Комунікаційні процеси у системі менеджменту підприємства на прикладі ЗМКБ "Прогрес" (стр. 1 из 18)

ДИПЛОМНА РОБОТА

Комунікаційні процеси у системі менеджменту підприємства на прикладі ЗМКБ «Прогрес»

Вступ

Актуальність теми дипломної роботи. В останні роки одночасно зі зростанням ролі маркетингу збільшилася роль маркетингових комунікацій. Дійсно, ефективні комунікації зі споживачами стали ключовими факторами успіху будь якої організації.

Об'єктом дипломної роботи є зовнішньоекономічна комунікаційна політика підприємства. Підприємства різного роду діяльності, від дрібних роздрібних торговців до великих товаровиробників, а також безприбуткові організації (навчальні, лікувальні, церкви, музеї, симфонічні оркестри й ін.) постійно просувають свою діяльність до споживачів і клієнтів, намагаючись реалізувати кілька мет:

1) інформувати перспективних споживачів про свій продукт, послугу, умовах продажів;

2) переконати покупця віддати перевагу саме цим товарам і маркам, робити покупки у визначених магазинах, відвідувати саме ці розважальні заходи і т.д.

3) змушувати покупця діяти – звертання споживача направляється на те, що ринок пропонує в даний момент, а не відкладати покупку на майбутнє.

Ці мети досягаються за допомогою реклами, продавців, назв магазинів, оформлення вітрин, упакування, розсилання літератури, роздачі безкоштовних зразків, купонів і інших комунікаційних видів діяльності.

Мета дипломної роботи полягає в розгляданні основних положень становлення та розвитку комунікаційної політики на сучасному етапі. Майже неможливо переоцінювати важливість комунікацій у керуванні. Навряд чи не усе, що роблять керівники, щоб полегшити організації досягнення її цілей, вимагає ефективного обміну інформацією. Якщо люди не зможуть обмінюватися інформацією, ясно, що вони не зуміють працювати разом, формулювати мети і досягати їх.

Комунікації – це складний процес, що складається з взаємозалежних кроків, кожний з цих кроків дуже потрібний для того, щоб зробити наші думки зрозумілими іншому обличчю. Кожен крок – це пункт, у якому, якщо ми будемо недбалі і не будемо думати про те, що робимо, – зміст може бути втрачений. Вищезгадане називається керування чи просуванням маркетинговими комунікаціями.

Маркетингові комунікації, як і в цілому міжнародний маркетинг, базуються на фундаментальних принципах маркетингу. Це означає, що маркетинг являє собою систему заходів і сукупність технологічних прийомів, що дозволяють підприємству завойовувати, а в наслідки зберігати вигідну клієнтуру за допомогою постійного спостереження за ринком з метою надання впливу на його розвиток чи у гіршому випадку, пристосування до нього.

Таким чином, маркетингові комунікації містять ідею комунікації зі споживачами.

Тенденція до інтегрування маркетингових комунікацій, тобто загальне використання реклами, паблік рілейшнз, стимулювання збуту, прямого продажу, комунікацій у місцях продажу і собитийного маркетингу з іншими елементами комплексу маркетингу – одне з найбільш значних маркетингових досягнень 90-х років.

У минулому компанії часто розглядали елементи комунікації як окремі види діяльності, у той час як маркетингова філософія в даний момент вважає, що інтеграція абсолютно необхідна для досягнення успіху. Причина, по якій приділяється так багато уваги маркетинговим комунікаціям, полягає в тому, що багато організацій традиційно противилися інтеграції різних комунікаційних елементів. Небажання змін багато в чому було обумовлено острахом менеджерів того, що ці зміни приведуть до скорочення бюджетів і зменшенню їхнього авторитету і влади. Рекламні агентства корпорацій не хотіли змін через страх розширення своїх функцій за границі реклами. Проте рекламні агентства розширили свої функції, об'єднавши з компаніями чи створивши свої нові відділення, що спеціалізуються на стимулюванні збуту, прямому маркетингу та ін. Аналіз збуту і методів просування товарів є невід'ємною частиною організації збуту продукції на підприємствах.

Задачами дипломної роботи можна вважати: зробити огляд літератури щодо комунікаційної політики; розібрати основні поняття комунікації; розглянути зв'язок маркетингу та комунікації; зробити огляд комунікаційної політики українських підприємств авіа будівництва; зробити аналіз зовнішньоекономічної комунікаційної діяльності ЗМКБ «Прогрес»

1. Комунікаційна політика підприємства

1.1 Огляд літератури стосовно комунікаційної політики

В Україні опубліковано чимало праць щодо комунікаційної політики та її аналізу. З когорти науковців, що започатковували аналіз комунікаційної політики в Україні, можна назвати А. Рубана, Ю. Пахомова, Д. Яновського. Творчо працюють над дослідженням аналітичних підходів у комунікаційній політиці Т. Брус, В. Романов, О. Рудік.

Серед вітчизняних досліджень щодо різноманітних аспектів формування комунікаційної політики заслуговують на увагу публікації Ю. Бадзьо, І. Біласа, В. Бондаренка, О. Валевського, І. Варзаря, Б. Гаєвського, А. Гальчинського, Р. Зварича, В. Кременя, І. Кураса, О. Кучеренка, В. Лісничого, М. Логунової, В. Лугового, В. Мадісона, М. Михальченка, І. Надольного, М. Пірен, А. Пойченка, І. Розпутенка, В. Скуратівського, Ф. Рудича, С. Рябова, В. Філіпчука, А. Чемериса, В. Шахова, Л. Шкляра та інших.

