Таким чином, результатом стратегічного планування є зміни в організації, а саме: пошук нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних підрозділів, розробка нових видів продукції, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності і таке інше. Для того, щоб організація була ефективною в довгостроковому аспекті, зазначені зміни повинні бути запланованою реакцією на очікувану в майбутньому динаміку навколишнього середовища, а не вимушеною реакцією на минулі та теперішні події.
Широке використання цих прийомів дає змогу менеджерам чітко організовувати реалізацію стратегії підприємства для досягнення вагомих кінцевих результатів діяльності.
2.2 Організація
Наступним кроком після визначення перспективи і майбутніх параметрів діяльності організації є її побудова, яка закріплює повноваження, завдання та обов'язки працівників у різних підрозділах і на різних рівнях управління.
Організування — вид управлінської діяльності, який відображає процес формування структури управління організацією.
Побудова організації здійснюється шляхом організаційного проектування, здійснюється зверху вниз і охоплює такі етапи:
1. визначення вертикальних рівнів управління;
2. горизонтальний поділ організації, тобто закріплення видів діяльності за лінійними та штабними (функціональними) підрозділами;
3. встановлення зв'язків між різними підрозділами;
4. визначення повноважень і відповідальності посад;
5. визначення посадових обов'язків, закріплення їх за конкретними по садовими особами (за допомогою формування посадових інструкцій).
У результаті організаційного проектування формуються організаційні структури управління певних видів.
Організаційна структура управління — упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв'язки й забезпечують керівництво організацією [6].
До організаційної структури управління належать:
1. ланки управління на кожному його рівні;
2. розміщення, зв'язки та підпорядкованість ланок;
3. права, обов'язки, повноваження і відповідальність кожної ланки в межах виконання загальних і конкретних функцій менеджменту;
4. чисельний і професійно-кваліфікаційний склад працівників;
5. ступінь централізації та децентралізації функцій менеджменту.
Вертикальний поділ праці передбачає рівні управління для координації діяльності всіх елементів горизонтального поділу праці. Для цього створюється апарат управління, що включає керівників, менеджерів і фахівців, які виконують на різних рівнях певні завдання, роботи, операції. Оптимальні результати діяльності організації забезпечують, як правило, три рівні управління:
1) керівники низової ланки;
2) керівники середньої ланки;
3) керівники вищої ланки.
Горизонтальний поділ праці — це поділ виробничого процесу на стадії, фази, види роботи й операції відповідно до визначеного технологічного процесу.
Ланка управління – орган управління, наділений певними функціями управління та правами їх реалізації, визначеною степеню відповідальності за їх виконання.
Керівники низової ланки — це молодші начальники чи оперативні безпосередні керівники робітників і фахівців. Типові посади: бригадир, майстер, нормувальник, начальник дільниці, начальник сектора, начальник бюро. Усі вони організовують роботу і здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань, а також забезпечують працівників необхідною інформацією. Вони безпосередньо спілкуються з підлеглими.
Керівники середньої ланки — це керівники цехів, відділів, служб, управлінь, філій. Вони координують і контролюють роботу керівників низової ланки.
Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших для діяльності організації управлінських рішень. До таких керівників відносять директор, генеральний директор, президент, віце-президент, голова (об'єднання, акціонерного товариства, корпорації, концерну й ін.) [6].
ТзОВ “Ніколь” має лінійно-функціональний тип організаційної структури (додаток А). В цій організаційній структурі лінійні керівники приймають рішення, здійснюють розпорядження щодо основного виду діяльності підприємства. А функціональні підрозділи здійснюють інформування, координацію і планування діяльності в межах своєї компетенції і згідно певної функції. Лінійно-функціональні підрозділи самі мають право давати розпорядження нижчестоящим ланкам управління, проте в обмеженому колі питань, яке визначається їх функціональною спеціалізацією.
До переваг можна віднести:
- чіткі функціональні зв’язки на різних рівнях управління;
- звільнення лінійного менеджера від перевантаження інформацією та виконання невластивих його посаді функцій;
- висока результативність праці;
- чіткість повноважень.
До недоліків відносять:
- недостатньо чіткі межі відповідальності;
- тенденція до централізації.
За ступенем гнучкості організаційна структура ТзОВ “Ніколь” є бюрократичною, яка характеризується:
- чіткий поділ праці, що забезпечує формування висококваліфікованих спеціалістів;
- ієрархічністю рівнів управління, за якої нижчий рівень контролюється вищим;
- наявність взаємопов’язаної системи формальних правил і стандартів;
- формальна безособовість, згідно з якою офіційні особи виконують свої обов’язки;
- домінування кваліфікаційних вимог під час формування штатів організації [6].
За ступенем централізації – централізована структура, у якій керівник товариства залишає за собою більшу частину повноважень щодо прийняття управлінських рішень.
управлінський рішення комунікація менеджмент
2.2.1 Організація взаємодії
Організація взаємодії грунтується на трьох категоріях: повноваженні, відповідальності й делегуванні.
Повноваження – обмежене право використовувати матеріальні, фінансові, трудові та інші ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань.
Повноваження делегують відповідній посаді, а не особі, тобто при зміні роботи змінюються і повноваження працівника.
Відповідальність – це покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне виконання.
Відповідальність має подвійну властивість. З одного боку, посадова особа, приймаючи повноваження, одночасно бере на себе в повному обсязі відповідальність. Такий подвійний характер відповідальності забезпечує якісну реалізацію повноважень.
Делегування – це передача повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Загалом делегування є способом домогтися виконання роботи іншими людьми. Водночас воно є актом, який перетворює людину на керівника [8].
На ТзОВ “Ніколь” відповідальність повинна чітко відповідати обов'язкам працівника, саме з цією метою розробляються посадові інструкції.
Посадова інструкція бухгалтера.
Загальні положення
1.Бухгалтер належить до професійної групи "Професіонали".
2.Призначення на посаду бухгалтера та звільнення з неї здійснюється наказом генерального директора Товариства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.
3.Бухгалтер підпорядковується безпосередньо, генеральному директору. фінансовому директору, головному бухгалтеру.
Завдання і обов’язки
Бухгалтер:
1. Самостійно і в повному обсязі веде облік необоротних активів, запасів, коштів, розрахунків та інших активів, власного капіталу та зобов'язань, доходів і витрат за прийнятою на підприємстві формою бухгалтерського обліку з додержанням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення даних.
2. Забезпечує повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах на рахунках бухгалтерського обліку.
3. За погодженням з власником (керівником) підприємства подає в банківські установ документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками і платежами, а також: для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань.
4. Готує дані для включення їх до фінансової звітності, здійснює складання окремих її форм, також форм іншої періодичної звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
.5. Забезпечує підготовку оброблених документів, реєстрів і звітності для зберігання їх протягом встановленого терміну.
6. Постійно знайомиться та вивчає нові нормативно-методичні та довідкові документи з питань організації та ведення бухгалтерського обліку та вносить пропозиції щодо їх впровадження на підприємстві.
7. Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.
Права
Бухгалтер має право:
1. Ознайомлюватися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності.
2. Вносити на розгляд генерального директора пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією.
3. В межах своєї компетенції повідомляти безпосередньому керівнику про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення.
4. Отримувати особисто або за дорученням головного бухгалтера у керівників структурних підрозділів та фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків.
5. Залучати фахівців усіх структурних підрозділів до виконання покладених на нього завдань.
6. Отримувати від керівництва підприємства сприяння у виконанні своїх посадових обов'язків.
Відповідальність
Бухгалтер несе відповідальність:
1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.