9. Забороняється виконання виробничих операцій у складах зберігання сировини, матеріалів, готової продукції за винятком робіт, пов'язаних з підготовкою їх для транспортування.
10. У кожному складському приміщенні повинна бути схема розміщення допустимих до зберігання речовин і матеріалів з коротким зазначенням їх небезпеки, місця і способу укладання.
11. Електричні розподільні щити розташовувати безпосередньо в складських приміщеннях не допускається. Вимикачі освітлення складських приміщень слід розташовувати зовні біля вхідних дверей (воріт).
12. На дверях виробничих приміщень повинні бути виконані написи із зазначенням класу вибухонебезпечних зон і категорії виробництва по пожежній небезпеці.
13. При розташуванні в одному виробничому приміщенні різних по шкідливості виробничих дільниць повинні бути передбачені заходи, що виключають поширення шкідливих продуктів по виробничому приміщенню.
14. Підлоги виробничих приміщень повинні утримуватися в справному стані. Експлуатація підлог з пошкодженою поверхнею, вибоїнами, нерівностями не допускається. Прибирання підлог слід проводити вологим та іншими, що не допускають опилення способами. Застосування нафтопродуктів, кислот і лугів для миття підлог забороняється.
15. Сушіння одягу на гарячих трубопроводах і радіаторах опалення забороняється. Зберігання спецодягу повинно проводитися у гардеробних.
16. У всіх виробничих підрозділах для надання першої допомоги потерпілим повинні бути аптечки, забезпечені необхідним набором медикаментів.
17. Для кожного вибухо-пожежо-небезпечного об'єкту повинен бути розроблений план локалізації аварійних ситуацій (ПЛАС), в якому з урахуванням специфічних умов виробничого підрозділу передбачаються необхідні заходи і дії персоналу щодо попередження аварійних ситуацій та аварій, а в разі їх виникнення – з локалізації, виключення отруєнь, загорянь або вибухів, максимальному зниженню ваги від їх наслідків.
18. Склад і зміст плану локалізації аварійних ситуацій повинні відповідати вимогам методичних вказівок про порядок розробки ПЛАС на хіміко-технологічних об'єктах.
19. Необхідність застосування та тип систем пожежогасіння вибухо-пожежо-небезпечних об'єктів повинні визначатися проектною організацією.
20. Опалення та вентиляція виробничих приміщень повинні відповідати чинним вимогам державних стандартів.
21. Всі роботи у виробничих приміщеннях, пов'язані зі шкідливими речовинами I і II класу небезпеки, повинні проводитися при працюючій вентиляції.
22. У виробничих, складських та допоміжних приміщеннях будинків повинна підтримуватися встановлена нормами температура.
Перед початком опалювального сезону всі системи опалення повинні бути перевірені, відремонтовані і піддані обпресуванню. Прилади контролю та автоматизації систем опалення повинні перебувати в справному стані, а їх засоби вимірювань перевірені.
23. Кабіни синхронних електродвигунів, приміщення трансформаторних підстанцій, розподільчих пристроїв, керування технологічним процесом (КВП) повинні мати, як правило, повітряне опалення, поєднане з приточною вентиляцією. Установка нагрівальних приладів у защитовому просторі забороняється.
24. У виробничих підрозділах, де виділяються шкідливі речовини, необхідно проводити періодичний контроль повітряного середовища на вміст у ній шкідливих речовин за графіками, погодженими з районної або міської санітарно-епідеміологічною станцією та затвердженим технічним директором (головним інженером) підприємства, організації.
25. Видалення шкідливих речовин повинно, як правило, здійснюватися безпосередньо від місця їхнього утворення.
26. Обладнання, при експлуатації якого можливе виділення шкідливих речовин і пилу в повітря робочої зони, має бути оснащене укриттям з місцевими відсмоктувачами. Місцеві відсмоктування слід виконувати, як правило, у вигляді суцільного укриття, типу витяжної шафи, з періодично або постійно відкритим отвором для виконання робіт. При неможливості влаштування суцільних укриттів слід передбачати парасолі. Пуск місцевих відсмоктувань, які видаляють шкідливі речовини I і II класу небезпеки, а також вибухонебезпечні речовини, повинен бути зблокований з пуском технологічного обладнання.
27. Місцеві витяжні вентиляційні установки, що не блокуються з технологічним обладнанням, слід включати за 3–5 хвилин до початку роботи технологічного обладнання та вимикати через 3–5 хвилин після закінчення роботи.
28. Припливні і загально обмінні витяжні установки слід вимикати через 10–12 хвилин після закінчення роботи цеху. Спочатку повинні виключатися припливні, а потім – витяжні установки.
29. Приміщення вентиляційних камер повинні утримуватися в чистоті. Використовувати ці приміщення для зберігання різних матеріалів і захаращувати їх сторонніми предметами забороняється.
