Оцінка ефективності функціонування ринку праці в Україні (стр. 1 из 2)

Міністерство Фінансів України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ДОПОВІДЬ

З дисципліни: « Економіка праці та соціально-трудові відносини»

На тему: « Оцінка ефективності функціонування ринку праці в Україні»

Виконала: студентка

Групи Еп-09-1

Сєрова І.В.

м. Дніпропетровськ 2010

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.

Покупцем товару “робоча сила” на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає інших працівників за певну грошову винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни

Важливою умовою формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця -- інтересам працівника.

Ринок робочих місць як складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, передусім характеризується кількістю вакансій на підприємствах і в організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

Фінансова криза 2008–2009 років стала важким випробуванням для більшості українців. За понад мільйоном із них закрилися двері їхніх підприємств, фірм, установ. Однак уже з 2010-го ситуація почала вирівнюватися. За даними Міжнародної організації праці (МОП), на рубежі 2009–2010 років рівень безробіття в країні усе ще досягав 9,8 відсотка. Але потім став знижуватися й до кінця 2010-го становив 8,1 відсотка. За словами Національного координатора МОП в Україні Василя Костриці, рівень безробіття цього року може знизитися до 7,7 відсотка. Цей оптимізм поділяє й віце-прем’єр-міністр України – міністр соціальної політики Сергій Тігіпко. За його словами, якщо в країні триватиме економічне зростання близько 4–5 відсотків, то в наступному році вже може постати проблема нестачі робочих рук, зокрема, робочих спеціальностей.

І в складних умовах кризи, і в часи економічного зростання одним із вирішальних чинників для будь-якого роботодавця є його репутація. У першому випадку вона дає змогу зберегти кадровий потенціал (цінні співробітники не підуть шукати кращого життя через тимчасові економічні труднощі), у другому – дає можливість залучити гарних професіоналів.

У цьому контексті досить цікавим є проведене наприкінці минулого року компанією Reputation Capital і Міжнародним кадровим порталом НеadHanter дослідження репутації українських компаній як роботодавців. У дослідженні було відібрано 50 найвідоміших і високоприбуткових українських і мультинаціональних компаній, а також банків. Респондентам (аудиторія порталу НН) розсилали анкети, за якими згодом і було складено рейтинг роботодавців України з найкращою репутацією.

У підсумку з'ясувалося, що репутаційний індекс топ-5 мультинаціональних компаній і топ-5 вітчизняних майже не відрізняються, тобто українські компанії цілком конкурентні на ринку праці. З’ясувалося: чим вища репутація компанії, тим більшою мірою співробітники готові продовжувати працювати в ній навіть у разі зниження зарплати. До речі, турбота про соціальний добробут співробітників поки що аж ніяк не сильний бік українських роботодавців. За даними проведеного влітку минулого року дослідження, 92 відсотки наших співвітчизників упевнені, що роботодавці зобов'язані піклуватися про здоров'я своїх співробітників. Однак лише третина з них мають соціальний пакет на робочому місці. 16 відсотків опитаних зізналися, що в їхніх компаніях соціальні переваги доступні лише обраним співробітникам. За словами респондентів, найчастіше соціальні пакети передбачають оплату мобільного зв'язку (44 відсотки респондентів зізналися у цьому), медичне страхування (32), оплату транспортних послуг (17), оплату обіду (15) та оплату відпочинку (15).

Більшість експертів вважає, що цього року рівень безробіття в Україні продовжить знижуватися, кваліфіковані фахівці з досвідом роботи, розумінням цілей і завдань великого бізнесу будуть істотно зростати в ціні. Надалі через складну демографічну ситуацію кваліфіковані кадри будуть взагалі на вагу золота.

Однак брак робочої сили в 2025 році, за найскромніших підрахунками, становитиме майже півмільйона осіб, тоді як фахівці вважають безпечною межею для України 200 тисяч. Виходячи з цього, роботодавцям доведеться дедалі більше піклуватися і про свою репутацію, і про «близьких», тобто про співробітників.

Визначено наступні проблеми формування і ефективної реалізації національного трудового потенціалу: звуження демографічного потенціалу, продовження депопуляції та «демографічна старість» населення; деградація пропозиції праці внаслідок відсутності зваженої міграційної стратегії, дисбалансу ринку праці і ринку освітніх послуг; втрата заробітною платою своїх основних функцій – відтворення робочої сили, стимулювання праці, регулювання економіки та стимулювання інвестицій в людський капітал; зниження економічної активності населення працездатного віку і підвищення економічно вимушеної праці; надексплуатація робочої сили, високий рівень розшарування населення та трудова бідність; скорочення питомої ваги зайнятості в сфері виробництва валового внутрішнього продукту та відповідне її підвищення в сферах розподілу і споживання.

