Так як це новий заклад, то перша увага у ціновій політиці приділятиметься залученню потенційних споживачів. При відповідній якості та асортименті послуг за відповідну ціну, для однозначного визначення місця закладу на ринку, завоюванню довіри, встановлення репутації надійного і респектабельного закладу ресторанного господарства.
Визначення місткості ринку та його сегментація
Маркетингові дослідження ринку включають вивчення та прогнозування ємкості ринку. Показник ємкості функціонуючого ринку ресторанних послуг певного регіону в натуральних показниках розраховується за формулою:
де Мрр – ємкість функціонуючого (в межах обраного сегменту) ринку ресторанних послуг, чол.;
Рі – кількість місць в окремому закладі ресторанного господарства;
Kі – середня фактична оборотність одного місця в даному закладі за добу;
і – загальна кількість зданих в експлуатацію закладів ресторанного господарства, од.
(100*1+150*1,5) = 325 чоловікПісля проведення дослідження споживчого ринку, ми можемо визначаємо той сегмент, який буде прийнятний для розгортання нашого ресторанного бізнесу.
Розрахунок неохопленої ємності ринку на який виходить заклад ведеться за формулою:
, (1.5)Неохоплена ємність сегменту ринку буде складає 1635 чоловік.
Визначаємо необхідну кількість місць для задоволення потреб потенційного сегменту ринку
(1.6)де МЗ – кількість місць у закладі, місць;
Об – орієнтовна оборотність місця в закладі даного типу, разів/добу.
Отже,
Характеристика маркетингової політики
В умовах жорсткої конкуренції і зростання витрат неодмінною умовою виживання суб'єкта економіки стає маркетинг. Маркетинг (від англійського market – ринок) – комплексна система організації виробництва і збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів і здобуття прибули на основі дослідження і прогнозування ринку, вивчення внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства-експортера, розробки стратегії і тактики поведінки на ринку за допомогою маркетингових програм.
Проектований заклад ресторанного господарства буде розташований у історичному центрі міста Чернівці – вул. Білоруській. Це добре відоме місце всім жителям та гостям міста Чернівці, тому розрекламувати його буде не важко. Будівля, у якій буде знаходитись сам заклад, була побудована ще за австрійської влади. А, як відомо, ці будівлі славляться своєю добротністю, стилем та архітектурною душевністю.
У план маркетингу проектованого закладу ресторанного господарства входять наступні пункти:
1. Ціноутворення.
2. Схема поширення послуг.
3. Методи стимулювання збуту (продажу).
4. Реклама.
5. Формування суспільної думки про ресторан і послугу.
1. При аналізі способів ціноутворення можна припустити, що ціна послуги буде визначатися виходячи з:
1). Собівартості продукції;
2). Ціни конкурентів на аналогічну продукцію;
3). Унікальних переваг послуги;
4). Ціни, обумовленої попитом на дану продукцію.
На основі собівартості буде оцінюватися мінімально можлива ціна продукції, що відповідає найменшим витратам виробництва.
На основі аналізу цін конкурентів буде визначатися середній рівень цін на продукцію.
Максимально можлива ціна буде встановлюватися для продуктів, що відрізняються високою якістю або унікальними перевагами.
Ціни, обумовлені попитом або кон'юнктурою ринку даної продукції, можуть коливатися у діапазоні від мінімальних до максимальних цін. Ці ціни будуть мінятися в різні періоди життєвого циклу продукції.
Важливим з погляду маркетингу є розробка керівництвом ресторану своєї цінової політики.
Цілеспрямована цінова політика укладається в наступному: треба встановлювати на свої послуги такі ціни й так змінювати їх залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати певною часткою ринку, одержати бажаний обсяг прибутку.
При розробці цінової політики варто враховувати наступні етапи ціноутворення:
1. Вихід на новий ринок. Щоб викликати зацікавленість споживачів до продукції проектованого ресторану й поступово закріпитися на новому ринку, доцільно буде встановити більше низькі ціни в порівнянні із цінами конкурентів. Така цінова політика вигідна на первісному етапі проникнення на новий ринок. Далі, в міру завоювання певної частки ринку й формування стійкої клієнтури, ціни на продукцію поступово будуть підвищуватися до рівня цін конкурентів.
