Орієнтиром у діяльності підрозділів і служб щодо мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців є виступи міністрів у засобах масової інформації, на брифінгах, колегіях Міністерства, перед особовим складом. Кожний керівник застосовує гнучкі методи управління: стимулювання, заохочення, попередження, виховання, перевиховання, переконання та примусу в межах своєї державно-владної компетенції.
Отже, підсумовуючи, хотілося б ще раз акцентувати увагу на тому, що ефективність мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців забезпечується високим рівнем правової культури, дисципліни та законності, тому необхідно пам’ятати, що керівник та його підлеглі у сфері своєї діяльності становлять єдиний структурний “живий” механізм, спрямований на виконання завдань і функцій, що стоять перед ним. Глобальність і гнучкість діяльності такої впорядкованої системи цілком і повністю залежить від якісних характеристик структурних елементів названого механізму, який ґрунтується на соціальних нормах, ефективному підборі та розстановці кадрів, морально-психологічному кліматі, інтенсивності інтелектуальної, фізичної діяльності й професіоналізмі, що безпосередньо залежить від мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців.
Найважливішим аспектом здійснення стратегічного курсу на рішуче покращення морально-психологічного стану мотивації діяльності спеціальних категорій державних службовців у цілому мають стати нові підходи до питань підбору, розстановки та навчання кадрів; їх практичному й теоретичному збагаченню максимально сприяють наполегливі зусилля керівників усіх рівнів – від міністра до начальника нижчої ланки – з удосконалення стилю й методів управлінської діяльності, зміцнення виконавчої дисципліни, що в подальшому має позитивно впливати на мотивацію діяльності спеціальних категорій державних службовців.
мотивація керівник колектив службовець
ЛІТЕРАТУРА
1. Калугина Н. Г. Нравственно-профессиональная деформация сотрудников ОВС и пути ее преодоления / Н.Г. Калугина // Психопедагогика в правоохранительных органах. – 1997. – №1(5). – С. 14–17.
2. Каменская В. Г. Психологическая защита и мотивация в структуре конфликта / В. Г. Каменская. – СПб. : Детство-Пресс, 1999. – 144 с.
3. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельности / В. И. Ковалев ; [отв. ред. А. А. Бодылев ; АН СССР, Ин-т психологии]. – М. : Наука, 1988. – 191 с.
4. Коваль Л. В. Адміністративне право : курс лекцій / Л. В. Коваль. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
5. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1996 р. № 18 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.mvs.gov.ua.
6. Кожевников В. В. Проблема профессионализма сотрудников органов внутренних дел / В. В. Кожевников // СОЦИС. – 1999. – № 9. – С. 55–59.
7. Колодкин Л. М. Зарубежный опыт управления персоналом полиции / Л. М. Колодкин // Использование зарубежного опыта в деятельности органов внутренних дел Российской Федерации. – СПб., 1995.– С. 22–23.
8. Колонтаевская И. Ф. Профессиональное образование кадров полиции за рубежом (педагогический аспект) / И. Ф. Колонтаевская. – М., 2000. – 148 с.
9. Колпаков В. К. Адміністративне право України / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 733 с.
10. Комплексна програма підготовки державних службовців : затверджена Указом Президента України від 09.11.2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
11. Кондратьєв Я. Ю. Роль керівника органу внутрішніх справ в удосконаленні правоохоронної діяльності / Я. Ю. Кондратьєв. – К. : НАВСУ, 2000. – 20 с.
12. Конопльов В. В. Питання вдосконалення та систематизації законодавства про дисциплінарну відповідальність працівників органів внутрішніх справ / В. В. Конопльов // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції : у 2 ч., (м. Сімферополь, 7–8 грудня 2006 р). – Сімферополь, 2006. – Ч. 1. – С. 176–178.Лукашевич В. Г. Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ. Вступ до спеціальності : навч. посібник / В. Г. Лукашевич. – Запоріжжя : Юрид ін.-т МВС України, 1998. – 276 с.
13. Лунеев В. В. Преступное поведенне, мотивация, прогнозирование, профилактика / В. В. Лунев. – М., 1980. – 180 с.
14. Маслоу А.. Мотивация и личность / А. Маслоу ; [пер. с англ. А. М. Татлыбаевой]. – СПб. : Евразия, 1999. – 478 с.
15. Матюхіна Н. П. Навички соціальної роботи як компонент професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ / Н. П. Матюхіна // Матеріали науково-практичної конференції. – Х. : Ун-т внутр. справ, 2000. – 108 с.
16. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (Теоретичні та прикладні аспекти) : монографія / [за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О.М. Бандурки]. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. – 287 с.
17. Медведєв В. С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти) / В. С. Медведєв. – К. : НАВСУ, 1997. – 191 с.
18. Конституція України. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 р. №222-ІV – Х. : Парус, 2005. – 60 с.
19. Концепція реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ : затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.10.2007 р. № 411 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mvs.gov.ua.
20. Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України : схвалена Кабінетом Міністрів України від 24.04.1996 р. № 456. – К. : МВС України, 1996. – 10 с.