Доповідь
На тему:
«Інтуїція в бізнесі»
Вступ
У житті кожної людини бувають ситуації, коли вона несподівано починає розуміти, що володіє певним знанням. При цьому вона не може пояснити, звідки отримано це знання. Добре відомі історії про людей, які на великій відстані відчували, що з їх близькими щось трапилося. Зазвичай в таку мить в голові у людини з'являється якийсь образ – страшної хвороби, наприклад, або аварії на дорозі. Часто бізнесмени, які опинилися перед необхідністю швидко прийняти рішення, «шостим почуттям» визначають, який товар буде мати на ринку успіх. Або, в іншому випадку, несподівано розуміють, що, незважаючи на чудові характеристики, їхній партнер недостатньо надійний.
Багато найбагатші люди планети визнавали, що своїми найбільш вдалими, доленосними рішеннями вони зобов'язані інтуїтивному осяянню. Найбільш успішні професіонали майже завжди відрізняються високим рівнем розвитку інтуїції.
Керівники найвищих ранґів часто підкреслюють, наскільки важливою є інтуїція чи інстинкт. Ось що каже сер Дейвід Сімон, колишній голова «British Petroleum»: «Певні речі взагалі не варто обговорювати. Ви мусите їх відчути. Відчуття таке ж важливе, як і інтелект».
Або ж голова компанії «Disney», Майкл Існер, пояснюючи своє рішення не голосувати за Джефрі Каценберґа, коли той балотувався на пост президента, сказав, що «мав багато логічних причин, а також деякі підказки інтуїції».
Голова компанії «Virgin», Річард Бренсон – ще один керівник, що намагається діяти, керуючись своїм інстинктом. Так Бренсон пригадує своє рішення про входження в індустрію авіаперевезень в 1984 році: «Це був жест, який з економічної точки зору кожен, включно з моїми найближчими друзями, міг би вважати божевільним. Однак у мене було відчуття, що ми зможемо зробити те, що не зможуть інші».
І таких прикладів миттєвого отримання знань «нізвідки», які, незважаючи на відсутність логічних висновків та обгрунтувань, виявляються правдивими, а також інших проявів інтуїції, які дозволяють приймати вірні рішення, існує безліч.
Правильні рішення найчастіше бувають рішеннями між життям і смертю для вашого бізнесу. Для підприємців ризик основа їх діяльності. Адже результат бізнесу ніколи не можна передбачити заздалегідь, непередбачувана буквально кожна угода.
Вища нагорода для бізнесмена – багатство визнання і гроші. На гроші можна купити все або майже все. Але перш ніж це відбудеться потрібно подолати чимало перешкод і головна перешкода – ви самі. Застрахувати від помилок і великих невдач не може жодна страхова компанія. У якійсь мірі панацеєю від краху може стати тільки ваша інтуїція.
Інтуїція, як кишеньковий ліхтарик допоможе вам знайти правильну дорогу, адже вона завжди при вас, за умови, зрозуміло, що ви навчіться нею користуватися.
Що таке інтуїція
Інтуї́ція (пізньолат. лат. intuitio– споглядання, від лат. intueor– уважно дивлюся, звертаю увагу) – це здатність людини у деяких випадках несвідомо, чуттям вловлювати істину, передбачати, вгадувати щось, спираючись на попередній досвід, знання і т. ін.;
Це – чуття, проникливість, здогад, передчуття, шосте чуття.
Інтуїція – спосіб, за допомогою якого наші Душа і Серце спілкуються з нашою Свідомістю: вона виходить далеко за межі логіки і здорового глузду. Людська інтуїція використовує не тільки візуальні образи, а й символи, метафори, архетипи, вона використовує неординарні способи і форми, накопичені за всю історію розвитку людини. Тому інтуїція за своїми можливостями незрівнянно багатша за всі інши, більш ординарні і більше знайомі нам, форм пізнання.
Логіка – обмежений інструмент нашої Свідомості. Це лише інструмент мислення, але не саме мислення. Вона обробляє інформацію, але не створює нового знання, вона відповідає за коректність перетворення суджень, але не здатна з'ясувати, істинні або помилкові послання.
Парадокс у тому, що мислити цілком логічно, раціонально – неможливо. Отже, логіці повинно щось передувати, щоб розпізнати істину. Цю здатність впізнавати істину, яка передує логіці, в давнину називали інтуїцією (слово «інтуїція» походить від латинського intuition, «пильно дивитись»).
Там, де розум робить послідовні, логічні кроки, неухильно, але повільно наближаючись до мети, інтуїція діє швидко і навіть блискавично, подібно до спалаху. Їй не потрібні докази, міркування. Інтуїтивне мислення протікає непомітно, «природно», воно не так втомлює, як логічне, що потребує зусилля волі.
Людина втрачає доступ до свого інтуїтивного мислення, коли підключає логічне.
Завдяки інтуїції людина миттєво уявляє картину реальності в цілому. Вона передчуває або навіть ясно бачить, як далі розвиватимуться події (принаймні, основні варіанти), їх розв’язання. Але йому буде набагато важче передати, «побачену» картину в словесній формі, особливо, відповісти, яким чином він зміг зрозуміти, що відбувається (якщо не вважати відповіддю посилання на життєвий досвід).
