Основне завдання економічного аналізу полягає в тому, щоб дати об'єктивну оцінку виробничо-господарської діяльності колективу підприємства і його окремих ланок, виявити передовий досвід і внутрішні резерви виробництва в інтересах їхнього повного використання.
Економічний аналіз господарської діяльності дозволяє з'ясувати причини успіхів або невдач, що мали місце в роботі підприємств, сприяє швидкому поширенню передового досвіду, впровадженню нової техніки, широкому застосуванню найбільш ощадливих прийомів виконання дорученої роботи й разом з тим ліквідації виявлених при аналізі недоліків у роботі, попередженню безгосподарності, непродуктивних витрат і втрат.
Діяльність кожного промислового підприємства характеризується певною системою економічних показників, вивчення яких і є змістом аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.
Кожний економічний показник характеризує яку-небудь одну сторону діяльності підприємства, але в єдиному господарському організмі всі показники зв'язані. Ріст продуктивності праці працівників підприємства, наприклад, є вирішальним чинником збільшення обсягу виробництва. У свою чергу обсяг виробництва і якість продукції безпосередньо впливають на рівень продуктивності праці. Залежно від обсягу виробництва й продуктивності праці розраховується фонд заробітної плати, від розмірів оплати праці за одиницю продукції залежить її собівартість, від собівартості - рентабельність виробництва й т.д.
У плануванні й при оцінці господарської діяльності промислових підприємств застосовуються натуральні й вартісні показники обсягу виробництва. За допомогою натуральних показників визначається фізичний обсяг випуску продукції. У натуральних показниках у багатьох випадках планується й ураховується робота внутрішніх підрозділів підприємства (цеху, ділянки, бригади й т.д.). У план виробництва в натуральному вираженні незалежно від того, чи буде вона реалізована на сторону або використана усередині підприємства.
Поряд з натуральними величинами застосовуються грошові, вартісні показники, які дають можливість виміряти обсяг виробництва в цілому.
Ціль аналізу продуктивності праці й заробітної плати укладається у виявленні можливостей подальшого збільшення випуску продукції за рахунок росту продуктивності праці, більше раціонального використання чисельності працюючого і їхнього робочого часу, у визначенні резервів зниження собівартості продукції на основі економічної витрати заробітної плати, виявлення й усунення непродуктивних виплат з фонду заробітної плати.
Найважливішим завданням аналізу ефективності витрат на підприємстві є вивчення існуючої організації праці, розгляд умов і культури праці, а також режиму роботи й відпочинку.
Досить істотно виявити вплив на ефективність праці висвітлення, запиленості повітря, шуму, вібрації, температури й т.д. Їхній фактичний стан рівняється із припустимими санітарно-гігієнічними нормами.
Планування й облік продуктивності праці на підприємстві провадиться із застосуванням двох груп показників:
- витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції (трудомісткість);
- виробки продукції в одиницю відпрацьованого часу.
Для повної й всебічної оцінки рівня продуктивності праці використаються як показники трудомісткості, так і показники виробки продукції в одиницю часу.
Трудомісткість характеризує кількість робочого часу (у годинниках, хвилинах), затрачуване виробничими робітниками на виготовлення одиниці продукції. Показник трудомісткості обчислюється звичайно в нормо- годинниках, тому для правильного розрахунку трудомісткості важлива якість діючих норм.
Щоб визначити ефективність використання робочого часу, підраховується також виробки продукції на один відпрацьований людино-день або людино-година. Порівняння середньорічний, середньомісячної, середньодобової й середньогодинной виробки дає можливість судити про наявних на підприємстві резервах росту продуктивності праці.
При аналогічних розрахунках у цеху й на ділянці дотримуються ті ж правила, що й у цілому на підприємстві. [31; 79-81]
Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних і допоміжних показників.
До узагальнюючих показників ставляться середньорічна, середньоденна й середньочасова виробка продукції одним робітником, а також середньорічне виробки продукції на один працюючого у вартісному вираженні. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або людино-година. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконання робіт за одиницю часу.
Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічне виробки продукції одним працюючої. Величина його залежить не тільки від виробки робітників, але й від питомої ваги останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.
На малюнку 2.1 представлений взаємозв'язок факторів визначальне середньорічне виробки продукції працівників підприємства. [18; 92]
Мал. 2.1. Взаємозв'язок факторів, що визначають середньорічне виробки продукції працівника підприємства
У таблиці 2.1 відбиті вихідні дані для факторного аналізу за 2008-2009 рік.
Показники | 2008р.факт | 2009р. | Виконання, % | |||
План | Факт | План 2009р до факту 2008р. | За 2009р | |||
До плану | До факту 2008р | |||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
Обсяг виробництва, тис. грн. | 87353 | 90736 | 90736 | 103.87 | 100.0 | 103.87 |
Середньосписочна чисельність: - промислово-виробничого персоналу (ППП), чіл. | 1041 | 1071 | 1037 | 102.88 | 96.83 | 99.62 |
- робітників, чіл. | 1003 | 1003 | 965 | 100.0 | 96.21 | 96.21 |
Питома вага робітників у загальній чисельності ППП, % | 96.4 | 93,6 | 93,1 | 97.1 | 99.47 | 96.58 |
Відпрацьовано днів одним робітником за рік | 245 | 250 | 240 | 102.04 | 96.0 | 97.96 |
Середня тривалість робочого дня, ч. | 7.3 | 8 | 7,2 | 109.6 | 90 | 97.56 |
Загальна кількість відпрацьованого часу: | ||||||
- всіма робітниками за рік, чол. ч. | 1861829 | 2142007 | 1791936 | 115.04 | 83.66 | 96.25 |
- у т.ч. одним робітником, чол. ч. | 1788 | 2007 | 1728 | 11.86 | 86.4 | 96.64 |
Середньорічне виробки: | ||||||
- одного працюючого тис. грн. | 83.9 | 84.7 | 87.5 | 100.95 | 103.31 | 104.29 |
- одного робітника, тис. грн. | 87.1 | 90.8 | 94 | 104.25 | 103.52 | 107.92 |
Середньоденне виробки робітника, грн. | 343 | 339 | 365 | 98.83 | 107.67 | 106.41 |
Середньогодинна виробка робітника, грн. | 47 | 42 | 51 | 89.36 | 121.43 | 108.51 |
Непродуктивні витрати часу, ч. | - | - | 15 | - | - | - |
Звідси середньорічне виробки продукції одним працівником можна представити у вигляді добутку наступних факторів:
ГВ = УД * Д * П * СВ, (2.1)
де ГВ - середньорічне виробки продукції одним працівником;
УД - частка робітників у загальній чисельності працівників;
Д - кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік;
П - середня тривалість робочого дня;
СВ - середньогодинная виробки продукції.
Розрахунок впливу цих факторів провадиться способами ланцюгової підстановки абсолютних різниць, відносних різниць або інтегральним методом.
Проаналізуємо зміну середньогодинной виробки як одного з основних показників продуктивності праці й фактору, від якого залежить рівень середньоденного й середньорічного виробки робітників.
Величина цього показника залежить від факторів, пов'язаних зі зміною трудомісткості продукції й вартісної її оцінки. До першої групи факторів ставляться такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його виправленням. У другу групу входять фактори, пов'язані зі зміною обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці у зв'язку зі змінами структури продукції й рівня кооперованих поставок. Для розрахунку впливу цих факторів на середнегодинну виробку використається спосіб коштовних підстановок. Крім планового й фактичного рівня середньогодинної виробки розрахуємо три умовних показники її величини.