Рівень оплати праці в Україні занадто низький, навіть і з урахуванням фактичної продуктивності праці. Мінімальна заробітна плата (545 грн. станом на 01.10.2008 р.) не досягає навіть стандарту бідності та не дозволяє працюючим народжувати та виховувати бодай одну дитину (навіть в умовах бідності). Сучасну межу трудової бідності в роботі визначено за двома підходами: 1) 1338 грн. на місяць з розрахунку ПМ = 669 грн. для працездатних осіб в Україні станом на 01.10.2008 р. (мінімум, потрібний для працюючої людини та її простого відтворення у майбутньому поколінні); 2) 8,6 дол. США на добу (4,3*2), тобто 1806 грн. на місяць із розрахунку міжнародного критерію бідності - вартість добового споживання на рівні 4,3 дол. США на одну особу. Трудова бідність (середня заробітна плата нижча критерію бідності розрахованого на двох з урахуванням простого відтворення) характерна для таких видів економічної діяльності, як: сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги; рибальство, рибництво; діяльність готелів та ресторанів; охорона здоров’я та надання соціальної допомоги. До категорії бідних потрапили верстви населення, які за освітнім та фаховим рівнем у розвинених країнах складають основу середнього класу та рушійну силу інноваційного розвитку країни.

На основі класифікації етапів розвитку ринку праці за динамікою попиту та пропозиції проаналізовано розвиток національного ринку праці за часи незалежності (рис. 1). Для одночасного аналізу напрямів впливу демографічних та міграційних тенденцій на ринок праці України автором розроблена матриця оцінки формування трудового потенціалу національного ринку праці (рис. 2), в результаті використання якої в еволюції відносин формування сукупної пропозиції праці стає можливим виділення наступних етапів: 1) 1991-1992 рр. - збільшення сукупної пропозиції праці як за рахунок корінного населення, так і іноземців; 2) 1993-2004 рр. - скорочення сукупної пропозиції праці як за рахунок демографічних тенденцій, так і міграції населення; 3) 2005-2008 рр. - поступове «заміщення» корінного населення іноземним в результаті скорочення кількості корінного населення одночасно із збільшенням іноземного (з 2005 р. міграційне сальдо України змінило знак з негативного на позитивний). Негативним моментом (крім соціальних, ментальних, культурних, психологічних) є нерівноцінність «заміщення» високоосвіченого населення на мігрантів переважно з низьким рівнем освіти і без кваліфікації, що приїздять для роботи переважно у сфері торгівлі імпортованими товарами та не беруть участь у розвитку національної економіки. Обґрунтовано необхідність включення даної матриці до системи оцінки національної безпеки України.

Дослідження сучасного механізму регулювання ринку праці дозволило виявити домінування в програмних документах функції споживання домашнього господарства як макроекономічного суб’єкту ринку над функцією виробництва, що не відповідає принципам забезпечення економічного зростання. В Державній програмі економічного і соціального розвитку України зайнятість населення та ринок праці, питання оплати праці розглядаються як складова соціальної політики, натомість факторами економічного зростання визначені: податково-бюджетна, інвестиційна, грошово-кредитна та валютно-курсова політика, інституціональні та організаційні механізми економічного регулювання, політика розвитку фінансового ринку. ринок праця бідність україна

В сучасних умовах розвитку соціально-економічних відносин України методологія регулювання ринку праці має будуватись за такими якісними критеріями, як: стратегічна модель управління; використання вбудованих стабілізаторів результативності праці, капіталовкладень в формування індивідуального трудового потенціалу, розширеного відтворення трудового потенціалу в систему оплати праці; збалансованість ринку праці та ринку освітніх послуг. Метою державного регулювання ринку праці України має стати створення правових, економічних, соціальних і організаційних засад забезпечення розширеного відтворення та формування раціональної пропозиції праці, її ефективної реалізації із забезпеченням національного зростання в пріоритетних для країни напрямах в умовах забезпечення соціального стандарту відтворення працівника із стимулюючим механізмом диференціації оплати праці. Економічною базою реформування механізму регулювання ринку праці має стати реформування системи оплати праці. Використання авторської моделі підрахунку мінімальної заробітної плати дозволило виявити явище надексплуатації робочої сили, в результаті чого держава забезпечує соціальний захист збіднілого працюючого населення. Разом з тим, забезпечення європейських стандартів оплати праці на даному етапі розвитку економіки неможливе, тому запропонована двоетапна модель реформування оплати праці.