Теорію і практику комунікаційної політики досліджували В. Авер'янов, В. Амелін (Росія), Г. Атаманчук (Росія), В. Афанасьєв (Росія), В. Бабкін, О. Бандурка, В. Бакуменко, В. Бебик, А. Білоус, І. Бінько, О. Воронько, С. Дубенко, М. Головатий, А. Дегтярьов (Росія), В. Князєв, Г. Леліков, В. Луговий, С. Майборода, В. Марущак, С. Мосов, П. Надолупний, І. Надольний, Н. Нижник, О. Оболенський, С. Пирожков, Н. Плахотнюк, В. Ребкало, В. Рижих, В. Скуратівський, С. Телешун, Ю. Тихонравов (Росія), В. Тронь, В. Цвєтков, С. Чукут, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, Г. Щокін, В. Яцуба та інші. Але, незважаючи на те, що науково-теоретичний, методичний, довідковий апарат аналізу комунікаційної політики широко досліджений як у зарубіжній, так і у вітчизняній політичній науці, все ж комплексного дослідження цієї проблеми ще бракує, тож, видається, пропонована праця саме на часі.

Вітчизняна літературно-джерельна база, на жаль, не досить повно висвітлює багатогранність аналізу комунікаційної політики та шляхів її впровадження. Автори спрямовували свої зусилля на створення монографічного дослідження, яке фактично започаткувало б виокремлення аналізу комунікаційної політики як специфічну наукову сферу. Загальним результатом є обґрунтування концептуальних засад аналізу та впровадження комунікаційної політики.

Заслуговує на увагу ґрунтовна розробка вченим теорії маркетингу (зважаючи, що маркетинг є механізмом впровадження комунікаційної політики). Маркетинг є невід'ємним компонентом комунікаційних систем, і в майбутньому передбачається тільки збільшення його ролі.

Окремо слід відзначити аналітично-академічний внесок Ю.А. Григор'єва у практичну розробку напрямів комунікаційної політики. Він розділяє фундаментальні і прикладні аспекти комунікаційної науки.

Пильна увага до прикладних технологій комунікацій й комунікаційної політики – реклама, акції та виставки, використання телебачення та радіо тощо – та розповсюдження їх сприяли не тільки виживанню комунікаційної моделі, а й досить ефективному її функціонуванню в умовах фактичного глобального протистояння.

Процеси в Україні також стимулювали виникнення значної кількості комунікаційних центрів, які забезпечували інформаційно-аналітичну підтримку фінансових і підприємницьких структур. Кадрово-аналітичний потенціал таких центрів не завжди відповідав їхнім гучним назвам і плутанині понять аналіз для комунікацій, комунікаційний аналіз та аналіз комунікацій. Досягненням цього періоду можна вважати виведення аналізу комунікаційної політики на широкий загал та його всебічне обговорення. Поступово усвідомлення необхідності аналізу напрямів комунікаційної діяльності спонукало до розробки відповідного (з урахуванням західних зразків) апарату, вироблення процедури й технології аналітичної роботи.

На сьогоднішній стан українського підприємництва впливають прорахунки і неефективна діяльність комунікаційної політики, пов'язані з недосконалістю розробки комунікаційної стратегії. Нарешті, наукового обґрунтування потребує модель комунікаційної політики, яка відповідала б новим конкретно-історичним реаліям.

1.2 Процес комунікацій і ефективність керування

Відповідно дослідженням керівник витрачає від 50 до 90% усього часу на комунікації. Це здається неймовірним, але стає зрозумілим, якщо врахувати, що керівник займається цим, щоб реалізувати свої ролі в міжособистих відносинах, інформаційному обміні і процесах прийняття рішень, не говорячи про управлінські функції планування, організації, мотивації і контролю. Саме тому, що обмін інформацією убудований в усі основні види управлінської діяльності, комунікації є сполучним процесом.

Оскільки керівник виконує три свої ролі і здійснює чотири основні функції, для того щоб сформулювати мети організації і досягти їх, якість обміну інформацією може прямо впливати на ступінь реалізації цілей. Це означає, що для успіху індивідів і організацій необхідні ефективні комунікації.

Хоча загальновизнано, що комунікації мають величезне значення для успіху організацій, опитування показали, що 73% американських, 63% англійських, і 85% японських керівників вважають комунікації головною перешкодою на шляху досягнення ефективності їх організаціям. Згідно ще одному опитуванню приблизно 250000 працівників 2006 самих різних компаній, обмін інформацією представляє одну із самих складних проблем в організаціях. Ці опитування показують, що неефективні комунікації – одна з головних сфер виникнення проблем. Глибоко осмислюючи комунікації на рівні особистості й організації, ми повинні учитися знижувати частоту випадків неефективних комунікацій і стає кращими, більш ефективними менеджерами. Ефективно працюючі керівники – це ті, хто ефективні в комунікаціях. Вони представляють суть комунікаційного процесу, мають добре розвите уміння усного і письмового спілкування і розуміють, як середовище впливає на обмін інформацією.