Прогнозування, планування та регулювання діяльності підприємств (стр. 3 из 4)

передбачення перспектив розвитку окремих галузей і новітніх виробництва як можливих об'єктів вкладення капіталу;

оцінку ефективності вкладення капіталу в ту чи іншу сферу економіки.

Розробляють коротко -, середньо - та довготермінові прогнози.

Короткотерміновий прогноз розробляють з урахуванням тимчасових цінників на ринку інвестицій.

Середньотерміновий прогноз використовують для коригування страмні інвестиційної діяльності на відносно нетривалий період.

Довготерміновий прогноз лежить в основі інвестиційної політики н і тривалий період і проектів вкладення коштів у великі капіталомісткі

Інвестиційне прогнозування здійснюється на рівні країни в цілому (макрорівень), галузей і регіонів (мезорівень), окремих підприємств, компаній і фірм (мікрорівень).

При плануванні інвестицій важливо дотримуватися таких принципів.

1. Наукового обґрунтування конкретних потреб в інвестиціях, розрахованих за роками, п'ятирічками тощо.

2. Визначення обсягу інвестицій за підприємствами, галузями і окремими проектами, виходячи з можливого залучення коштів з різних джерел фінансування (власних, позичкових, внутрішніх, іноземних).

3. Побудова моделі розрахунку перспективної потреби в інвестиціях з урахуванням аналізу структури капітальних вкладень і чинників, що впливають на їхній обсяг. Ця модель має узгоджувати галузеву, відтворювальну і технологічну структуру капіталовкладень.

Галузева структура капіталовкладень визначається темпами розвитку та структурними зрушеннями в економіці й соціальній сфері.

Відтворювальна структура фіксує пропорції оновлення і розширення основних фондів.

Технологічна структура капіталовкладень визначає загальну потребу кожної галузі у коштах, необхідних на приріст і оновлення основних фондів з урахуванням новітніх науково-технічних досягнень; освоєння технологічних процесів нових виробництв; на створення заділу в незавершеному будівництві; для заміщення устаткування, приладів, інструментів, що вибувають.

Структуру потреб при плануванні капітальних вкладень характеризує схема, наведена в додатку 2.

Норми відшкодування вибулих основних фондів визначають залежно від тривалості термінів служби, віку основних фондів та їх динаміки

Найважливіші чинники, що впливають на планування обсягу інвестицій, і а згрупувати так:

збільшення обсягу виробництва продукції, послуг за рахунок інвестицій направляються на розвиток нових виробництв;

ступінь зношення основних фондів (встановлення коефіцієнта зношення)

підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції (обсяг експорту)

На макрорівні планування інвестицій здійснюється на основі визнані стратегії соціально-економічного розвитку країни, структурної політики а також виходячи з загальнодержавних, галузевих і регіональних програм на мікрорівні - згідно зі стратегією, визначеною у бізнес-планах. На сучасному етапі у зв'язку з розвитком фінансового ринку поряд з плануванням реальних інвестицій важлива роль відводиться також плануванню фінансових інвестицій.

Важливе місце у плануванні інвестицій відводиться визначенню їхньої ефективності.

У міжнародній практиці в плануванні інвестицій застосовують такі критерії:

комерційної ефективності, з урахуванням фінансових наслідків реалізації інвестиційного проекту;

бюджетної ефективності, що визначається ефективністю впровадження проекту для центрального та регіонального бюджетів;

економічної ефективності, яка має враховувати витрати і результати, пов’язані з реалізацією інвестиційного проекту.

У розвинених країнах застосовується великий арсенал методів оцінки Фіктивності інвестиційних проектів. Як правило, планують такі показники:

чистий комерційний доход;

внутрішня норма доходності;

термін окупності інвестицій;

індекс доходності (відношення суми приведених ефектів до величини інвестицій)

норма прибутковості (скільки чистого прибутку отримано на одиницю витрат)

капіталовіддача (КПВ), що розраховується як відношення приросту продукції до інвестицій.

Особливу увагу при аналізі інвестиційних проектів приділяють ризику.

У зарубіжній літературі й практиці виділяють такі ризики й невизначеності, як попередження та рекомендації до прийняття рішення майбутніми інвесторами.

Отже, для визначення оптимального методу управління інвестиційними проектами рекомендується розробити програму на основі науково обґрунтованих прогнозів і комплексних планів. Реалізація їх має забезпечити оптимальний вибір варіанта вкладення інвестицій та ефективність здійснюваного проекту.

Серед найважливіших напрямів інвестиційної політики в Україні слід виокремити такі, які наведені а додатку 3.