За словами американського психотерапевта Еріка Берна, «інтуїція – це коли ми знаємо про щось, самі не знаючи, як ми дізналися про це».
Психологи погано уявляють, як працює інтуїція, і як її вивчати. Найчастіше користуються терміном «інсайт» – «осяяння»: слово це походить від англійського insight, «осягнення», «осяяння», «проникнення в суть». Цим терміном позначають момент, коли людину раптом осіняє нова ідея, в голову приходить рішення проблеми, над якою вона так довго думала. Інсайт називають ще «ага-реакцією», маючи на увазі ті вигуки, які ми мимоволі видаємо, якщо раптово починаєморозуміти суть проблемної ситуації і бачимо її рішення. Творче осяяння Архімеда, який вискочив з ванни з криком: «Еврика!» – класичнаий приклад інсайту.
На думку психоогів, джерело інтуїції – в несвідомому, точніше, в його налагодженій взаємодії зі свідомістю. Дослідження підтверджують дане твердження. Інтуїція, проявляється передчуттями, архетипами, символами. Невипадково інтуїтивні передбачення частіше народжуються уві сні, в напівдрімоті або в мріях наяву.
Людина з розвинутою інтуїцією вміє тонко вловлювати підсвідому інформацію – наприклад, за інтонацією, мімікою, жестами, виразом очей здатна зрозуміти все те, що співрозмовник не хоче чи не може сказати відкрито. Майже вся така інформація не потрапляє в поле нашої уваги і не доступна свідомому контролю, однак вона не зникає для нас безслідно, формуючи на рівні несвідомого особливий, інтуїтивний досвід. Інтуїтивний досвід не може бути довільно викликаним, повтореним людиною, хоча суттєво впливає на характер нашої діяльності та поведінки. Інтуїтивний досвід визначає напрям нашого мислення.
У 1926 році американський дослідник Грехем Уоллес запропонував схему процесу творчого мислення. Він розробив її на основі даних самоспостережень видатних вчених (німецького фізіолога, фізика та математика Германа Гельмгольца та французького математика Анрі Пуанкаре). Уоллес в цьому процесі виділив чотири стадії.
1. підготовка. Вона включає збір необхідної інформації про проблему, свідомі пошуки її рішення та обдумування. З філософської точки зору: необхідний період, коли нічого не виходить, коли ти думаєш, робиш спроби, але вони ні до чого не призводять. Як ніби б'єшся головою об стіну.
2. інкубація – виношування проблеми. Період удаваного застою, коли насправді відбувається глибока несвідома робота над проблемою, хоч на рівні свідомості людина може про неї зовсім не думати. Філософський підхід: коли посадив, полив – не висмикувати, щоб подивитися, як росте. Дай Природі зробити свою справу.
3. просвітлення – натхнення, відкриття, інсайт. Настає завжди несподівано, миттєво і подібна до різкого стрибка. Рішення в цю мить народжується у вигляді символу, думки-образу, який важко описати словами.
4. перевірка – образ вбирається в слова, думки вибудовуються в логічній послідовності, відкриття науково обгрунтовується.
Момент осяяння (інсайту), народження ідеї є кульмінацією інтуїтивного творчого процесу. І до цих пір він залишається невловимим, загадковим, майже містичним. Напевно, він завжди буде оповитий таємницею. Якби секрет осяяння вдалося розгадати і його можна було відтворювати, то великі відкриття відбувалися б за бажанням, за інструкцією, на замовлення. Легкодоступним стало б і рішення будь-яких життєвих проблем, і добування нових знань про світ, і осягнення глибоких істин – все те, що зазвичай дається людям великою ціною.
Але все ж таки шлях, що веде до осяяння (інсайту) відомий. Потрібно наполегливо і зосереджено працювати над конкретною проблемою – всебічно досліджувати її, намагаючись отримати максимум інформації, знову і знову роздумувати про неї, пристрасно мріючи знайти рішення, але в той же час не зациклюватись на своєму бажанні. Внутрішнє осяяння є результатом тривалої неусвідомленої роботи. Деякий час потрібно жити ідеєю (проблемою), не знаходячи рішення, і в один прекрасний момент воно осяє вашу свідомість, ніби удар блискавки, і принесе з собою незвичайний за силою вир переживаннь, розуміння, ясності, злету, прориву, щастя.
Рішення, що приймаються лівою та правою півкулями мозку
Робота Роджера Спері та його колег, опублікована у 60-х роках, допомогла популяризації ідеї, що мислення може бути кероване «правою півкулею» або «лівою півкулею» головного мозку. Більшість з того, що ми знаємо про різницю між двома півкулями мозку, є доволі спрощеною моделлю, однак дає змогу зрозуміти роботу різних наших складових. Достатньо тут сказати, що права частина мозку вважається центром творчих думок та емоцій, тоді як ліва частина вважається сферою, що відповідає за логічне вирішення проблем. Таким чином, ліва півкуля асоціюється з логікою, мовою, обґрунтуванням, роботою з числами, лінійними властивостями, аналізом. Тим часом права півкуля пов'язується з творенням образів, ритму, просторовими уявленнями, асоціативністю, творчістю та всебічним підходом до розв'язання проблем.