30. Не допускається влаштовувати входи в вентиляційні камери із складських приміщень, а також з виробничих приміщень з вибухонебезпечними виробництвами або характерними значними виділеннями пилу і шкідливих речовин.
31. Зміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень не повинний перевищувати гранично допустимі концентрації.
32. Вентиляційні системи після закінчення будівництва та монтажу мають бути відрегульовані і доведені до проектної потужності. Інструментальна перевірка ефективності вентиляційних систем повинна проводитися у відповідності з будівельними нормами і правилами, затвердженими в установленому порядку.
33. Ремонт, чищення і профілактичний огляд вентиляційних систем необхідно проводити відповідно до затвердженого керівництвом організації графіком з реєстрацією проведених робіт в журналі ремонту та експлуатації або в ремонтних картах вентсистем.
34. Установка світильників в зонах і укриттях місцевої витяжної вентиляції, призначеної для видалення від машин і агрегатів вибухонебезпечних і пожежонебезпечних газів, парів і пилу, як правило, не допускається. При необхідності такого розміщення світильників електропроводка повинна бути прокладена в трубах, а світильники у вибухобезпечному виконанні відповідному категорії та групі вибухонебезпечної суміші і класу вибухонебезпечної зони.
35. Рециркуляція повітря під час влаштування повітряного опалення, поєднаного з приточною вентиляцією виробничих цехів, дільниць, відділень, забороняється.
6. Склад і завдання служби головного механіка на підприємстві
підприємство механік раціоналізатор сировина
До складу служби головного механіка входять:
- головний механік підприємства;
- механік цеху;
- слюсар-ремонтник технологічного обладнання;
- чергова група слюсарів-ремонтників.
У коморі служби механіка присутні:
- запчастини (мундштуки, втулки, клапани, золотники) на машини та гідравлічні преса;
– інструменти (інструментальні ключі різних видів, молотки, гайки, шайби, болти, штифти).
Запчастини тримають на стелажах у комірках, які підписані і пронумеровані.
Слюсар-ремонтник має спеціальний індивідуальний переносний ящик для інструментів першої необхідності.
Основні завдання служби головного механіка:
1) забезпечення збереження надійної та безпечної працездатності обладнання:
– організація правильної технологічної н експлуатації;
– збереження обладнання в чистоті;
– забезпечення відповідності потреб обладнання креслярсько-технічній документації шляхом здійснення спостереження та планових ремонтів;
– виконання профілактичних робіт відповідно до ЕСППР;
– забезпечення наявності інструкцій креслярсько-технічної документації на проведення ремонтів;
2) застосування прогресивних методів ремонту обладнання, систематичне зниження вартості і підвищення якості і надійності ремонтних робіт;
3) забезпечення виконання механіко-економічних показників, запланованих службі;
4) організація та здійснення діючих колективних правил та інструкцій по експлуатації, техніки безпеки при ремонті та обслуговування устаткування;
5) організація і прийняття участі в налагоджувальних роботах та введення в експлуатацію нового та модернізованого обладнання;
6) організація своєчасного проведення технічних оглядів і випробування обладнання;
7) введення нагляду за налагодженням захисних устаткувань і здійснення його ремонту;
8) здійснення матеріальної і технічної підготовки для виконання ремонту і модернізації обладнання.
7. Графік виконання ремонтних робіт на підприємстві та вимоги до нього
Графік проведення ремонтних робіт на підприємстві наступний:
– капітальний ремонт проводиться 1 раз на 5 років (45 днів);
– поточний ремонт 1 раз на рік (2 дні);
– щомісячне обслуговування (1 робоча зміна).
Вимоги до ремонтних робіт:
1. Порядок, обсяг, і терміни проведення ремонтів в організаціях і на підприємствах промисловості повинні визначатися відповідно до встановлених вимог.
2. Все обладнання повинно піддаватися планово-попереджувальному ремонту у строки, встановлені графіком, затвердженим технічним керівництвом організації.
3. Виробництво ремонтних робіт має бути організовано відповідно до встановленого порядку безпечного проведення ремонтних робіт на хімічно небезпечних виробничих об'єктах. Забороняється виробництво ремонтних робіт на діючому обладнанні і трубопроводах.
4. При виробництві робіт у цехах, відділеннях, на ділянках з вибухонебезпечними зонами необхідно користуватися іскробезпечним інструментом.
5. Всі ремонтні роботи, пов'язані з розгерметизацією обладнання, що працює з вибухо-пожежо-небезпечними та токсичними середовищами, відносяться до газонебезпечних робіт і повинні проводитися з дотриманням встановлених вимог.
6. Обладнання, пов'язане з використанням, отриманням вибухо-пожежо-небезпечних, агресивних і токсичних продуктів, повинне передаватися в ремонт, звільненим від обертаючих в ньому продуктів, промитим, а при необхідності пропареним, продутим азотом і повітрям.