Погіршення використання оборотного капіталу привело до уповільнення процесу реалізації , тобто обсяг реалізації знизився.
Збільшення вартості оборотного капіталу нейтралізувало погіршення його використання. У підсумку обсяг реалізації виріс на 730 т.грн.
Основним критерієм прояви кризової ситуації на підприємстві є його неплатоспроможність – неможливість підприємства погасити свої зобов'язання. Вона виявляється в порушенні фінансових потоків, що забезпечують виробництво і реалізацію продукції. Причинами неплатоспроможності є фактори, що впливають на зниження чи недостатній ріст виторгу від реалізації і випереджальний ріст зобов'язань. Спад виробництва, ознаки соціального банкрутства, високий ступінь зносу основних засобів, низька ліквідність оборотних коштів - кожної з цих взаємозалежних факторів може стати причиною неплатоспроможності підприємства. Неплатоспроможність виявляється в такім розміщенні і використанні фінансових ресурсів, при якому підприємство на може погасити свої зобов'язання перед кредиторами.
Позитивно оцінити роботу підприємства в звітному році не можна, оскільки прибуток як балансова, так і реалізаційна знизилася. Основна причина цього зміна питомої ваги різнорентабельних виробів у загальній структурі і збільшення собівартості продукції, а також поява позареалізаційних витрат у звітному році.
У такий спосіб підприємство не цілком використовує свої резерви. Зниження балансового прибутку у свою чергу знизило рентабельність обороту і привело до зменшення можливостей рентабельності капіталу.
Крім того в звітному році одночасне зменшення матеріалоємності продукції і зниження капіталовіддачи активної частини основних фондів, що у свою чергу було викликано збільшенням вартості встановленого обладнання на підприємстві, уплинуло на зниження капіталовіддачи основного капіталу. У такий спосіб збільшення вартості капіталу супроводжувалося погіршенням його використання.
Так само в звітному році відбулося погіршення використання оборотного капіталу. Це зажадало залучення додаткових засобів для поповнення оборотного капіталу. А збільшення капіталоємкості оборотного капіталу привело до того, що підприємство недоодержало можливого виторгу від реалізації продукції.
Усе вищесказане дозволяє зробити висновок про те, що в звітному році підприємство не використовувало усіх своїх резервів, унаслідок чого робота була неефективною.
Однієї з важливих задач по висновку підприємства з кризової ситуації є вибір такої оптимальної управлінської структури, що найкраще відповідала би цілям і задачам підприємства, а також впливає на нього зовнішнім і внутрішнім факторам в існуючих і очікуваних умовах функціонування підприємства
1. Салыга С.Я. Менеджмент: Теория и практика. - Донецк, ДПИ, 2003.
2. Мескон М.Х. и др. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992.
3. Борманн Д., Воротина Л., Федсрманн Р. Менеджмент. - Гамбург, 1992.
4. Рыночная экономика: Учебник, В 3 т-ах. Т. 2. Часть 1 / Основы бизнеса. - М.: Соминтек, 1992.
5. Белуха Н.Т. Теория финансово-хозяйственного контроля: Учебник. – К.:Вища шк., 2005.
6. Фленов С.И. Организация и методика ревизии финансово-хозяйственной деятельности предприятия. - М.: «Финансы и статистика», 2004.
7. Савицька С.Г. Методика комплексного аналізу господарської діяльності. – М., 2006.
8. Сажина М.А., Чибриков Г.Г. Основи економічної теорії. – М., 2000.
9. Хормолова Т.В. и др. Практическое пособие бухгалтеру–менеджеру. – Х.: Основа, 1993.
10. Юзів О.В. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємств. – К., 2005.
11. Экономика предприятия, под ред. Гуденко А.И. – Мн., 2000.
12. Бондурка О.М. Фінансова діяльність підприємства. – К., 2003р.
13. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия. – М.: Финансы и статистика, 2003.
14. Ефимова О.В. Финансовый анализ. – М.: Бухгалтерский учет, 2003.
15. Кейлер В.А. Экономика предприятия. – М., 2001.
16. Маркорьян Э.А., Герасименко Г.П. Финансовый анализ. – М.: 2002.
17. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. – К., 2005.
18. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Мн.: