприклад, на уроках літератури в школі, часто нас не просили висловлювати свою думку в творі, а потрібно було лише перефразовувати відомих і «дозволених» критиків, відобразити їх думки в своєму зошиті, після чого вже гарантувалося, що оцінка твого твору буде позитивною. Нас не учили роздумувати, докопуватися до суті. Що тобі скажуть, то і роби. У цього, звичайно, були і свої плюси, наприклад, ніякій відповідальності, вся вона ляже на плечі вищестоящих осіб. Але більше мінусів. І найголовніше – людина перестає бути особою, перестає бути людиною зі своїми, а не наказаними, ідеалами і принципами. У нього немає мети, куди направлять – туди і піде, що скажуть – те і зробить. І це повелося ще здавна, пригадаємо російських молодців, які ходили «туди, – не знаючи куди», несли «те – не знаючи, що». Так, це ще одна проблема українського народу. Ми дуже мало знаємо про свої права, таке враження, що у нас є тільки обов'язки.
Тепер же «прийшла біда, звідки не звали» всі твердять: «Все в наших руках» або «А голова тобі на що? Адже це твій вибір!». Пригадали! Опісля стільки років! Виявляється, ми повинні уміти вибирати! Як швидко змінялися фрази, але ж образ думки так само швидко не зміниш. Не можна забути і відкинути як непотрібний елемент все те, що забивалося в нас силою протягом довгих років. Це може виправити лише час: прийдуть нові люди, виховані вже в іншому середовищі, на інших принципах та ідеалах.
Зараз на багатьох підприємствах ще збереглися представники «старого гарту», найчастіше прихильники автократичного стилю лідерства. Приходять і молоді фахівці, з прогресивнішими, гнучкішими підходами до управління. Лідерство в Україні, на мій погляд, зараз переживає важкий момент. Старі підходи застаріли, нові ще не вироблені до кінця.
Лідерство дуже тісно пов'язане з людьми, їх інтересами, традиціями, менталітетом. Людина постійно змінюється в кращу або гіршу сторону разом з навколишнім його середовищем, обстановкою. Відповідно міняються і принципи і цінності цих людей. Отже, необхідно міняти і стиль керівництва цими людьми. От чому учені багатьох країн впродовж багатьох років намагаються знайти все нові і нові підходи до теорії лідерства. Зараз Україна якраз переживає один з найскладніших періодів, період перебудови на новий лад, перебудови цінностей, цілей, бажань, прагнень. У людей в наший країні з'являються нові стимули – все це наносить свій відбиток на теорію лідерства.
На закінчення приведемо деякі характеристики нових українських лідерів. Хто вони? Звідки пришли? У дослідженні Інституту соціології аналізувалося походження нової української бізнес-еліти. Соціально-економічна ситуація в країні сприяла виділенню людських груп лідерів:
1. Група «комсомольців» і «фізиків» (близько 33% нових бізнесменів). Ця група має 2 джерела:
· Центри науково технічної творчості молоді – НТТМ (17%), середній вік представників даної групи приблизно 30 років;
· Науково-дослідні інститути (15%). Середній вік – 36 років.
2. Більш традиційні джерела поповнення бізнес-еліти – банки і промислові підприємства. Вихідці з банківської сфери складають 14% еліт, а з промисловості – 23%.
3. Специфічна група – «природні таланти» (5%). Середній вік цієї групи складає 52 року. Це ті лідери, які з'явилися тільки завдяки соціально-економічній ситуації, що склалася .
4.Поповнення армії українських бізнесменів представниками елітних сімей склало 8% їх загального числа. Середній вік цієї категорії – 26 років.[9,c.245]
3.2 Рекомендації щодо здійснення ефективного лідерства
лідерство менеджмент
Матеріали дослідження дають змогу конкретизувати специфічні вимоги до сучасного керівника підприємства з урахуванням виконуваних ним рольових функцій. Деякі якості у частини керівників розвинуті гірше, ніж потрібно для ефективного співробітництва з підлеглими. На думку опитуваних підлеглих, у керівників підприємств особливо не вистачає таких якостей, як ввічливість і тактовність, обґрунтована сміливість при прийнятті рішень, справедливість при розгляді конфліктних ситуацій, уміння враховувати можливості виконавців.
Важливою характеристикою є діловитість лідера, яка проявляється у плановості, чіткій регламентації діяльності, високій організованості, підприємливості, конкретності і оперативності в роботі, продуманому розпорядництві і гнучкості у розв'язанні поточних питань, умінні правильно маневрувати виробничими ресурсами і швидко перебудовуватися, якщо цього вимагають інтереси справи.
Діловитість означає деяку практичність, уміння одержувати максимум користі для загальної справи при наявних ресурсах, здатність твердо оцінювати виробничу ситуацію і прогнозувати результати намічених дій. Діловий лідер ставить завдання для підлеглих з чіткими цілями, вміло підбирає виконавців, чітко розмежовує їх обов'язки, права і відповідальність, здійснює систематичний контроль, ефективно стимулює за хорошу роботу.
Рисою ділового стилю лідерства є професійне здійснення розпорядчої діяльності, наукова обґрунтованість рішень, що базується на високому рівні знань і розвинутому інтелекті керівника. Високий демократизм управлінського процесу за ринкової економіки не може супроводжуватися створенням чисельних рад, комісій та засідательською метушнею, що нерідко веде до бюрократизму в роботі і втрати відповідальності посадових осіб за доручену ділянку.
За свідченням Лі Якокки, всім підручникам наперекір «... у корпораціях основну частину важливих рішень приймають окремі особи, а не комісії і комітети. Комісії необхідні – в них люди діляться один з одним своїми знаннями і намірами. Але коли комісії підмінюють індивідуальності — продуктивність значно знижується" [17,c.182]
Діловий керівник вміло користується різноманітними методами і прийомами стимулювання за високоякісну роботу і скупий на стягнення. До того ж пам'ятає, що, накладаючи стягнення на людину, не можна її принижувати. Відомий такий приклад з історії Французької революції, що проголосила свободу особистості і коли на повний голос заговорили про людську гідність. Шарлота Корде, що вбила одного із вождів революції — Марата, була заарештована і страчена на гільйотині. Коли її відрублена голова впала в корзину, кат Сансон підняв її і дав декілька ляпасів за вбивство Марата. За це кат був звільнений з посади, оскільки порушив закон: "Караючи, не принижувати".