2. Впровадження нової послуги. Вихід з новою послугою «Доставка додому», що зовсім по-новому задовольняє потреби споживачів, забезпечить проектованому закладу ресторанного господарства протягом деякого часу монопольне положення на ринку. На цьому етапі буде проводитися цінова політика «зняття вершків». Вона заключається в тому, що ресторан буде встановлювати максимально високу ціну, що забезпечує норму прибутку, у багато разів перевищуючу середню. Однак проведення цієї політики буде обмежено в часі, тому що конкуренти «не дрімають», вони постараються почати робити даний вид послуги. Виникає небхідність у певний момент почати зниження цін, щоб завоювати нові сегменти ринку й придушити активність конкурентів на старих сегментах.
3. Захист позиції. Проектований ресторан в умовах конкуренції буде прагнути зберегти ту частку ринку, якої він володіє. До основних факторів, що враховується при конкуренції, відносяться: ціна, якісні показники продукції, час обслуговування, умови платежу, реклама, робота із громадськістю й інші заходи системи стимулювання збуту. Рестораном може бути використана відкрита цінова «війна»: ресторан може різко знизити ціну на продукцію. Тоді у відповідь інші ресторани повинні будуть також знизити свої ціни, при цьому найбільш слабким конкурентам прийдется піти з ринку.
4. Послідовний прохід по сегментах ринку. На цьому етапі продукція буде пропонуватися спочатку тим сегментам ринку, де споживачі готові заплатити високу ціну. Після одержання підвищених («преміальних») цін ресторан перейде послідовно до збуту продукції по більш низьких цінах на такі сегменти ринку, які характеризуються більшою еластичністю попиту (збільшенням обсягу покупок при зниженні ціни).
5. Задовільне відшкодування витрат. На цьому етапі у проектованому закладі ресторанного господарства буде використовуватися політика «цільових цін», тобто таких, які протягом 1–2 років при оптимальному завантаженні виробничих потужностей (звичайно 80%) забезпечують відшкодування витрат і розрахунковий прибуток на вкладений капітал (звичайно 15–20%). При цьому, як правило, ризик мінімальний.
Характеристика маркетингової цінової політики
Маркетинговою стратегією передбачається раціональна політика ціноутворення.
Враховуючи економічну ситуацію на Україні, необхідно реально підійти до встановлення націнки та надбавки на продукцію ресторанного господарства. Необхідно встановити таку ціну, яка буде психологічно приваблива для споживачів та нижча ніж ціна конкурентів. Також, щоб встановлена ціна забезпечувала зростання реалізації продукції на ринку, отримання максимального прибутку і задовільного доходу і забезпечення беззбиткового існування в умовах гострої конкуренції та зміні потреб споживачів. Надбавку необхідно встановити від 15 до 45%, максимальну націнку – 200%, тоді як у конкурентів націнки перевищують 200 –250%.
Додатковий прибуток може бути досягнутий за рахунок збільшення обсягу випуску та реалізації продукції власного виробництва та купівельних товарів. Частка продукції власного виробництва в товарообороті буде підтримуватися на рівні 60 – 70%, що є найбільш раціональним для закладів аналогічної спеціалізації. Одним з основних показників, що характеризують результати господарської діяльності закладів ресторанного господарства є товарооборот. Роздрібні ціни формуються, виходячи з вартості закупки сировини та продовольчих товарів по оптово-відпускних цінах, торговельних надбавок, відповідних націнок. При реалізації деяких соціально значущих товарів встановлюються граничні розміри торговельних надбавок.
Розмір торгівельної націнки залежить від виду закладу ресторанного господарства: в ресторані та піццерії 150%.
Потрібно розробити таку програму маркетингу, яка буде спрямована на зацікавлення споживачів продукцією та послугами даного закладу ресторанного господарства. Планується проведення комплексу маркетингових заходів, за допомогою яких досягається мета вплинути на споживача, культивувати у нього необхідні звички, смаки, наміри, форми і стиль поведінки. До їх складу входять:
– реклама – діяльність з метою привернути увагу споживача до продукції шляхом розповсюдження престижної інформації про неї, закликів і рекомендації;
– стимулювання збуту – короткочасні спонукальні заходи заохочення і привернення уваги потенційних споживачів;
– пропаганда – стимулювання попиту на товар шляхом розповсюдження про нього комерційно важливих, наукових відомостей.
– характеристика маркетингової комунікаційної політики закладу.