1.3 Прогнозування і планування розвитку соціальної сфери

Мета економічного зростання і реформ, які спрямовані на її досягнення полягає у послідовному покращенню умов життя людей на основі збереження, розвитку і ефективного використання демографічних трудових природних, науково-технологічних, матеріальних і фінансових ресурсів. При цьому не тільки держава повинна відповідати перед громадянами за їхній рівень життя, а й громадяни на основі демократизації суспільства — таранної свободи і відносин власності — мають відповідати за своє матеріальне забезпечення. Головний вектор здійснюваних економічних реформ і направлений у соціальну сферу.

Соціальна сфера являє собою специфічну галузь державно-управлінської, наукової, освітянської, трудової й господарської діяльності, загальною метою яких є:

- охорона здоров'я й життя людей; покращення їх життєвих і побутових умов;

- надання їм рівних прав і можливостей для отримання освіти, роботи й відповідної оплати праці;

- прилучення до сучасних засобів соціально-культурного розвитку;

- створення умов для матеріально забезпеченої старості.

Галузі, що входять до соціальної сфери, та їх функції:

Галузі соціальної сфери	Реальна діяльність
Охорона здоров’яОсвітаНаука і технологіяКультура, засоби масової інформації, спорт і туризмПобутове обслуговування, торгівля й громадянське харчуванняЖитлово-комунальне господарствоПасажирський транспорт Соціальна допомогаСоціальне страхуванняПенсійне забезпеченняУмови і охорона праціЗабезпечення громадського порядку	Медичні послугиНавчання й вихованняІнноваціїДуховний і фізичний розвиток населенняНадання відповідних послуг.Забезпечення житлом й експлуатація житлового фондуТранспортні послугиНадання допомоги малозабезпеченим верстам населенняЗбирання страхових внесків і поточні платежі Пенсійні внески і виплата пенсійПрофілактика ризиків несприятливих умов праціЗаходи правоохоронного порядку

Звичайно, кожна галузь соціальної сфери може успішно функціонувати лише за умови поєднання її діяльності з іншими сферами.

1.4 Соціальна економіка

На межі взаємодії економічної і соціальної сфер, чинники розвитку яких мають гармонійно поєднувати загальнодержавні інтереси з інтересами різних верств і груп населення, виникають передумови формування соціальної економіки.

Соціальна економіка — економіка, формування і розвиток якої підпорядковані пріоритетній цілі забезпечення добробуту кожної людини і суспільства в цілому.

У межах держави соціальна економіка може бути охарактеризована як система господарювання, що забезпечує досягнення соціально орієнтованого економічного зростання при одночасному економічно орієнтованому соціальному розвитку.

На яких принципах формується соціальна економіка та які умови її функціонування?

Перший принцип - єдність соціально орієнтованої економічної полі тики і економічно орієнтованої соціальної політики. Сутність соціальні орієнтованої економічної політики полягає в тому, що при прогнозуванні та плануванні стратегії і напрямів розвитку економіки мають бути передбачені чинники, що забезпечують задоволення потреб людини-працівника та людини-споживача у матеріальних благах та соціальних послугах. Водночас практика формування соціальної політики в Україні значною мірою є однобічною, що зумовлено слабким зв'язком з економічною політикою. Це виражається в тому, що, попри вимоги системного підходу, економічна політика не повною мірою враховує життєві потреби і інтереси людей, насамперед тих, хто зайнятий суспільно корисною працею Одночасно соціальна політика не співвідносить свої вимоги з існуючою економічною базою.

Другий принцип — розмежування й інтеграція соціальної економіки на мікро- та макрорівнях. На мікрорівні основні елементи соціальної економіки функціонують в межах підприємства (фірми) відповідно до форм власності. На макрорівні — здійснення соціальної і економічної політиків відбувається на рівні загальнодержавних, регіональних, місцевих і муніципальних законодавчих та виконавчих органів влади.

Третій принцип — системний аналіз і використання чинників в соціально-економічному зростанні. Його джерелами виступають можливості розширення обсягу природних, матеріально-речових та трудових ресурсів. Виходячи з цього, прогнозуються чинники соціально-економічного зростання.

Четвертий принцип — ґрунтується на взаємодії між суб'єктами праці, капіталу, державними й ринковими структурами. На цій основі формується соціально-економічний механізм, який сприяє динамізму підприємницької діяльності, продуктивності праці й ефективності використання капіталу, отже, соціально-економічному зростанню. Значення цієї сфери діяльності

зумовлено тим, що праця не може бути без капіталу, а капітал без праці.